Війна закінчиться з економічних причин – провідний аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус

Про перший в історії незалежності України рік, який пройшов під «акомпанемент» повномасштабної жорстоко-цинічної війни, розв’язаної путінською Росією Lenta.UA  говорила з доктором філософських наук, директором Інституту соціології НАН України Євгеном Головахою. Злети та падіння нашої держави зразка 2023 року ми предметно аналізували з відомим політологом, очільником соціологічної служби «Український барометр» Віктором Небоженком. Наразі ж ми спілкуємося з провідним аналітиком Національного інституту стратегічних досліджень Іваном Усом.

- Неабиякий ажіотаж здійснив «прогноз» Дмитра Гордона щодо закінчення так званої гарячої фази війни 30 грудня 2024 року. Як ви гадаєте, чим обумовлена така емоційно-жвава реакція суспільства?

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

- Реакція, потрібно зазначити, вийшла далеко за межі соцмереж – навіть путінський спікер Пєсков був змушений коментувати, а, точніше, спростовувати чутки, які запустив Гордон. Що ж стосується реакції суспільства, то вона пояснюється по-перше, тим, що є відповідний запит на мир, по-друге – новорічна пора спонукає людей вірити в дива. Плюс до цього є очікування нової епохи – епохи Трампа, який теж обіцяв швидко завершити війну. Тому, на жаль, критичне мислення далеко не в усіх є. Знаєте, була така історія, коли в 2009 році був «свинячий грип» і тоді заступник директора Інституту міжнародної безпеки Гуцал казав наступне: «Я – доктор економічних наук і я купив собі два мішка гречки, бо всі довкола казали, що буде криза і потрібно мати запас. І я, розуміючи, що ніякої кризи не буде, купив два мішка, які згнили…». Таким чином, як бачимо, навіть досвідчені фахові люди, в яких є розуміння процесів, роблять часом, скажімо так, дивні вчинки. Єдиним виправданням тих, хто щось очікував від «прогнозу Гордона» є, на мій погляд, розуміння того, що буде несподівана кінцівка. Тому, люди й думали: а чому це має трапитися колись, а не зараз?

- А якщо керуватися прагматичними прогнозами, то яку картину бачите?

- Коли я аналізую російську економіку, то розумію, що там, попри те, що тамтешня влада постійно «надуває щоки», не такий вже й великий насправді запас міцності. Цими днями, до речі, вчергове обвалився рубль. Тобто, коли був скачок до 114, вони змогли повернути до рівня нижче і казали, ось, мовляв, відбилися. Але минув місяць і сьогодні ми знову бачимо курс 108. Тобто, проблеми в російській економіці є, і в другій половині 2025 року вони набудуть дуже глибокого характеру. І якщо в України є фінансова опора у вигляді США, Японії, Великобританії, ЄС, Світового банку, МВФ, тощо, то у РФ нікого з перелічених суб’єктів не має. У Росії є Північна Корея, яка дасть військових, але не гроші, Іран, який дає дрони, але не кошти і є країна, яка могла б дати гроші – це Китай. Але в КНР є своє бачення, яке базується на тому, що частка товарообігу з РФ складає 4%, тоді як частка США+ЄС – 24%. Тобто, Китаю вигідніше бути з Євросоюзом і Сполученими Штатами. Крім того, КНР потрібні інвестиції і технології, а РФ не здатна дати ані першого, ані другого. До речі, Центробанк РФ у своєму дослідженні ще півроку тому написав, що не виключає обнулення Фонду національного благополуччя Росії в 2025 році. Чого ми їм і бажаємо. 

- Якщо винести за дужки фактор ймовірного економічного виснаження РФ, то як ви гадаєте, чи є шанси прорости миротворчим паросткам, наприклад, того ж Трампа?

- Важко сказати, оскільки, як на мене, ця війна закінчиться з економічних причин. Чому? Тому що, якщо говорити у військовому плані, то тут два варіанти: або Росія доходить до Києва і захоплює всю Україну, або Україна доходить до Москви і захоплює великі території. Я не вірю ні в перше, ні в друге. Поряд з тим, віра в те, що може бути і військове вирішення підкріплюється новими і новими пакетами допомоги Україні з боку союзників. Крім того, є сподівання на резерви, які стабільно не залучали і які можуть зараз з’явитися та повторити те, що було на Харківщині в 2022 році, коли один гарно розрахований удар приніс великий результат. Навряд чи таке вдасться повторити достеменно, але віра присутня, хоча більше 3% щодо реалістичності військового варіанту вирішення я би не давав.

- Джо Байден фактично під ялинку у понеділок, 30 грудня, оголосив, що США нададуть пакети безпекової допомоги Україні на майже $2,5 млрд. Як гадаєте, а чому впродовж років повномасштабної війни Вашингтон як то кажуть чайними ложечками надавав підтримку, повсякчас повторюючи мантру про ескалацію?

- Байден наразі хоче зробити щось таке, щоб потім не казали, що він недостатньо зробив для перемоги України. Крім того, (а я не виключаю такий сценарій), за Трампа допомога може бути більшою і Байден на цьому фоні побоюється критики, що він начебто нічого не робив. І ось тому Байдену необхідно в період до 20 січня – дня інавгурації Трампа надолужувати і виділяти допомогу України, бо, як казали в одному відомому радянському фільмі: «Запам’ятається остання фраза». Так і тут: запам’ятається, що ось, мовляв, Байден на прощання дуже-дуже багато зробив для України, а питання, чому він цього не робив усі попередні роки – забудеться.

- Президент Зеленський, заявивши, що жодна країна чи лідер світу не мають права вести переговори з Росією від імені України, особливо акцентував, що, мовляв, будь-який діалог з Кремлем можливий лише за наявності узгодженого з Києвом плану дій. Яка з держав-союзниць у 2025 році може зіграти окреслену роль? 

- В 2025 році я очікую більш активної позиції двох найбільших країн за чисельністю населення - Китаю та Індії. Зараз багато хто з прицілом на прийдешній рік, звертає увагу на угоду Індії та РФ щодо постачання нафти. Але в мене є запитання про те, а чи здатна Росія насправді забезпечити практичну реалізацію цієї угоди? Йдеться, на секунду, про півмільйона барелів на день танкерами, далеко не всі з яких, м’яко кажучи, відповідають технічним можливостям. І тут, як на мене, закладається підґрунтя для можливих позовів до РФ з боку Індії щодо неустойки по виконанню контрактів. Тому, цілком припускаю, що Індія також може зайняти більш відкриту і рішучу позицію щодо російсько-української війни.  Також, гадаю, можна говорити про збільшення ролі Японії – однієї з найбільших економік світу. Для офіційного Токіо поразка Росії у війні проти України означає повернення їй її територій, тобто у Японії є пряма і безпосередня зацікавленість у фіаско Москви. На жаль, наразі Південна Корея, яка теж могла б грати важливу роль, відійшла на другий план. Проте, якщо у 2025 році там буде стабілізація політичної ситуації і КНДР буде й надалі становити загрозу Сеулу, Південна Корея може ще сказати своє відчутне слово в російсько-українській війні. Важливе, думаю, значення відіграватимуть країни Перської затоки: Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати. Те, що змінили режим Асада наприкінці 2024 року для Катару є відкриттям можливості будівництва газогону від себе до ЄС через Туреччину та Сирію. І тут стосунки РФ з країнами затоки будуть серйозно ускладнені, що матиме для нас позитивні моменти. Що ж стосується Китаю, то слід розуміти, що КНР Росія потрібна, передусім, у якості подразника для США, тому, не думаю, що Пекін аж надто сильно змінюватиме свою позицію. Втім, тут надзвичайно важливу роль відіграватиме те, якою буде тональність розмов адміністрації Трампа з Росією. Якщо Китай відчує, що Трамп хоче, грубо кажучи, обміняти Україну на анти китайську лінію РФ, то рефлекція Пекіна буде миттєвою, тому що КНР цього не допустить за жодних умов.

- Яким ви бачите у 2025-му розвиток треку Україна-НАТО?

- Ну, очевидно, що в 2025 році Україна не стане членом НАТО. А загалом, особисто я переконаний в тому, що як тільки війна завершиться, попри усі проблеми з корупцією, тощо, з великою ймовірністю Україна опиниться в Північноатлантичному Альянсі, тому що для НАТО потрібна буде держава, яка має реальний досвід ведення війни. Але поки триває війна, про членство в НАТО говорити не доводиться. Не доводиться також вести мову про присутність американських військових в Україні. А ось щодо європейських, то я думаю, що вони, скоріше будуть, ніж не будуть. Якщо Байден, щоб не порушувати євроатлантичну єдність, це питання усіляко блокував, то Трамп каже наступне: «Україна – це взагалі європейське питання, тому що хочуть – нехай і роблять. Зброю ми дамо, а людей ні». В такій ситуації той же, Макрон, наприклад, може дійсно організувати таку операцію під умовною назвою «Порятунок усієї Європи від російської армії». Американців тут на першому етапі точно не буде, а далі, у разі певних успіхів перебування європейців в Україні – цілком можливо, бо США навряд чи захочуть віддати усі лаври європейцям. До речі, заслугою Трампа є те, що він обрав гарну модель, суть якої полягає в призначенні спеціальної людини (відставного генерала Кіта Келлога – ред.), яка опікуватиметься питаннями російсько-української війни. Вже є чутки, що пан Келлог прибуде в Київ в день інавгурації 20 січня і одразу ж приступить до роботи.

Читайте також: Зеленський сподівається на прогрес переговорів про вступ до ЄС

Читайте також: Зеленський відреагував на зупинку транзиту російського газу