Як шибеники після страти жили довго і щасливо

На сьогоднішній день законодавством десяти країн світу передбачена страта через повішення. І, хоча нині вона застосовується вкрай рідко, на протязі історії цей вид страти був найпоширенішим у світі. Десятки тисяч людей були повішені на шибениці, але деякі з них, як свідчить портал X files, благополучно пережили екзекуцію.

Один з найбільш ранніх зареєстрованих випадків стався у графстві Кембриджшир на сході Англії у 1264 році. Тоді жінку на ім'я Інетта де Бальшам засудили до смерті за змову з грабіжниками. Після повішення її тіло залишалося на шибениці протягом трьох днів. Проте, історичні хроніки свідчать, що Інетта не тільки пережила це випробування, але і була помилувана королем Генріхом III.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Невдалі повішення були звичайним явищем в Англії того часу. Так, в 1313 році був підвішений Метью Ендербі, проте коли труну з його тілом опускали в землю, «небіжчик» раптово прийшов до тями. Подібний епізод зафіксовано у 1363 році, після того як Уолтера Уінкебурна повісили у Лестері. Тіло знятого з шибениці злочинця на возі відправили на кладовище, і під час цієї «подорожі» Уінкебурн «ожив». Пізніше його воскресіння приписали тому, що візок занадто гуркотів, коли їхав по бруківці.

Один особливо дивний випадок стався у XVII столітті, коли неназваного швейцарського злочинця вішали тринадцять разів, перш ніж його життя було перерване остаточно. При огляді тіла було виявлено, що якась невідома хвороба змусила його трахею стати твердою, як камінь.

Коли мова заходить про людей, які пережили повішення, відразу спливає історія про Енн Грін, яка була засуджена до смертної кари нібито за дітовбивство. Вона працювала посудомийкою в замку сера Томаса Ріда, була зваблена його онуком і народила дитину, яка, за її словами, була мертвонароджена. Хоча були вагомі докази на користь невинуватості Грін, її повісили в Оксфорді 14 грудня 1650 року. Після того, як тіло зняли з шибениці, воно було розтоптано, щоб переконатися, що життя остаточно його покинула. Тіло нещасної було віддано студентам-медикам для розтину, але коли вони відкрили труну, з горла жінки долинув слабкий звук. Лікарі вирішили ударити по грудній клітці в спробі повернути її до життя. Це спрацювало — через 14 годин Грін була вже у свідомості і могла говорити.

Один із присутніх лікарів відзначив, що повішення не привело до яких-небудь пошкоджень мозку, тому Енн швидко прийшла до тями. Дізнавшись про «воскресіння», суд постановив, що Енн Грін знову повинна бути повішена, але лікарі заступилися за неї і добилися помилування від мера. Зрештою, вона вийшла заміж і померла природною смертю у 1665 році.

Героєм ще однієї дивної історії став розбійник на ім'я Гордон. До того як його повісили, він найняв хірурга, щоб вставити маленьку трубку в отвір у трахеї. Підступний план провалився — Гордон був настільки важким, що його шия зламалася, як тільки петля затягла її. Але винахідливість злочинця запалила іскру надії в інших засуджених, які намагалися врятувати собі життя за допомогою хитромудрих пристосувань.

У 1724 році Маргарет Діксон з Единбурга повісили за вбивство. Після страти її зняли з шибениці і поклали у труну. Як і у випадку з Уолтером Уінкебурном, бруківка допомогла їй прийти в себе, коли тіло везли на возі на кладовищі Массельбург. Маргарет відпустили, вона завела велику сім'ю і стала продавати сіль на вулицях Единбурга. За важке випробування її прозвали «Напівповішена Меггі». Це прізвисько було вигравірувано на її надгробку.

Вбивця Вільям Дуелл був повішений в Ектоні у 1740 році. Через двадцять хвилин його перевезли до хірургічного кабінету для розтину. На столі він почав стогнати. Хірурги зробили переливання крові, і до вечора він уже зміг пересуватися самостійно. Проте, в результаті повішення він втратив пам'ять. Його повернули до в'язниці, але оскільки він не пам'ятав нічого про своє колишнє життя і скоєні злочини, суд відмовився вішати вбивцю повторно.

На ілюстрації: «Святий рятує несправедливо засуджених на повішення», приписується Рафаелю Санті, близько 1500 року