Зняти з гастролей. 60 років тому легендарний Рудольф Нурієв відмовився повернутися в СРСР

Майбутній артист народився 17 березня 1938 року в поїзді між Іркутськом і станцією Слюдянка. Танцювати хлопчик почав в дитячому фольклорному ансамблі в Уфі, а в 1955-му був прийнятий в Ленінградське хореографічне училище. Після випуску юнака прийняли в знаменитий Театр опери та балету імені Кірова.

За три роки він виконав тут 15 партій і став одним з найвідоміших танцівників Радянського Союзу. У 1959 році Рудольфу з партнеркою Нінель Кургапкіною вперше дозволили виїхати за межі СРСР — на Всесвітній фестиваль молоді і студентів до Відня. Після повернення Нурєєву повідомили, що більше його не випустять, тому гастролі 1961 року Кіровського балету у Франції і Великобританії повинні були пройти без прем'єра.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Однак, все змінилося після того, як французький організатор туру побачив Нурєєва на сцені в Ленінграді. Промоутери тут же призвали радянську сторону дозволити танцюристу виступити в Парижі і ті відступили. У Парижі Нурєєв справив фурор, оглядач Le Monde порівняв його з Ніжинським в «Жар-птиці».

Разом з тим агенти КДБ, які пасли танцюриста, доповідали керівництву, що той порушував «правила спілкування з іноземцями» і відвідував гей-бари в Парижі. Було прийнято рішення зняти прем'єра з гастролей і відправити додому. 16 червня 1961 року, коли трупа зібралася в аеропорту Ле Бурже, щоб вилетіти в Лондон, художній керівник повідомив артисту, що той повинен повернутися в Москву нібито для спеціального виступу в Кремлі.

Клара Сент, яка проводжала його — наречена сина міністра культури Франції — прошепотіла Рудольфу на вухо: «Підійди до тих двох поліцейських і скажи, що хочеш залишитися у Франції». Співробітники ГБ напружилися, але Нурєєв зробив один зі своїх знаменитих стрибків і опинився поруч з поліцейськими.

Через тиждень він уже вийшов на паризьку сцену в «Сплячої красуні». Франція відмовилася надати танцівнику статус політичного біженця, тому він перебрався в Данію, де приєднався до трупи Королівського балету Копенгагена. Тут він зустрів хореографа Еріка Бруна, який став його коханцем і найближчим другом.

2 листопада 1961 року Нурієв дебютував в Лондоні і півтора десятиліття був зіркою лондонського Королівського балету. У 1964-му він поставив у Віденській опері «Лебедине озеро», виконавши головну партію і удостоївшись рекордної в історії овації — завісу довелося піднімати понад вісімдесят раз!

Танцівник отримав австрійське громадянство і виступав по всьому світу, даючи до 200 виступів на рік.

В СРСР його заочно судили ще в 1962-му, засудивши як зрадника Батьківщини до семи років виправно-трудових робіт з відбуванням терміну в колонії суворого режиму. Радянська влада постійно примушувала батьків Нурєєва і його педагога писати артисту листи із закликом повернутися, але безрезультатно. Йому багато років не дозволяли відвідати матір, лише в 1987-му, коли жінка вмирала, танцівнику видали візу на 72 години — Михайло Горбачов особисто дав дозвіл.

У 1983 році в артиста виявили СНІД, і в кінця десятиліття це позначилось на його фізичній формі. У 1989 році Нурєєв виступив з балетом Маріїнського театру в Ленінграді, вперше за майже 30 років побачившись з вчителями та колегами.

В останні роки життя великий танцівник став відомий і як диригент. Рудольф Хаметовіч Нурєєв помер 6 січня 1993 року на 55-му році життя і був похований на російському кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем. На церемонії звучала музика з останнього акту «Жизелі», в могилу танцівника кинули його балетні туфлі і білі лілії. Нурєєв колекціонував килими і древній текстиль, тому його надгробок прикрасив східний килим, виготовлений з мозаїчної смальти.

Раніше ми повідомляли про смерть легенди світового балету Алісії Алонсо.

Підготував Михайло Гольд, Lenta. UA

На ілюстрації: Рудольф Нурєєв в 1968 році