Виявлена ще одна «Джоконда» роботи Леонардо да Вінчі

ЗМІ полюбляють писати про підробки творів мистецтва, проте для мистецтвознавців, музеїв і колекціонерів не меншою проблемою є атрибуція робіт старих майстрів, котрі утримували цілий штат підмайстрів і учнів. Тут взагалі сам чорт ногу зломить, оскільки майстер міг почати картину і на якомусь етапі віддати її завершити учням або, навпаки, поправити роботу, розпочату або написану учнями. Все це було б цікаво лише мистецтвознавцям, якби мова не йшла про мільйони доларів або престиж якого-небудь великого музею, який зазнає репутаційний збиток, якщо виявиться, що одна з перлин його колекції написана не самим великим художником, а лише в його майстерні.

Проте, об'єктивні мистецтвознавці та музейники визнають, що іноді встановити остаточну істину тут неможливо. Як, наприклад, у малюнка, відомого під назвою «Оголена Джоконда». Взагалі так званих «Оголених Джоконд» відомо близько двадцяти, причому перші з них написані учнями Леонардо. Та, про яку йде мова, малюнок вугіллям розміром майже з оригінал, знаходиться в Музеї Конде в 40 км від Парижа, де в червні відкриється виставка, приурочена до 500-річчя від дня смерті да Вінчі.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Новітні дослідження цього малюнка, проведені в цьому році в лабораторіях Лувра, показали, що частина штрихів на ньому була нанесена шульгою, яким, як відомо, був Леонардо, а при його написанні застосована техніка сфумато (пом'якшення обрисів), якою користувався да Вінчі. Крім того, аналіз показав, що малюнок був сильно змінений в процесі роботи, що теж має свідчити на користь оригінального твору, а не копії.

З іншого боку, все це не більше, ніж непрямі докази. Так, наприклад, якщо промоніторити ЗМІ минулих років, виявиться, що малюнок раніше приписували учням Леонардо на тій же підставі - що частина штрихів на ньому нанесена правою рукою. А зміна малюнка може говорити, наприклад, про те, що Леонардо виправляв роботу учня (зворотнє важко собі уявити).

Так чи інакше, довести, що малюнок є твором самого Леонардо, одного з його учнів або їх спільної в тій чи іншій мірі роботою, неможливо. І це визнають і самі дослідники. Але, врешті-решт, особливої проблеми в цьому немає - його залишать на колишньому місці в Музеї Конде і, можливо, лише змінять пояснювальну табличку до нього.

Інша справа - картина «Юдіф, що вбиває Олоферна», яку приписують Караваджо. У 2014-му році вона була виявлена в Тулузі - точніше сказати, виявлена для всієї Франції, оскільки господарі будинку просто запросили експерта для атрибуції полотна, яке лежало у них на горищі. Експерт визначив її як написану імовірно Караваджо, після чого урядом був оголошений 30-місячний мораторій на її вивезення з країни.

Два роки експертизи не привели до однозначного висновку. Більшість фахівців - за те, що це робота Караваджо, але є і голоси «проти». Лувр, у всякому разі, відмовився від придбання картини, але «сторона за» заявила, що це пояснюється тим, що у музею просто немає грошей на покупку такого масштабу.

Але, як і у випадку з малюнком Леонардо, мови про підробку тут немає - тільки про копію, яку, наприклад, один з фахівців з Караваджо визначає як роботу фламандського художника Луї Фінсона. Проте, картина в червні буде виставлена в Тулузі на аукціон з естімейтом $112-172 млн.

Непосвяченому важко зрозуміти всі ці нюанси, які можуть змінити ціну роботи - реальну або символічну - в сотні і більше разів. Але такий арт-ринок і така музейна практика. Зрештою, гроші, які платять за картини - це всього лише папір або взагалі щось віртуальне, на кшталт криптовалюти, які мають лише символічну ціну.

Фото у заголовку: Twitter