З лікарями потрібно розмовляти, інакше медреформа загальмує - Оксана Дмитрієва

- У фракції «Слуга народу» у Верховній Раді виявилося велика кількість медиків, обраних за партійним списком і мажоритарним округам. Чи встигли ви вже познайомитися і визначитися з напрямками діяльності в стінах парламенту?

- Ті, хто йшов за списком «Слуги народу», ще з червня працюють разом в робочій групі. Ці люди в найближчому майбутньому сформують кістяк комітету з питань охорони здоров'я. Під час роботи ми опрацювали низку тем, що стосуються реформування системи охорони здоров'я України. Зокрема, мова йде про запуск медичного страхування. Також обговорювали, як налагодити роботу «первинки» - діяльності сімейних лікарів та функціонування амбулаторій. Крім того, вели дискусії щодо питання про ліцензування лікарів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Коли приїхала до Трускавця, то побачила, що всі ніші, пов'язані з питаннями охорони здоров'я, вже зайняті. Однак була вільною тема трансплантології, і я вирішила її взяти. Чому я перейнялася цим питанням? У мене є друг, йому - 35 років, і з 30-ти років він лежить на гемодіалізі. Йому вже двічі робили трансплантацію нирок. Одного разу він полетів до Відня на операцію - але повернувся ні з чим. Там йому нічим не допомогли. Притому, що у нього є гроші - але ми там в черзі йдемо тільки після австрійських громадян. І тут, в Україні, йому все-таки зробили операцію. Але зараз в цьому напрямку - величезні проблеми...

- Наскільки відомо, з травня вступили в силу зміни до «Закону про трансплантацію», що дає можливість проводити операції з пересадки органів. У чому заковика?

- Закон про трансплантологію прийнятий попереднім скликанням Верховної Ради, але він не працює. Чому так? Справа в тому, що Міністерство охорони здоров'я, не виконуючи норми даного документа, фактично заблокувало його дію. У тому числі - є проблеми з самим законом. Якщо порівнювати, наприклад, аналогічний закон в Білорусі з нашим «талмудом», то можна побачити бюрократизацію процедур. Але навіть не в цьому головна проблема - все впирається в страусину позицію МОЗ.

Слід розуміти, що ми витрачаємо величезні кошти, відправляючи наших хворих за кордон на операції з пересадки органів. Замість того, щоб ця система запрацювала у нас, щоб вітчизняні медики проводили операції, ці гроші йдуть з України. Йдеться про кілька мільйонів доларів щорічно.

Чи варто говорити, що кошти, зекономлені на вивезення пацієнтів за кордон, ми можемо перерозподілити на будівництво та обладнання медичних установ нового типу. Також це дозволить зберегти унікальних медиків, які досі залишилися в країні. В Україні є 5-6 осіб, яких можна вважати фахівцями світового класу.

Лікарі мені кажуть: якщо все залишиться так, як є, ми будемо змушені їхати з України, тому що нам тут робити нічого. А закордоном їм пропонують шикарні умови, за наших фахівців там готові боротися, тому що вони - професіонали.

Тому ми повинні запустити цей проект, оскільки тут є одні плюси: ми зможемо врятувати більше життів наших громадян, лікарі працюватимуть в Україні, а гроші залишаться в Україні. Більш того, завдяки цьому ми також залучаємо медичний туризм. До нас в Україні будуть приїжджати, щоб робити операції.

А адже ще 10 років тому до нас приїжджали вчитися лікарі з інших країн. В результаті зараз в Індії, Казахстані та інших країнах, все процвітає, а ми відстали через штучне блокування цього напрямку.

- Але в суспільстві є противники трансплантації органів...

- Так, є певні релігійні упередження. Є віруючі люди - які говорять в такому дусі: ось, мовляв, батюшка сказав, що це шкідливо. Ми спілкувалися з представниками різних конфесій, і всі сходяться до того, що Богу потрібна душа, а не ваші нирки. Порятунок життя інших людей - це має бути головна мета для всіх. Однак вважаю, що потрібно активно розмовляти з представниками релігійних напрямків і говорити з ними про те, що пересадка органів - це правильно з усіх позицій.

- Кажуть і про небезпеку «чорної трансплантології». Наскільки цей страх обґрунтований?

- Скажу прямо: сам термін «чорна трансплантологія» смішний. І звучить він під час курйозних випадків: наприклад, один родич дає згоду на передачу органу від донора, ми йдемо на операцію, а в цей же час другий родич каже «ні». В результаті, лікарі виходять з операційної, а їх там вже зустрічають поліцейські.

Потрібно розуміти, що лікарі не хочуть сидіти в тюрмі. Вони справді намагаються зберегти життя. Вони - патріоти, які роблять все, щоб допомагати людям.

- Чи можна говорити про те, що ця проблема пов'язана зі слабкою поінформованістю населення?

- У нас часто перекручують інформацію заради вигоди тих чи інших осіб. Тому потрібно роз'яснювати. Причому, не тільки громадянам, але і лікарям. Наприклад, під час недавньої виборчої кампанії в лікарні по різних областях їздив Михайло Радуцький (№18 партійного списку «Слуги народу», засновник клініки «Борис», - Ред), проводив зустрічі з місцевими лікарями. І ті з подивом говорили про те, що вони неправильно розуміли ідеї реформи охорони здоров'я і не усвідомили, які позитиви вона принесе.

Але ж часто саме лікарі блокували запуск реформи «первинки» - створення сімейних лікарів. Тому потрібно донести правильну інформацію аж до проведення конгресів серед лікарів, які б доносили вниз по ланцюжку інформацію громадянам.

- 29 серпня пройде перше засідання Верховної Ради, після чого почнеться активна законодавча робота. Чи правильно я розумію, ви зі своїми колегами йдете під купол не з порожніми руками, а з пакетом відповідних законопроектів?

- Так, ми готові до роботи. Головне тепер - співпраця з виконавчою владою.

- Зараз серед експертів говорять про те, що медична реформа застопорилася. Чи є бачення, як прискорити процес?

- У нас є своє бачення, але до нас повинні приєднатися люди з інших партій, і ми повинні вислухати їхню думку з цих питань. За результатами дискусій ми вже будемо вносити певні правки та уточнення до чинного законодавства.

Відразу обмовлюся: ми не говоримо про кардинальний перегляд реформи - ми говоримо про деякі правки, які дозволять пришвидшити процес. У нас немає часу, нам потрібно максимально швидко перезапускати нашу медицину.

- Як ви оцінюєте запуск першого етапу реформи? З одного боку, багато експертів говорять про те, що ця частина реформи - сімейна медицина - вийшла на фінішну пряму. З іншого, є проблема з тим, що сімейним лікарям не вдається покрити всіх громадян, підписавши декларації з усіма...

- Мало інформації, не поінформовані навіть багато лікарів. Тому я згодна зі своїм колегою Радуцьким - лікарів потрібно збирати і пояснювати, що в усьому світі ця система працює ефективно: лікарі на місцях отримують гідні зарплати, а люди - якісні послуги. І один з основних тез також зводитися до того, що для запуску медстрахування у нас повинна вже працювати сімейна медицина.

- До речі, коли варто очікувати перехід на страхування?

- Буду посилатися на майбутнього главу комітету Михайла Радуцького, який зазначає, що у нас головна заковика полягає в тому, що для того щоб зрозуміти, скільки ресурсів нам для цього необхідно, для початку слід банально провести перепис населення. Справа в тому, що на сьогоднішній день медичний бюджет розписаний на 42 мільйони громадян. Відповідно кошти розсіюються. Після проведення перепису ми зможемо перерозподілити гроші і розширити список ліків і медичних послуг для наших громадян, які будуть надаватися безкоштовно. Також потрібно провести аудит медичного обладнання та ліцензування лікарів.

Тому доводиться констатувати: швидко все це запустити не вийде. На це піде не один рік.

- Ще один болючий момент стосується цін на медикаменти. Як, на вашу думку, вирішити дане питання?

- Скажу так: з державою готовий працювати весь бізнес. Зокрема, він готовий знижувати ціни на ліки. Є низка напрямків, за рахунок яких можна знизити вартість. Бізнес просить одного - дайте нам єдині правила, за якими ми зможемо працювати...

- Згаданий уже вище Михайло Радуцький говорив про ймовірне призначення Олександра Квіташвілі, який з 2014 по 2016 рік уже очолював МОЗ. Чи це правда?

- Зараз розглядають багатьох кандидатур. Але на сьогоднішній день ми ще поки не зустрічалися і не обговорювали їх. Головне, щоб майбутній міністр чув нас, і ми працювали в одній команді, якщо ми справді хочемо підняти нашу медицину.

Дмитро Качура