Як у західному світі відзначають Святвечір

Разом із католиками Різдвяний святвечір відзначають лютерани, англіканська церква, багато протестантських конфесій і більшість православних церков. У кожній країні це свято має свої традиції. 

В Іспанії цей день називають Nochebuena і відзначають його зазвичай у колі сім'ї, влаштовуючи сімейну вечерю. Прийнято робити подарунки домашнім. Деякі сім'ї, слідуючи давнім католицьким традиціям, запрошують у цю ніч за свій стіл самотніх людей похилого віку чи просто зовсім бідних людей. 

У Німеччині 24 грудня після обіду життя в більшості міст завмирає. Приблизно о десятій годині вечора повітря наповнюється дзвоном, який сповіщає про початок різдвяних служб. На службу в цей день ідуть навіть ті, хто в інші дні року взагалі не замислюється про Бога. Після служби влаштовується щедра сімейна вечеря. 

У країні існують традиційні регіональні види різдвяної випічки, такі як нюрнберзькі пряники, ахенські фігурні пряники, різдвяний кекс із Дрездена, зірочки з кориці та багато іншого. 

У Норвегії багато сімей у цей день ходять на службу до церкви, яка, за традицією, починається о третій годині дня. Багато хто відвідує могили своїх померлих родичів і покладає на них квіти. Різдвяна вечеря проходить у сімейному колі. У Західній і Північній Норвегії їдять солоні та варені на пару ребра ягняти з картоплею.

У східних регіонах Норвегії популярна свинина, у той час як в інших областях головне блюдо – риба. Деякі сім'ї вважають за краще цього дня їсти  індичку. Після вечері, перед тим як відкрити подарунки, вся сім'я береться за руки і починає водити хоровод з піснями біля ялинки. Після цього всі знову збираються за столом, але на цей раз із чаєм і печивом.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У Польщі Святвечір не є вихідним, але у другій половині дня установи, офіси, магазини вже не працюють. У Святвечір, коли в небі сходить перша зірка, вся сім'я в ошатному вбранні зустрічається на урочистій вечері. Всі діляться облатками, вітають один одного зі святом і бажають всього найкращого. 

На столі пісні страви: борщ з вушками, смажений і заливний короп, вареники з капустою і грибами, компот із сухофруктів, солодкі пироги, в деяких районах Польщі – кутя. У кімнаті стоїть прикрашена ялинка, а під нею лежать подарунки для всіх членів сім'ї. Як правило, всі за столом співають колядки і згадують рік, що минає. 

У Литві святвечір називається Кучес (Kucios), за назвою національної різдвяної страви – кучукас.

У Святвечір литовці наряджають ялинку, прикрашають оселі і накривають на стіл. Згідно з традиціями, у Святвечір тут їдять12 страв, за числом місяців у році або за кількістю апостолів, в основному з риби і овочів, оскільки до настання Різдва ще дотримується пост. 

У Литві перелік страв, що вживаються в Кучес, грунтовно регламентований: оселедець, суп із сухофруктів, борщ із грибами, салат із зимових і сушених овочів, гриби, страви з риби, варена картопля, квашена капуста, хліб і кучукаси з маковим молоком. Невід'ємною частиною литовського застілля в Кучес завжди був кисіль із журавлини, оскільки алкоголь у цей вечір на стіл не ставиться. 

Встають в цей день рано, щоб встигнути переробити всі справи. А до столу сідають ввечері, з появою на небі першої зірки.

У Литві багато хто донині прикрашає ялинку відповідно до старовинних традицій: солом'яними іграшками та ангелятами, вирізаними з білого паперу або тканини. 

Незважаючи на те що Литва прийняла католицтво в XIII столітті, тут завжди були сильні язичницькі традиції, які не обійшли стороною і святкування Кучеса.

Наприклад, на стіл під білу скатертину в Литві тонким шаром кладуть сіно. У язичницькі часи це було символом нерозривного зв'язку життя людини з тваринами. У католицтво ця традиція перейшла як нагадування про народження Христа на сіні у хліву. 

У Литві є повір'я, що опівночі можна почути і зрозуміти, про що говорять між собою тварини, проте того, хто підслухав цю розмову, чекає смерть. Ще вірять, що вода у всіх колодязях о 12 годині ночі на мить перетворюється на вино, а той, кому вдасться спробувати цього вина, знайде знання всього світу. 

Одна з головних страв святкового столу литовців у Святвечір – кучукаси – в язичництві була підношенням духам покійних. Сьогодні нею завершують святкову трапезу. Кучукаси традиційно їдять із маковим молочком, приготованим із пророслих зерен пшениці і розмеленого маку, залитих солодкою водою.

У ніч з Кучеса на Різдво у Литві ворожать. Наприклад, традиційним ворожінням є витягування сіна з-під скатертини: чим довше травинка, тим довше буде життя. Незаміжні дівчата від порога будинку через плече кидають чобіт у бік хвіртки – якщо носком він впаде у бік хвіртки, то в новому році дівчині пощастить покинути рідну домівку і вийти заміж. 

Кучес суто сімейне свято і святкується дома. У литовців не прийнято запрошувати в Кучес гостей, за рідкісним винятком, коли їхні сусіди – самотні люди. 

Різдво для литовців починається наступного ранку – після ранкової меси. Тільки після повернення з церкви на стіл можна подавати м'ясні страви. 

Традиційно це смажена індичка або гуска в яблуках. Як і в інших країнах, в Литві прийнято в цей день обмінюватися подарунками. Діти з цікавістю перевіряють, що під ялинкою їм залишив дід Каледа (різдвяний дід).

Перший різдвяний день завершується вечірньою святковою месою, що відбувається опівночі. 

Різдвяний період у Литві закінчується 6 січня – святом Трьох королів, що символізує прихід волхвів до немовляти Ісуса. Вважається, що в період від Різдва до Трьох королів день збільшується на один крок півня.

В Естонії в ці дні оголошують Різдвяний мир. Традиція Різдвяного миру зародилася в першій половині XVII століття в Швеції, в період правління королеви Христини. У ті давні часи Естонія перебувала під юрисдикцією шведської корони, тому всі вимоги Різдвяного миру поширювалися і на її жителів. Зазвичай Різдвяний мир проголошувався у містах, що були центрами архієпископств. 

Але оголошували його виключно представники світської влади – вищі чини міського магістрату – ратмани.

Під час різдвяних свят під страхом ув'язнення, публічних екзекуцій або великих штрафів заборонялося вести будь-які військові дії, навіть такі «бої місцевого масштабу», як бійки. Всім підданим королеви пропонувалося поводити себе чинно і благопристойно як за святковим столом, так і на вулиці. 

Не можна було зловживати спиртним, лихословити. Що стосується спиртного, то в естонській столиці і всій республіці вже давно діє заборона на продаж алкоголю, включаючи пиво, з десятої години вечора. Виняток становлять ресторани, кафе і бари. 

Різдвяний мир триває до 13 січня, дня Святого Канута. Святий Канут був покровителем ремесел, і гільдія його імені була першою, куди почали приймати естонців. До цього ремеслами у містах дозволялося займатися німцям, шведам, данцям. На міській карті Талліна Канут увічнений у вигляді будинку, що зберігся до наших днів, і розбитого навколо нього саду Канутской гільдії. 

Традиція проголошувати Різдвяний мир відродилася в Естонії в 1993 році. Спочатку мир оголошував тодішній президент республіки Леннарт Мері, в 1996 році цю прерогативу повернули міському голові, а в цілому вона прийшла з Північної Європи і йде корінням у Середньовіччя.

У Фінляндії також діє традиція Різдвяного перемир'я. «На землю спустився Різдвяний мир!» – уже понад чотириста років ця фраза сповіщає фінам про початок різдвяних свят. До закінчення святкового періоду – 5 січня – заборонені будь-які сварки та конфлікти, причому кривдити не можна не тільки людей, а й тварин: ніщо не повинно затьмарювати торжества. 

Традиція оголошення Різдвяного миру сягає корінням у Середньовіччя: тоді церква намагалася примирити всі феодальні чвари і міжусобиці на період найголовнішого і найулюбленішого свята у Фінляндії. З давніх-давен ця церемонія проходить у місті Турку, яке до 1812 року було столицею. Тут розташовується головний храм країни – Кафедральний собор, в якому проходить урочисте різдвяне богослужіння. 

Головною частиною церемонії стає читання трактату про Різдвяний мир 1600 року. Сам документ був втрачений під час великої пожежі 1827 року, проте текст вдалося повністю відновити, і з тих пір його щорічно зачитують у Святвечір на головній площі Турку.

У Канаді Різдво починається з вечора 24 грудня, який має свою самостійну назву – Christmas Eve (Переддень Різдва, або Святвечір). У цей вечір дорослі, завершивши денні справи або повернувшись із церкви, сідають за святково накритий стіл: починається вечеря напередодні Різдва. 

У провінції Ньюфаундленд і Лабрадор існує звичай у переддень Різдва продавати в церкві рибу, яку жителі ловлять спеціально для цього протягом всього передріздвяного тижня: виручені таким чином гроші цілком йдуть на потреби парафії. 

У Ванкувері сотні тисяч нових вогнів спалахують у переддень Різдва в будинках і на галявинах, в парках і на площах. У тій частині провінції Нова Шотландія, яка заселена нащадками кельтських горців, у селах всю ніч звучать старовинні пісні, що плавно переходять до ранку Різдва в церковні псалми.

Святвечір є сімейним святом і в Бразилії. Як правило, в цей день численні діти і внуки з'їжджаються у дім своїх батьків і вітають один одного з прийдешнім Різдвом. А саме Різдво на відміну від європейців, що здавна святкують це свято в сімейному колі, бразильці вважають за краще святкувати на вулицях. Вуличні гуляння, пісні і танці – відмінна риса різдвяних торжеств у цій країні.

У Сербії Святвечір називають «Бадні дан». З цим днем ​​пов'язано багато традицій, і насамперед церемонія вносу до хати і потім спалювання «Бадняка» – зв'язки дубових гілок. Останні уособлюють собою гілки, зібрані віфлеємськими пастухами, щоб зігріти в печері новонародженого Христа і Богоматір. 

За звичаєм, «Бадняка» вноситься в дім на заході сонця. При цьому господар повинен переступити поріг обов'язково з правої ноги. Сидячи біля палаючих гілок, домочадці, як кажуть сербські православні священики, зігрівають свої серця любов'ю, щирістю і єднанням, а світлом розганяють морок невідомості і забобонів, опромінюють себе радістю і здоров'ям.

У Румунії у Святвечір проходять передсвяткові колядки, коли діти і дорослі ходять по хатах із побажаннями всім своїм близьким і сусідам здоров'я і процвітання, гарного врожаю і благополуччя в родині. 6 січня після ранкової молитви вони разом із рідними і близькими сядуть за святковий стіл, на якому після довгого посту обов'язково будуть млинці, риба, молочне порося, салати, вино і традиційна румунська фруктова горілка – цуйка. У багатьох будинках будуть подаватися борщ, голубці з м'ясом і «російські закуски». 

Більшість православних у Румунії, які відзначають Різдво «за старим стилем», становлять росіяни-липовани. Вони вважають себе нащадками російських старовірів, що прийшли до Румунії в ХVII столітті після розколу церкви в Росії. 

Липовани селилися уздовж всього кордону – від України до узбережжя Чорного моря. Свою назву вони отримали через те, що, ховаючись від гонінь, створювали свої поселення в лісах, де росли переважно липи.

Раніш Lenta.ua повідомляла про 10 незвичних фактах, пов’язаних із Різдвом.

(За матеріалами видання NEWSru.com)

(Головне фото: El Confidencial)