Влада відкрито плює на власноруч встановлені правила - Павло Розенко

- У понеділок, 8 червня президент Зеленський, в ході наради з членами уряду констатував, що ослаблення карантину врятує економіку, але жорсткі заходи були недаремними. Згодні з таким визначенням?

- Питання насправді багатогранне. Треба чітко розуміти, що економіку України убив не коронавірус, а перші сім місяців правління Зеленського. Якщо подивитися на об'єктивні параметри, зокрема, на державну статистику, ми побачимо, коли саме почалося падіння економіки. А почалося воно в жовтні 2019 року, тобто на той момент, коли при владі другий місяць був повністю сформований і парламент, і уряд Володимира Зеленського. Саме їх - президента, Кабміну і Верховної Ради системні помилки і привели до того, що Україна опинилася в глибокій економічній кризі, який стартував, ще раз підкреслю, до коронавірусу. Тому списувати все на пандемію, ну, скажімо так, безвідповідально.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

- У першому уряді Зеленського, через помилки якого виникла складна економічна ситуація в країні, фінансовий блок займалася пані Маркарова, яка займала цей пост і за Порошенка. З нею щось сталося необоротне за цей час?..

- Логіка полягає в тому, що уряд формував Володимир Зеленський і те, що в його Кабміні працювали представники КМУ Гройсмана/Порошенка - це його персональна відповідальність. До того ж, є показники, які свідчать про те, що Володимиру Зеленському була передана економіка України з п'ятипроцентним зростанням, рівнем інфляції 2%, грошові запаси на казначейському рахунку 130 мільярдів гривень. Тобто, все було в чудовому стані, а останній квартал 2019 року і перший 2020 року - поточного показали нам повний обвал і занепад.

- Що конкретно стало фатальним фактором або сукупністю факторів, які привели до такого стрімкого економічного падіння?

- Основним фактором є прихід абсолютно непрофесійної команди, абсолютно не готовою до викликів, які за визначенням стоять перед президентом, главою уряду і міністрами. І, до речі кажучи, сьогодні абсолютно нічого не змінилося. Так, прийшло вже другий уряд Зеленського, але проблема в тому, що він оновився хіба що персонально, а не якісно. Крім того, а це надзвичайно важливо, ми бачимо, що чіткої стратегії виходу України з карантину, як не було, так і немає. За рахунок чого, питається, має відбуватиметься відновлення економіки? Думаю, на сьогодні в Кабінеті міністрів ніхто не може дати предметну відповідь на дане питання, при тому, що, на моє переконання, ми ще не пройшли пік економічного падіння і нас чекають дуже і дуже непрості часи, пов'язані з дуже серйозним падінням купівельної спроможності громадян. До цього падіння з одного боку, призвів фактор безробіття в різних сферах, з іншого - відсутність будь-якого роду соціальної підтримки незахищених верств населення, перш за все пенсіонерів і людей з інвалідністю.

- Виходячи з наявних бюджетних і держрезервних можливостей, якою має бути ця підтримка соціально вразливої категорії українців і бізнесу?

- Цілком можливо, що не варто взагалі придумувати свій ексклюзивний велосипед, а просто подивитися і проаналізувати, як діють в цьому плані інші держави. А щодо підтримки бізнесу... Знаєте, тут можна довго розповідати, знімати «відосікі», як це любить робити президент, але характерною ознакою того, як влада допомогла бізнесу може послужити випадок, що стався нещодавно в Хмельницькому. Я зараз говорю про те, коли під час візиту в даний обласний центр президент України, грубо порушуючи, на мій погляд, закон, особисто дзвонив керівникові державного банку і публічно вичитував його за те, що бізнес не може пролонгувати кредити або домогтися відстрочок по їх виплаті. У цій картині наочно проявляється повна нездатність влади. Ось, люди достукалися до президента, були з ним на зустрічі, вони, сподіваюся, змогли вирішити свої питання, хоча ще раз повторюю - за дзвінок керівництву держбанку з вказівками правоохоронні органи повинні були порушити проти президента кримінальну справу. Але, тим не менше, 99,9% представників українського бізнесу не мають доступу до президента і не можуть вирішити свої проблеми саме таким способом.

- Ви говорите про те, що в плані соціальної підтримки не варто щось вигадувати, втрачаючи час, а варто було подивитися на дії урядів інших країн. Але у інших країн - абсолютно інші можливості. Ми можемо подивитися, як вело себе керівництво, скажімо, Франції, де все люди отримали солідну фінансову подушку на карантинний період, і що з того? Як би ми це повторили, маючи величезну бюджетну дірку і цілий «букет» інших проблем?

- Хаос і бажання розпорошувати державні ресурси, нібито намагаючись дати кожному по копійці, як раз і є головною проблемою нашої влади. Як це все назвати? Чи не системність. Анархія. Відсутність пріоритетів. Насправді, якщо подивитися на глобальну філософію інших держав, ми без проблем побачимо, що там перемогла, і я вважаю, що це правильно, ідеологія підтримки купівельної спроможності населення. Так, певні преференції були надані і бізнесу, однак значна частина державних ресурсів була направлена на грошові виплати в самих різних формах (компенсації тощо) населенню. Чому? Тому що всі прекрасно розуміють: підтримка купівельної спроможності громадян - це впевнений крок вперед по запуску економіки. У різних країнах людям виплачували різні суми. Десь $ 1,5 тисячі, десь - $ 2 тис і більше. Але суть одна: коли кошти даються людині, він не виведе їх за кордон, а піде в магазин, заплатить за якісь послуги і, таким чином, вкладе їх в економіку країни. Так, з одного боку проводиться адресна підтримка людей, а з іншого - вливання в економіку. Це - мудрий шлях, по якому не зуміла або не захотіла рухатися наша влада, розповідаючи натомість байки про створення 500 тисяч робочих місць, в тому числі для заробітчан.

- А заробітчани так захотіли залишитися, що при першій же антікарантінной «відлиги» рвонули в ті країни, з яких повернулися...

- Саме так... А тепер, давайте запитаємо себе, а чому вони рвонули, адже при владі була прекрасна можливість залишити цих людей в Україні. Тільки не заборонами виїжджати закордон, як це пропонували окремі представники уряду (йдеться про екс-віце-прем'єра Вадима Пристайка - Ред.), а конкретними стимулами. Так, зрозуміло, що з робочими місцями зараз важко. Але, вибачте мене, є страхові фонди, є допомога по безробіттю тощо. Влада сьогодні заявляє, що у нас, мовляв, за все на 100 або на 150 тисяч чоловік зросла кількість зареєстрованих безробітних, але ми ж розуміємо, що це фейк і перекручена реальність. За різними оцінками, у нас сьогодні 2-2,5 мільйона українців або втратили роботу, або пішли у відпустки за власний рахунок. Адже ми розуміємо, що цифра допомоги 100 тисяч безробітних, яких підтримала держава, означає одне - у нас відсутня як вид система допомоги вразливих верств населення. Якщо держава в такий кризовий час не допомагає людям, хто буде пов'язувати своє майбутнє з ним? Безсистемність влади призвела до того, що люди розчарувалися і повернулися назад за кордон, не бажаючи мати ніяких справ з Україною. Межі країни, до речі кажучи, будуть також залишати і люди, яких сьогодні влада Володимира Зеленського залишила один на один зі своїми проблемами.

- Як падіння купівельної спроможності наших співгромадян відіб'ється на комунальній та банківській сферах, зокрема зростанні неплатежів за послуги ЖКГ і кредитами?

- Зростання неплатежів вже колосальне, і при цьому, не дивлячись на запевнення хоч щось врегулювати, щонайменше, в сфері оплати комуналки, влада нічого абсолютно не зробила. А, ні, зробила. Змінила трошки терміни формули нарахування субсидій і на цьому крапка. До слова, повертаючись до купівельної спроможності. Перші тижні роботи великих магазинів, зокрема торгових центрів, вже показали, що вони вийшли лише на 40-45% докризового періоду. Тобто, може бути люди і хотіли б побігти в ТЦ, але ні з чим. А це означає, що криза в торговельній сфері посилюватиметься і це призведе до серйозних наслідків. Рентні ставки у нас не зменшуються (мова йде тільки про відстрочки по їх сплаті в кризовий період) і я думаю, що багато бізнесів закриються або ж збанкрутують в найближчі 3-4 місяці.

- Скільки реально часу знадобиться для того, щоб економіка якщо не задихала на повні груди, то як мінімум почала приходити до тями?

- Питання полягає в тому, наскільки адекватними є антикризові відповіді влади. Безумовно, ніхто не має ілюзій, що це може статися дуже швидко. Але проблема адже в іншому - проходять дні, тижні, місяці, а ми так і не бачимо взагалі ніякого системного плану влади з підтримки економіки і населення. Ну, окей, виплатили вони по тисячі гривень одноразової допомоги пенсіонерам. І що, на цьому кінець історії? У людей забрали два місяці індексації, тому що провели її не 1 березня, як повинні були зробити по закону, а першого травня і кинули подачку у вигляді тисячі, та й то - не всім, а тільки тим, у кого пенсія менша 5 тисяч. Ну і що далі?

Якщо брати до уваги підписаний з Міжнародним валютним фондом (МВФ), меморандум, ми побачимо, що влада дуже серйозно має намір обмежити в правах фізичних осіб-підприємців. Про яке пожвавлення економіки можна вести мову, якщо малий і середній бізнес будуть і далі тиснути на всіх фронтах? Тому, мій прогноз - досить песимістичний і, в першу чергу, не через неможливість швидкого виходу з кризи, а через бездіяльність, непрофесійність і повну безпорадність нинішньої правлячої еліти. Це не дає Україні жодних шансів максимально швидко відновитися після кризи.

- Керуючись вашою логікою, виходить, що корінь всіх кризових і посткризових бід - влада, і якби сьогодні вона була іншою, то все і розвивалося б по іншій траєкторії.

- Так, якби сьогодні біля владного керма були професіонали, ми б, по-перше, були б набагато краще підготовлені до самого кризи, по-друге, ні в якому разі не допустили б воістину дикої ситуації з гострим дефіцитом засобів індивідуального захисту медичних працівників, та й населення в цілому. Всі ми прекрасно пам'ятаємо цей скандал, коли фактично в розпал кризи з країни було вивезено 900 тонн захисних масок і костюмів і потім з усієї країни збирали по нитці, щоб допомогти медикам.

Тобто, я глибоко переконаний, що за більш професійною владою країна жила б абсолютно по-іншому і в умовах карантину, і в пост карантинний період. До речі, нинішній владі ще трошки пощастило з місцевим самоврядуванням, оскільки на тлі безпорадності центральної влади, регіональна (в першу чергу - мери великих міст) виглядає на голову вище в плані професійності і організації процесів. Тим часом, вплив мерів на загальнодержавні економічні процеси є мінімальним.

- Наскільки виправданими були діючі в країні до недавнього часу досить жорсткі карантинні обмеження?

- Ці обмеження були абсолютно безсистемні, хаотичні і часто абсурдні. Але найголовніше тут полягає в тому, що правляча верхівка протягом карантинного періоду постійно своїми діями ставила під сумнів свої ж обмежувальні заходи. У цьому контексті можна згадати і ресторани деяких народних депутатів від «Слуги народу», і президента, який під час дії жорсткого карантину, разом зі своїм оточенням заходив в кав'ярню без масок. Як в таких умовах можна говорити про ефективність влади, якщо сама влада відкрито плює на власноруч встановлені правила? Подвійна мораль влади серйозно посилила відчуття несправедливості в суспільстві.

- Раніше ви сказали про те, що ми ще не досягли кризового економічного піку. Коли це відбудеться?

- Складно сказати, оскільки дії нинішньої влади взагалі не піддаються ніякому аналізу і їх надзвичайно складно прогнозувати... Нас лякали жорсткими заходами - закривали метро, заклади громадського харчування та ми бачили, скажімо так, одну картину захворюваності. Зараз же ситуація жодним чином не покращилася, а навпаки - з кожним днем кількість зафіксованих фактів COVID-19 зростає, але, тим не менш, карантинні заходи дуже різко послаблюються. Тобто, все якось алогічно, тому в таких умовах прогнозувати, що вони утнуть завтра або післязавтра, нереально в принципі. З іншого боку, складно говорити про наявність певної точки, до якої ми прийшли і від якої можемо відштовхнутися. На жаль, падіння триває, і коли ми досягнемо дна, незрозуміло. Єдине, що зрозуміло, так це те, що влада не особливо-то і переживає з цього приводу, знайшовши собі універсальну «відмазку» в вигляді коронавірусу через який нібито і виникають всі кризові негаразди.

- І ви вважаєте, що українці настільки наївні, що не в змозі відрізнити реальну причину від банальної «відмазки»?

- На жаль, але ще деякий час наші громадяни будуть жити в полоні ілюзій і вірити в казки влади. Однак соціологія показує, що все менше і менше людей довіряє нинішній владі і падіння її рейтингів не те, що не вповільнюється, а навпаки - зростає. Разом з тим, я не думаю, що невдоволення владою в найближчі, скажімо так, півроку, може привести до серйозних наймасштабніших безладів або акцій протесту. Маю велику надію на те, що українці за допомогою голосування на найближчих місцевих виборах скажуть все, що вони думають про дії нинішньої влади.

Думаю, провал «Слуг народу» на місцевих виборах був би дуже гарним уроком для Зеленського і його команди. Питання в тому, наскільки громадяни готові зробити такий крок і, навіть десь симпатизуючи президенту, продемонструвати йому всю помилковість проведеного ним протягом останнього року курсу. Тому, на моє глибоке переконання, місцеві вибори 2020 року буде якщо не вирішальними, то дуже значущими. З тим, щоб витягнути влада з теплою ванною і відправити під холодний душ, особисто я закликав би голосувати за кого завгодно, тільки не за «Слуг народу», навіть якщо ви їх сьогодні підтримуєте. Їм треба дати чіткий цивілізований сигнал, що їх курс невірний.

Наталія Ромашова

Читайте також: Перший український підприємець отримав кредит з нульовим відсотком

Читайте також: Медики повідомили, які пацієнти вмирають від коронавірусу вдвічі частіше