Знайдена прабатьківщина сучасних биків і корів (ФОТО)

Група палеогенетиків відновила ДНК 67 стародавніх корів, що допомогло їм довести, що велика рогата худоба дійсно була вперше одомашнена на декількох найбільших острівцях цивілізації на континенті - в Малій Азії і Балканах, на Близькому Сході і в Індії. Про це йдеться в статті Science.

Виникнення молочного скотарства в епоху протонеоліту датується приблизно 15-10 тисяч років тому. Більшість археологічних знахідок того часу відносять до натуфійської культури. Її осередок знаходився на території Леванту.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Поява молочного скотарства пов'язана з тим, що в популяціях перших фермерів виникла унікальна мутація в гені LCT, що дозволила дорослим людям пити молоко - здатність, яку фактично всі ссавці втрачають ще в дитинстві.

Вчені об'єднали дані археологічних розкопок з сучасними знаннями в області біології, генетики, хімії та географії.

Для цього вчені витягли обривки ДНК з кісток приблизно 67 стародавніх корів, чиї останки були знайдені в Месопотамії, на території міст Стародавнього Єгипту та інших античних цивілізацій, і порівняли їх між собою.

У їх число, як зазначає Вердуго, входили не тільки одомашнені корови, а й їх приблизні дикі предки, первісні бики-тури (Bos primigenius). Порівнюючи їх геноми, вчені сподівалися локалізувати батьківщину перших скотарів Землі і зрозуміти, в яких умовах зародилося скотарство.

Незважаючи на те, що всі кістки древніх корів і биків збереглися досить погано, вченим вдалося витягти майже повний геном для кожного античного тваринного і зрозуміти, як вони співвідносяться одне з одним.

З одного боку, "відроджена" ДНК стародавніх корів підтвердила, що перші скотарі дійсно з'явилися на Близькому Сході, де вони одомашнили європейських первісних биків. При цьому, як відзначають дослідники, геноми древніх корів з інших регіонів несуть в собі вкраплення кілька інших наборів мутацій. Цим пояснюються внутрішньовидові відмінності корів на південному сході Європи, в Центральній Азії і в Північній Африці.

Дослідники з'ясували, що частка "індійської" ДНК в геномі древніх корів досягла 30-40% буквально за дві сотні років, миті за мірками історії і генетики. Це збігається з розквітом і занепадом Крито-Мінойської і Хараппської цивілізацій (Мохенджо-Даро) і розселенням кочових індоіранських народів. Йдеться про часовий проміжок між 1600 і 1460 рр. до н.е., коли ймовірно сталася серія катастроф, яка призвела до встановлення більш посушливого клімату.

"Мігранти" з Індії були нащадкам не турів, а іншого виду диких корів, зебу (Bos indicus). Їх можна і зараз зустріти в степах і лісах Південної Азії і дізнатися по характерному "горбу" на їх шиї. Предки цих биків жили в сухих субтропіках, завдяки чому індійські корови, одомашнені зебу, помітно краще переносять посуху.

Мешканці долини річки Інд почали розводити Bos indicus приблизно 8000 років тому, проте їх сліди з'являються в геномі близькосхідних корів тільки в ранньому бронзовому віці (3000-2000 рр до н.е.).

Довідка Lenta.UA

Найпершим одомашненою твариною прийнято вважати собаку. Її приручення сталося 13 тисяч років до н.е. Далі слідували одомашнення кози і вівці (приблизно 10 тис. років до н.е.), свині (9 тисяч років до н.е.).

Згідно з археологом Д.Телегіним, на території України найдавніші кістки домашнього бика знайдені на території «ранньо-мезолитичного» Василевського могильника (Надпорожжя). Разом з тим всі дослідники погоджуються з тим, що поява домашніх тварин на території України були результатом контактів її стародавнього населення з Малою Азією і Балканами.

За В. Даниленком, перші кістки домашнього туру і кози-вівці (яка походила з Східного Прикаспію) виявлені в шарах «докерамічного неоліту» в поселенні Кам'яна Могила (поблизу Мелітополя). Причому стратиграфія цього поселення свідчить: домашня коза-вівця з'явилася в Україні пізніше домашнього бика. Кістки домашнього бика були виявлені також в ранніх шарах стоянок Сороки (Молдова).

Крім того, з биками і коровами пов'язано безліч космогонічних і зодіакальних міфів індоєвропейців.

Так, ряд зодіакальних зображень містять міфи Месопотамії і Сирії. З огляду на пересування точок пір року в колі зодіаку із швидкістю 50,256 'на рік (явище так званої прецесії), зодіаки можна обчислити математично.

Опис стародавнього зодіаку, очолюваного ще Близнюками (тобто зодіаку, який існував в 6680-4400 рр. до н.е.), і явища прецесії наведені в міфі про створення Всесвіту Мардуком з тіла розрубаного ним тотема - первоматерії Тіамат. Інші джерела описують численні зодіаки, очолювані вже Тельцем (4400-1710 рр. до н.е.), Овном (1710 до н.е. - 20 р. н.е..) і Рибами (з 20 р. н.е.) . Греки ототожнювали з Тельцем Зевса, римляни - Юпітера, індійці - Варуну, Митру, Адіті і Ушас.

Існує безліч археологічних знахідок, що підтверджують міфологічне коріння індоєвропейської культури.

Читайте також: Вчені назвали причину загибелі цивілізації майя

Фото: чорно-білі ілюстрації з книги Чмихов М.О. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. - К., 1992. - 180 с. (співавтори: Н. М. Кравченко, І.Т. Черняков).

Ілюстративне фото: картина Валентина Сєрова «Викрадення Європи» (1910) з зображенням праіндоєвропейської міфу про походження Євразії, wikimedia