Загрози «фюрера»: чи можливий наступ з боку Білорусі

За словами Лукашенка, увечері 9 серпня сили протиповітряної оборони Білорусі були приведені в бойову готовність через появу десятків цілей у небі над Костюковицьким районом, що за 100 км від українського кордону. Для знищення цілей армія РБ підняла в повітря літаки, гелікоптери і привела в бойову готовність реактивні системи залпового вогню, які не мають жодного відношення до засобів ППО.

Далі – більше. Лукашенко гнівно заявив, що над білоруською територією нібито вдалося збити кілька ударних безпілотників, а інші полетіли на територію РФ у бік Ярославля. Дещо пізніше в Міноборони країни показали уламки збитого безпілотника, підкресливши, що він був саморобним, але мав західні компоненти.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тим часом моніторинговий проект «Білоруський Гаюн» із посиланням на свої дані повідомив, що 9 серпня у небі Білорусі насправді не зафіксували жодних дронів і, відповідно, бойова авіація їх не збивала. Із цього, підкреслили аналітики проекту, випливає, що «гучні заяви самопроголошеного Лукашенка є звичайним нісенітницею».

Офіційний Київ цю історію не коментував, а речник оперативно-тактичного угруповання «Північ» ЗСУ Вадим Мисник припустив, що, ймовірно, на територію РБ залетів не український, а російський ударний БПЛА. Такі випадки, за його словами, вже фіксувалися неодноразово.

Як би там не було, але інцидент Лукашенко вирішив розкрутити за повною програмою. Заявив про зростання напруженості біля українського кордону і пообіцяв «відповідь на провокацію» Києву.

Незабаром після цього міністр оборони РБ Віктор Хренін заявив, що Лукашенко як головнокомандувач збройних сил віддав наказ на посилення угруповання військ на Гомельському та Мозирському тактичних напрямках «з метою реагування на будь-які можливі провокації». Ці два напрямки, зазначимо, розміщуються біля кордону з Україною, навпроти Києва та Чернігова.

Хренін особливо наголосив, що марш у ці райони здійснюють військові частини сил спеціальних операцій, сухопутних військ, ракетних військ, у тому числі реактивні системи «Полонез» та комплекси «Іскандер». Також, додав він, відбудеться нарощування вздовж кордону сил авіації, зенітно-ракетних та радіотехнічних військ.

Тим часом, українська прикордонна служба поки що не фіксує накопичення білоруських військ біля кордону на півночі України, заявили у відомстві. «Я не виключаю того, що Білорусь може здійснювати переміщення будь-яких підрозділів, але це може бути більше в незначній кількості та для нагнітання ситуації», - зазначив в ефірі телемарафону речник Держприкордонслужби Андрій Демченко.

«Висунення військ до кордону України – це ні про що. Лукашенко не має наміру воювати. Він показує гнів і показує його росіянам. І поки що це гра. За бажання можна навіть знайти елементи сміху над РФ, тому що до кордону висунули «Полонез», який так потрібен Росії, але його Білорусь та Китай (точніше, просто Китай) не продають РФ. Тому росіяни й торгуються зараз із Іраном. Головне, на що треба звертати увагу - навчання з РФ та перекидання військ РФ. Поки що цього немає. І перекидання військ не робиться за день. Але головну роль у позиції Лукашенка щодо дозволу чи не дозволу на повторне вторгнення через Україну для РФ зараз відіграє Китай. Поки що нічого не говорить про те, що КНР дає добро», - зазначає політолог Вадим Денисенко.

Водночас, політичний аналітик, експерт міжнародної аналітичної мережі Research Solutions Ігор Тишкевич робить такий акцент: «Невже Лукашенко вирішив воювати проти України? Такий варіант виключати не можна, але це буде лише в тому випадку, коли цьому персонажу зовсім не буде куди дітися. Поки що це спроба зіграти на російську публіку. Продемонструвати Путіну свою лояльність та нейтралізувати медійну хвилю звинувачень. Суть яких зводиться до «зради» Лукашенка. Мовляв, відведення білоруських військ від кордону звільнило кілька бригад, які нині діють у Курській області. Хоча (дивлячись із цього боку кордону) ті, хто стояв тут – продовжує стояти. А українське посилання на адресу Лукашенка не змінилося і висловлюється словами «не лізь – уб'є». Тільки якщо раніше можна було говорити про теорію, зараз Курськ є наочною демонстрацією як саме. У Мінську це бачать і чудово розуміють».

Тим часом деякі військові експерти переконані, що Лукашенко зараз намагається максимально «петляти» для того, щоб не виконувати свої зобов'язання в рамках «Союзної держави» з Росією і не відправляти війська РБ на захист Курської області, як це передбачено військовою доктриною Білорусі. У ній – доктрині – чорним по білому написано, що республіка Білорусь «вживатиме відповідних заходів» у разі застосування військової сили проти свого партнера по «Союзній державі», тобто РФ. Очевидно, що «Лука» не хоче реального виконання цього зобов'язання і цілком можливо, щоб мати таке собі алібі і придумав увесь цей детектив із дронами, який дозволив йому стягнути війська до кордону з Україною, мовляв, вони тут потрібніші, а не на Курщині.

До речі, недавно глави Радбезів Росії та Білорусі Сергій Шойгу та Олександр Вольфович провели переговори в Москві та обговорили «стратегічне партнерство». Про що конкретно розмовляли ці персонажі невідомо, але факт у тому, що військ РБ у Курській області не було і, мабуть, не буде. Більше того, той же Вольфович у вівторок, 13 серпня, заявив, що його країна знову готова надати переговорний майданчик по Україні. «На даному етапі ми вважаємо за необхідне надавати максимально можливе сприяння мирному врегулюванню українського конфлікту та організації переговорного процесу. При цьому ми будемо докладати всіх зусиль для відновлення нормального діалогу. Мінськ завжди був і залишається безпечним майданчиком для таких переговорів», - на повному серйозі заявив глава Радбезу країни, з чиєї території у 2022 році Путін і розпочав свою «спецоперацію».

До речі, про Путіна. Кремлівський диктатор недавно на спецнараді зі своїми силовиками заявив, що «руками українців Захід зараз воює з нами». «Київ продовжить спроби дестабілізації у прикордонних регіонах Росії, у тому числі у Брянській області. Україна намагалася посіяти ворожнечу, розбрат у нашому суспільстві, залякати людей, зруйнувати єдність завдати удару по внутрішньополітичній ситуації. Противник, безумовно, отримає гідну відповідь, а всі цілі, які стоять перед нами, безсумнівно, будуть досягнуті», - підсумував міжнародний злочинець, якиого розшукує МКС.

Політолог Олексій Голобуцький із цього приводу зазначає таке: «Важливо, що спроби зупинити просування ЗСУ на Курщині та відбити населені пункти тому так і не були названі Путіним військовою операцією. Кремль окреслив це як КТО – контртерористичну операцію. Путін говорив про «масштабну провокацію», а не про повноцінний наступ ЗСУ. Та й контроль над цією «ХТО» було віддано ФСБ, а не армії. Тобто Путін явно не хоче, щоб ситуація всередині Росії сприймалася інакше, ніж дрібна диверсія. З мінімальною увагою суспільства. І він має всі підстави розраховувати на саме таке сприйняття. Якщо вірити російській соціології, тепер лише близько 20% росіян цікавиться «СВО», а було понад 70%. Тому Путін може розраховувати на мінімум уваги до Курського фронту. Ну а що там буде далі? Все залежить від ЗСУ та командування. Насамперед, як довго вдасться утримати захоплене, і чи ми дотягнемо до моменту нових переговорів – тобто до листопада мінімум, коли в США пройдуть вибори».

До речі, президент США Джо Байден напередодні вперше прокоментував ситуацію у Курській області. Наголосивши, що Білий дім перебуває у постійному контакті з Києвом, він резюмував: «Я регулярно обговорював це з моїми співробітниками, напевно, кожні 4-5 годин останні 6-8 днів. Це створює реальну дилему для Путіна... Це все, що я збираюся сказати, доки ситуація в активній фазі».

Читайте також: Курська область: ЗСУ взяли в полон понад 100 російських військовослужбовців, просування на 1-2 км

Читайте також: Зеленський хоче створити військові комендатури у Курській області