Як вбивство Пушкіна допомогло блискучій кар'єрі Дантеса

27 січня 1837 року під час дуелі поручик Кавалергардського полку барон Жорж Шарль Дaнтес смертельно поранив Пушкіна, і той помер від рани через дві доби. Дуелі були заборонені, і кара за них була суворою, — нагадує портал I-fakt.ru

Але Дантес ні був підданим Російської імперії, тому його з ганьбою вигнали з армії і вислали за кордон, але справа тим і обмежилася. Дантес переїхав до Відня, до колишнього посла в Росії та прийомного батька Геккерна, що розраховував прилаштувати опального дуелянта при дворі. Однак, вище віденське суспільство було в курсі останніх подій і Дантеси повернулися до Франції. Після смерті дружини Катерини (сестри дружини Пушкіна) від післяпологової хвороби, Дантес подав до суду на сімейство Гончарових з метою отримати частину спадщини покійної дружини. Причому француз передавав прохання через посольство самому Миколі I.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Однак всі претензії були відхилені. Через кілька років Жорж подався в політику і зробив приголомшливу кар'єру, підтримавши наполеонівську партію, що набирала популярність. У 1843 році Дантес був обраний членом Генеральної ради департаменту Верхній Рейн. Пізніше обіймав посаду голови Генеральної ради і мера. Після повалення Луї-Філіпа у квітні 1848 року обраний депутатом по округу Верхній Рейн-Кольмар.

Коли внучатий племінник Наполеона Бонапарта здійснив переворот, вірний Жорж став наближеним до нового імператора. Свого звання «вбивці російського поета» Дантес нітрохи не переймався, скоріше навпаки — всім новим знайомим він так і представлявся.

Ось які спогади про нього залишив Олександр Онєгін, який заснував у Парижі перший у світі музей Пушкіна. «...У всьому тілі його щось нахабне і зарозуміле. Днями, коли ми гуляли з нашої милою знайомою М. А. С., і ця людина нам знову зустрівся, вона сказала: «Знаєте, хто це? Мені вчора його представили, і він сам мені в такий спосіб відрекомендувався: «барон Геккерн (Дантес), який вбив вашого поета Пушкіна». І якби ви бачили, з яким самовдоволенням він це сказав!».

У травні 1852-го Наполеон III відправив Дантеса з неофіційним дорученням до трьох європейських монархів: російського і австрійського імператорів і прусського короля. Зустріч Миколи I і Дантеса відбулася в Потсдамі, хоч і була неофіційною. Беручи до уваги заслуги Дантеса, Наполеон III призначив його довічним сенатором. 12 серпня 1863 року Дантес отримав звання офіцера Почесного легіону 14 серпня 1868 року був підвищений у званні до командора.

Надалі Жорж не раз зізнавався, що саме дуель з Пушкіним дозволила йому досягти висот. Якби її не було, він став би нікому не відомим командиром полку в російській глибинці з великою родиною і маленьким достатком.

Багато років Дантес був пов'язаний з російським посольством і був його інформатором, про що свідчать шифрограми того часу. Наприклад, саме Дантес передав російським спецслужбам передбачуваний час і місце замаху на Олександра II у квітні 1881 року. Життєвий шлях вбивці Пушкіна закінчився на 84-му році.

Сенатор помер в оточенні великої родини, в достатку і благополуччі. Правда, доля все-таки помстилася йому за вбивство російського письменника. Одна з дочок Жоржа захопилася творчістю Пушкіна і заради цього навіть вивчила російську мову. Коли дівчина дізналася, що саме її батько вбив поета, її підкосило душевне захворювання. Шарлотта померла у віці 48 років у психіатричній клініці.

На ілюстрації: Жорж Дантес в 1830 році