За простим кавером Бейонсе старої пісні Маккартні розкрився скандальний історичний контекст

Іноді за однією простенькою, на перший погляд, пісенькою, стоять такі забуті історичні сюжети, що просто дивуєшся.

Один з таких випадків - сьогоднішня стаття в The Guardian, яка розповідає історію пісні Пола Маккартні Blackbird, яку зараз записала, перейменувавши на Blackbiird, на своєму новому альбомі Бейонсе.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Виявляється, що Маккартні написав цю пісню для подвійного "Білого альбому" The Beatles як данину поваги "дев'ятці Літл-Рока", групі студентів, які зіткнулися з расовою дискримінацією після того, як вступили в 1957 році в середню "повністю білу" школу Літл- Року.

«Я чув про проблеми з громадянськими правами, які відбувалися у 60-ті роки, зокрема в Алабамі, Міссісіпі, Літл-Роке, – розповів він журналу GQ у 2018 році. – І подумав, що було б дуже добре (створити пісню для людей , які переживають ці проблеми). Так я написав Blackbird».

Далі Маккартні розповів GQ, що «в Англії птах — це дівчина (або так було на сленгу 1960-х років), тому я подумав про чорношкіру дівчину, яка проходить через це – мовляв, зараз ваш час встати і звільнити себе». Запис пісні зажадав від The Beatles 32 дубля, перш ніж Маккартні залишився нею задоволений.

Бейонсе - не перша артистка, яка виконала кавер на Blackbird, але в її версії підкреслено фігурують чорношкірі американські кантрі-зірки Брітні Спенсер, Таннер Аделл, Тієра Кеннеді і Рейна Робертс - музиканти, які щосили намагалися закріпитися в столиці кан. і чорношкірі художники часто опиняються на узбіччі. Так Бейонсе надала старій пісні нового сенсу.

На фото - одна з "дев'ятки Літл-Рока", Елізабет Екфорд. Того ранку, коли "дев'ятка" мала піти свого першого ранку до школи, вісім з них злякалися і вирішили цього не робити. Але Екфорд не мала телефону, тому її не попередили. У школу її не пустила охорона, а по дорозі додому переслідували кілька сотень білих американців, які вийшли на протест проти рішення допустити до "білої школи" афроамериканців.

Як це часто буває, фото з часом почало мати прямо протилежне тому, що насправді було, значення. Екфорд здається на ньому гордою та незалежною, але насправді у неї просто шок від страху. Її не зачепили, але потім лікарі діагностували у неї посттравматичний розлад і вона двічі намагалася покінчити життя самогубством.

Щоб все було зрозуміло - Екфорд на фото всього 15 років і це 1957-й рік, останній випадок суду Лінча стався лише через чверть століття, і, за її спогадами, коли вона дійшла через натовп від школи до автобусної зупинки і сіла на лаву, її єдиною думкою було: "Я сиджу тут, отже, я жива".