Закрито один з найзнаменитіших в історії будинків моди

Паризький комерційний суд прийняв сьогодні постанову про закриття модного будинку Sonia Rykiel. Також будуть продані шість фірмових магазинів знаменитого бренду у Франції і Монако, об'єкти інтелектуальної власності Sonia Rykiel і розпущений штат з 134 співробітників.

Сталося це після того, як суд відхилив кандидатуру останнього претендента на покупку бренду, як до цього він зробив з ще декількома бажаючими, визнавши їх неготовими до угоди. Збитки модного будинку Sonia Rykiel склали в 2018-му році €30 млн і він був визнаний банкрутом в травні 2019 го. У 2012-му році 80% акцій модного будинку, який до цього був чисто сімейним бізнесом, були продані гонконгському інвестиційному фонду, частка якого після смерті Соні Рікель зросла до 100%. Проте потім фонд був ліквідований.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Крім чергового прикладу негативних бізнес-перипетій, від яких ніхто не може бути застрахований, це ще й приклад значення особистості творця в світі моди. Засновник будинку моди її імені і номер перший в історії дизайнер трикотажу Соня Рікель (див. заставне фото) померла в 2016-му році, у віці 86 років, але до цього вже страждала хворобою Паркінсона, яка не давала їй можливість працювати - і ось тут-то, схоже, все і посипалося.

Соня Рікель народилася вже у Франції, але її батько був іммігрантом з Румунії, а мати походила з родини єврейських іммігрантів з Мелітополя. Сім'я не мала ніякого відношення до кравецької справи і дитинство Соні пройшло в слуханні розмов про мистецтво, а не про моду. Відносини зі світом моди почалися у неї після того, як вона, будучи вагітною, постійно повертала на фабрику замовлений нею в'язаний светр, і вирішила спробувати проектувати трикотаж сама.

Правда, тут все-таки є відхилення від класичної історії успіху «з нічого» - у чоловіка Соні був магазин одягу. Без цього, можливо, вона б все життя ходила з пропозиціями по модним будинкам, а в даному випадку все було просто - він одягнув в ці светри манекени в своєму магазині. Там їх помітила засновниця модного журналу ELLE, один з цих светрів виявився на співачці Франсуазе Арді на обкладинці журналу, потім відразу 14 таких светрів купила собі Одрі Хепберн. Союз моди і мистецтва виявився вдалим - і покотилося.

Навіть людям, які абсолютно не цікавляться модою, легко пояснити, чому Соню Рікель називають «королевою трикотажу». Тонкий облягаючий светр з довгими рукавами, який вигідно підкреслює худорлявість фігури молодої жінки - це її винахід, знаменита модель Poor Boy Sweater - «бідний хлопчик», яка дійсно надавала дівчині якийсь відтінок хлопчаки-шибеника. Так що «клюнула» на неї не тільки Одрі Хепберн, а й тисячі паризьких студенток.

Кажуть, до речі, що під час паризької «студентської революції» в травні 1968-го року, єдиною нерозбитою студентами модною вітриною була вітрина магазину Соні Рікель. І рукава светрів настільки довгі, що їх можна натягувати на кисть руки, як люблять молоденькі дівчата - це теж її винахід, вона так любила робити, коли була підлітком.

А ще - чорний колір светрів, настільки елегантний і одночасно практичний. Як говорила сама Соня Рікель, її бачення жінки - практичні трикотажне плаття або светр, які не утрудняють рухів, і сумка на ремені на плечі, що залишає вільнимі обидві руки. По суті, вона і створила цей образ, якому відповідають сьогодні десятки, якщо не сотні, мільйонів жінок.

Нічого дивного, що після того, як вона відійшла від справ, Соню Рікель в заснованому нею модному будинку не міг повноцінно замінити ніхто. І це ще одне свідчення подібності моди і мистецтва.

Заставне фото: L'officiel Thailand