Як монах-фанатик переміг видатного художника, але програв натовпу

Джироламо Савонарола був добре освіченою людиною і походив із багатої родини. Однак вже в юності він зрікся забезпеченого світського життя і став ченцем, добровільно наклавши на себе масу обмежень. Він став критикувати римських пап (тоді було за що), але на цьому не зупинився і поступово дійшов (усвідомлено чи несвідомо) до логічного фіналу – проголосив себе пророком та єдиним вірним послідовником християнства.

Було це його щирим переконанням чи політичною грою, у якій він хотів виграти у Рима – питання для істориків та письменників, які можуть за давністю років висувати будь-які версії. Однак у будь-якому разі, на відміну від римських пап, піддавши осуду чужі гріхи, сам Савонарола вів аскетичний спосіб життя.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

А ще він був талановитим політиком-популістом. Крім офіційної церкви, Савонарола обрушився і на багатіїв, заявляючи, що їхнє багатство нажите за рахунок пограбування бідняків, і банкірів, які давали позики під величезний відсоток. Не дивно, що в нього з'явилося безліч послідовників. Згодом він став неформальним володарем Флоренції – наприклад, вигнав із міста банкірів.

Крім того, Савонарола був, як і належить талановитому популісту, майстром масових видовищ. Так, 7 лютого 1497 року у Флоренції мали святкувати "жирний вівторок" - аналог нашої Масляної. Однак замість традиційного об'їдання та веселощів на центральній площі вже третій рік поспіль було влаштовано "багаття марнославства", на якому спалювали предмети, які могли схилити городян до гріха або відволікти їх від молитов. Частково ці предмети приносили самі городяни, частково їх насильно забирали у них послідовники ченця Джіроламо Савонароли.

Саме це, третє за рахунком "вогнище марнославства" стало знаменитим через те, що на ньому, за переказами, власноруч спалив свої картини Сандро Боттічеллі. Вже по одному цьому можна судити, який вплив на уми тоді Савонарола. Однак у результаті його "кейс", як завжди цинічно і точно, описав Маккіавеллі: "Введені їм порядки впали, як тільки натовп перестав у них вірити, у нього ж не було коштів затвердити у вірі тих, хто ще вірив йому, і примусити до неї тих, хто вже не вірив".

Тригером стало "випробування вогнем", на яке Савонаролу викликав противник його вчення - вони мали пройти через багаття. Поки Савонарола чекав на опонента, пішов дощ, через який дрова для багаття відволожилися, і він повернувся до монастиря, оголосивши про свою перемогу. Натовп, однак, визнав інакше - і вже наступного дня його буквально витягли з монастиря і віддали під церковний суд. Під тортурами він заявив про те, що його пророцтва були брехнею та обманом. А через вогонь Савонарола таки пройшов – проповідника спочатку за вироком церковного суду повісили. а потім його труп спалили.

Фото: Джироламо Савонарола Вікіпедія