З'ясувалося, що будівництво Ейфелевої вежі частково фінансувалося за рахунок пограбування населення Гаїті

Коли західні країни ще тільки починали "каятися" за своє колоніальне минуле, вже тоді було ясно, що політики відкрили скриньку Пандори, вміст якої майже невичерпний. Зокрема, якщо говорити про культурні цінності (а це сьогодні головне, що залишилося у бабусі-Європи, яка втрачає вагу у світі), то сьогодні вже й не порахувати, скільки їх загалом було створено за рахунок пограбування колоній. А те, що пораховано, вражає.

Хто б міг уявити, наприклад, що будівництво сьогоднішнього символу столиці Франції фінансувалося (нехай, припустимо, і частково) за рахунок пограбування населення Гаїті? Більше того – є однією з причин того, що ця країна досі залишається однією з найбідніших у регіоні? Тим часом розслідування, проведене The New York Times, про реакцію на яке у Франції повідомляє сьогодні це видання , говорить саме про це.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Якщо коротко (цілком всю цю історію з подробицями можна прочитати в The New York Times ), ситуація виглядає так. У 1804 році на острові Гаїті в тій його частині, яка була колонією Франції (інша частина, нинішня Домініканська республіка, була колонією Іспанії), відбулося повстання, внаслідок якого Франція у 1825 році визнала незалежність нової країни. Натомість, на неї була накладена величезна контрибуція, яку Гаїті повинна була виплачувати як компенсацію за власність, втрачену французькими колонізаторами. Як порахувало видання, загальний обсяг цих платежів за 64 роки, якби вони не переводилися до Франції, а вкладалися в економіку Гаїті, приніс би новій країні $115 млрд., що набагато перевищує сьогоднішній обсяг її економіки.

Але це ще не все. Наприкінці 19 століття ці платежі проходили через паризький Crédit Industriel et Commercial (CIC), який у 1880 році заснував Національний банк Гаїті. Незважаючи на гучну назву, Національний банк Гаїті був лише банком-дочкою CIC, і завдання у нього було одне - збирати та переводити контрибуційні платежі до Франції. При цьому, як пише The New York Times , CIC в особі своєї "дочки", яка мала повноваження контролювати казначейство Гаїті, брав величезні комісійні, які виплачував своїм інвесторам. Так, якщо прибутковість цінних паперів становила на той час у Франції не більше 5%, інвестори Національного банку Гаїті мали по 15%, інколи ж і до 24% прибутковості на рік.

У 1998 році Crédit Industriel et Commercial був куплений європейським фінансовим конгломератом Credit Mituel, який починався наприкінці 19 століття як кредитна організація, що допомагала європейським фермерам. Так що викриття The New York Times поставили його керівництво, за його власною заявою, у незручне становище - володіння банком, історія розвитку якого пов'язана з колоніалізмом.

Але з цією історією нехай знаються фінансисти. А ось що робити екскурсоводам на Ейфелевій вежі, у будівництві якої важливу роль відіграло фінансування від Crédit Industriel et Commercial? Чи повинні вони тепер згадувати, як це вимагають у Британії при екскурсіях на історичні об'єкти, створені на гроші від работоргівлі, що символ Парижа будувався майже аналогічно – нехай і частково, але коштом від контрибуцій, отриманих колонізаторами як компенсацію від втрати своїх доходів?

Фото: Вікіпедія