Виявилося, що сьогодні туристи відвідують район мумбайських нетрів охочіше, ніж Тадж-Махал

Так званий «культурний туризм», тобто туризм, головною метою якого є відвідування культурних та історичних пам'яток, знаходиться зараз в усьому світі в неоднозначному стані. З одного боку, підвищення добробуту жителів країн «третього світу» призводить до того, що вони хочуть подивитися на «перший» і «другий» світи. З іншого боку, «культурний туризм» продовжує працювати по-старому, пропонуючи екскурсантам звичний «продукт» - музеї, церкви, палаци, причому і те й інше наполовину перетворене в ті ж музеї - які туристам, що не мають гуманітарної освіти, малоцікаві.

Про це говорять цифри. Як повідомляє іспанське видання El Pais , посилаючись на дані TripAdvisor, кількість туристів, які відвідують район нетрів Мумбаї (колишнього Бомбея) Дхараві, перевищує число відвідувачів однієї з головних визначних пам'яток Індії - мавзолею-мечеті сімнадцятого століття Тадж-Махал. Правда, зауважують в статті, дані ці не зовсім коректні, так як число відвідувачів Дхараві відомо точно (жоден розсудливий турист не поткнеться туди без гіда), а Тадж-Махал багато туристів відвідують самостійно і тому не враховуються в такого роду підрахунках.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Але в будь-якому випадку вже одне те, що обидві ці туристичні пам'ятки можна порівняти, наводить на роздуми. Відвернемося від El Pais і розповімо коротко, що таке Дхараві. (До речі, звідти родом головний герой фільму «Мільйонер з нетрів», який отримав вісім «Оскарів»). Це найбільший в Азії район нетрів, де на площі 210 га живуть близько мільйона чоловік.

Люди живуть тут в таких нетрях, які житель Європи, Північної Америки чи Австралії уявити собі не може. Досить сказати, що поняття «індивідуальний туалет» тут просто не існує - вони тут тільки громадські та можна тільки уявити собі, в якому стані знаходяться. Жаркий клімат вирішує такі проблеми як відсутність опалення, капітальних стін і дверей і т.д., однак він же і посилює антисанітарію, а з проточною водою тут складно.

До речі, крім Дхараві в Мумбаї є таке екзотичне місце як Дхобі Гхат, де вручну перуть білизну 5 тисяч чоловіків-прачок. Тут спрацьовують одразу два чинника - і ручна праця в Індії дешевше машинної, і води йде менше.

Той же перший фактор спрацьовує і в Дхараві. 15 тисяч розташованих тут майстерень і мануфактур виробляють в рік продукцію на суму від $650 млн. до $1 млрд. Витрати ж незначні - наприклад, оренда приміщення коштує в Дхараві в середньому $4 в місяць. 

При цьому треба розуміти, що, на відміну від бездомних, які живуть в аналогічних умовах в Європі і Північній Америці, жителі Дхараві (як, до речі, і аналогічних районів в Африці) зовсім не вважають себе обділеними життям. Адже вони або їхні батьки потрапили сюди з сільських районів, де умови життя ще гірше. Тому тут облаштовуються надовго - в будинку може не бути каналізації, але супутникова антена і, тим більше, мобільний зв'язок, як правило, є.

Саме ці особливості Дхараві приваблюють сюди туристів. Повертаючись до статті в El Pais, за її даними сьогодні візит в цей район організовують, надаючи гідів і обслуговування (обід, шопінг, спілкування з місцевими жителями) за €6 - раніше це коштувало €10, але конкуренція змусила знизити ціни. Це приблизно стільки ж або навіть менше, ніж квиток в знамениті світові музеї - але для звичайної людини, що не відрізняє, наприклад, італійський живопис періоду треченто від його ж в періоди кватроченто або чинквеченто, більш зрозуміло і цікаво.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставне фото: Zee News