Золото барона Унгерна. Де білий генерал сховав скарбницю свого воїнства

Під час Громадянської війни нащадок німецьких лицарів, який прийняв буддизм, Роман Унгерн контролював величезну територію від Байкалу до Приамур'я, — пише Олександр Бражник на сайті Кирилиця.

Барон командував Азіатською кінною дивізією, що складалася з козаків, бурятів і монголів, які вважали його втіленням Чингісхана. Взимку 1920-го року його вершники вибили китайський гарнізон з Урги, тобто майбутньої столиці Монголії — Улан-Батора.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Проте, під тиском червоних дивізія Унгерна відступала, а влітку 1921-го, обурені жорстоким поводженням командира, солдати і офіцери повстали. Генерал-лейтенант залишився один, потрапив в полон до червоноармійців і після публічного суду був страчений 15 вересня 1921 року в Новомиколаївську (сучасний Новосибірськ).

Відразу після смерті барона з'явилися чутки про його незліченні скарби, заховані в монгольському степу. За дивним збігом обставин практично всі відомості про золото дивізії виходили від поляків, які служили при бароні.

У травні 1920 року журналіст і письменник Антоній Оссендовській приєднався до Азіатської дивізії і став помічником Унгерна. Про свої пригоди він написав книгу «Люди, боги, звірі», де розповів про відвідини з бароном буддійського монастиря Гандан — найбільшого в Урзі.

Нібито там генерал вручив настоятелю план тайника, де сховав півтори тонни золота. При цьому Унгерн заповідав, що якщо протягом 50 років за золотом не прийдуть, то слід витратити його на поширення ламаїзму. Однак до спогадів польського літератора дослідники ставляться скептично.

Його співвітчизник Каміль Гіжицький служив при штабі Азіатської дивізії і користувався довірою барона. У 1929 році у Львові Гіжицький видав книгу «По Урянхаю и Монголии», де зазначив, що свої скарби Унгерн сховав біля озера Буйр-Нуур.

Автор підкреслює, що новонавернений буддист поважав звичаї лам, яким заборонялося копати землю, тому золото поховав в одній з лощин навколо озера, заповнених мулом і глиною.

Третє джерело про касу Азіатської дивізії — Казімек Гроховський, в 1920-і роки — директор гімназії в Харбіні для дітей поляків, які емігрували з Росії. У 1928 році він написав книгу, де стверджував, що під час наступу корпусу РККА барон наказав вивести касу Азіатської дивізії на схід.

Посилаючись на свідчення очевидців, директор гімназії писав: «Золото, було упаковано у 24 ящики ...У кожному ящику знаходилося по 3,5 пуда (57,4 кг) золотих монет». На загін, який перевозив казну, напали червоноармійці. Намагаючись відірватися від переслідувачів, бійці закопали золото в 160 кілометрах від містечка Хайлар. У зазначеному місці розташовано озеро Буйр-Нуур, про який говорив Гіжицький.

«Не вами заховано — не вам і дістанеться, панове! — знущався на початку 1930-х в харбінської емігрантській газеті «Рупор» журналіст Коробов. — Цінності, що залишилися після Унгерна, перейдуть до тих, хто розкриє таємницю зникнення головної каси Азіатської дивізії. Ключ же від цієї таємниці знаходиться в одному з буддійських монастирів в Тибеті».

У Польщі історія з золотом Унгерна користувалася більшою популярністю, ніж в СРСР. У 1957 році в журналі «Пшекруй» зробили припущення, що тайник барона прихований в монгольському гірському масиві Хангай. Через кілька років в інший польський журнал надійшов лист, підписаний псевдонімом «Цуган Тологой», що в перекладі з монгольської означає «біла вершина».

Автор послання розповідав, що воював у складі дивізії Унгерна і стверджував, що біля переправ через річки Джіжа, Селенга і Орхон його відступаючі товариші робили схованки зі зброєю і боєприпасами. В одній з ям вони залишили і золото.

У 1942 році в Харбіні вийшла книга Миколи Князєва «Легендарний барон». Автор називав себе колишнім соратником Унгерна і писав, що командувач Азіатської кінної дивізії розпоряджався величезними грошима. Тільки з Даурії вони вивезли 360 тисяч золотих рублів. У китайському банку Урги барон захопив кілька пудів золота і срібла. Після поразки дивізії під Кяхтою велика частина грошей потрапила до більшовиків.

Князєв свідчить, що на останньому етапі існування дивізії Унгерн передав інтендантові Коровіну «3 пуди 37 фунтів золота (64,3 кг), 4 пуди срібла, 1800 руб. банківським сріблом, 2 пуди ямбами і рубаним сріблом і 1400 американських доларів». Кошти доставили в загін біля озера Буйр-Нуур. Частину грошей роздали бійцям, доля інших скарбів невідома.

На ілюстрації: генерал-лейтенант фон Унгерн на допиті в штабі 5-й Червоної Армії, вересень 1921 р.