Виклики та ризики: чи справді президент США готує Україні ультиматум на догоду Путіну

У вівторок, 8 квітня, Дональд Трамп заявив, що з кожною розмовою з представниками України та РФ «країни стають ближче до мирного вирішення конфлікту». При цьому господар Овального кабінету додав, що мовляв, незадоволений тим, що росіяни «бомблять як божевільні». «Мені не подобаються бомбардування. Вони продовжуються і продовжуються», - підкреслив 47-й президент США під час підходу до преси перед зустріччю з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху. Кремлівський диктатор на це ротом свого спікера Пєскова відповів порцією відвертого марення: «Президент Путін справді підтримує ідею про необхідність припинення вогню, але до цього належить відповісти на низку питань. Ці питання висять у повітрі, поки відповіді на них ніхто не дав. Пов'язано це і з непідконтрольністю київського режиму, і з неможливістю київського режиму контролювати дії цілої низки екстремістських та націоналістичних підрозділів, які просто не слухаються Києва. Це пов'язано з планами подальшої мілітаризації Києва. Всі ці нюанси, як і раніше, на порядку денному». Як у Білому домі сприймають цю нісенітницю - питання, проте той факт, що, незважаючи на анонс, Трамп поки що не поспішає знову дзвонити Путіну можна сприймати як позитивний сигнал.

Утім, на мирному переговорному треку зараз домінує інформація зі знаком мінус. Зокрема, впливове британське видання The Telegraph пише про те, що на Україну, ймовірно, чекає ультиматум від Дональда Трампа: або підписати мирну угоду на умовах Росії, або втратити підтримку Сполучених Штатів. Також видання констатує: «Усього за один тиждень президент США розв'язав торговельну війну, обрушив Уолл-стріт та наблизив можливість глобальної рецесії. При цьому він все ще сподівається, що його запам'ятають як людину, яка закінчила війну в Україні. Трамп розраховує на якнайшвидшу мирну угоду, розглядаючи Україну як своє дочірнє підприємство. Він посилює тиск на Київ і вже вимагає контролю не лише над українськими родовищами рідкісноземельних металів, а й над ключовими галузями – нафто-, газо- та ядерною промисловістю».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тим часом Путін теж мріє про своє місце в історії, прагнучи, як зазначає видання, «перемалювати» карту Європи. «Він (кремлівський диктатор – ред.) не приховує, що хоче перетворити Україну на державу-васал Росії. Якщо Кремль і Білий дім сповнені рішучості поділити Україну між собою, хто, питається, може їм завадити? Але поки що Україна залишається нескореною. Однак перспектива втрати підтримки США ставить під сумнів її здатність вистояти в довгостроковій перспективі. У той же час переговори, що тривають уже кілька тижнів, є для Кремля димовою завісою», - зазначає The Telegraph.

Припинення вогню на путінських умовах видання називає «карфагенським миром» та прелюдією до наступного етапу його плану відродити Радянський Союз чи російську імперію.

«Парадокс у тому, що найбідніша країна в Європі тепер має найбільші, досвідчені та краще оснащені військові сили на континенті. Тому на користь Європи не допустити краху ні армії України, ні її економіки. Президент Зеленський досі вірить, що можна домовитися про припинення вогню без шкоди для країни. Якщо це так, то держави НАТО, особливо США, зобов'язані його підтримувати. Але справжнім випробуванням будь-якого перемир'я має стати те, чи вистоїть Україна, непокірна і непохитна, навіть через роки», - робить висновок видання.

«Якщо наприкінці 20 століття весь світ страшенно сподівався і напружувався, щоб відбулася розрядка напруги між США та СРСР, то зараз увесь світ напружується, щоб відбулася розрядка напруженості між американським президентом Трампом та колишніми союзниками США – Британією, європейською спільнотою, Японією, Кореєю та іншими. Натомість відбувається стрімке зближення президента США Трампа і вічного супротивника США президента Росії Путіна. Навіть Китай, який інтенсивно експлуатував уповільнену путінську Росію, збентежений таким геополітичним збоченням. А Путін не знає, чи радіти йому морально-політичному падінню президента Трампа до святинь Кремля, чи побоюватися різкої зміни політичної ситуації в США. Адже зісковзування Трампа з вершин влади може позначитися і на становищі Путіна, який надто сподівався на Трампа, як «підкорювача України», - зазначає відомий політолог Віктор Небоженко. 

У свою чергу Павло Коваль – голова польської Ради співробітництва з Україною, яку консультує уряд Туска, зі сторінок Financial Times застерігає Трампа від «історичної помилки», яка полягатиме у визнанні претензій Москви на окуповані українські території. Перерахувавши цілу низку ризиків для США від такого рішення, аналітик висловив упевненість, що Дональд Трамп зрештою не дозволить Росії контролювати українську територію де-юре, а визнає постійну загрозу екзистенційного характеру з боку Кремля.

Тим часом у Європі, яка поки що перебуває на узбіччі переговорного мирного процесу, розуміють усі ризики, що виходять із Білого дому. Однак публічно США, євросоюзники, з цілком зрозумілих причин не поспішають критикувати. Не летіли камені в трампівський город і під час зустрічі британських і французьких військових з українськими колегами, що відбулася недавно в Києві.

В українській столиці, зокрема, побували військові делегації з Парижа та Лондона на чолі з начальником Генштабу збройних сил Франції генералом Тьєррі Бюркаром та начальником Штабу оборони Великобританії Тоні Радакіном. Євровоєначальники провели переговори з президентом Зеленським, міністром оборони Рустемом Умеровим, а також головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та іншими високопоставленими офіцерами. Їхній візит до нашої з вами країни став продовженням зусиль «коаліції охочих» щодо вироблення гарантій безпеки Україні на випадок припинення вогню в конфлікті з путінською Росією.

Ключовим питанням на порядку денному, створеному на початку березня з ініціативи Лондона та Парижа «коаліції охочих», залишається можливе розміщення на території України європейського миротворчого контингенту або, як зазначають самі учасники дискусій, «сил стримування». У центрі уваги партнерів, які вирішили зберегти військову підтримку Києву на тлі непрогнозованого курсу адміністрації президента США, також знаходяться продовження постачання та модернізація ЗСУ.

Як повідомили у Міноборони Сполученого Королівства, на зустрічі у Києві предметом обговорень стало використання «нинішніх можливостей України для забезпечення країні максимально сильних позицій у майбутньому», а також «структура, розмір та склад, необхідні для будь-яких майбутніх сил щодо забезпечення безпеки України». У Лондоні запевняють, що взяти участь у «силах стримування» готові 30 країн, а подальша розробка контурів миротворчої місії продовжиться найближчим часом у Брюсселі.

Незважаючи на те, що така конфігурація «сил стримування» - питання, яке цікавить світову громадськість - як саме вони будуть виглядати, де розміщуватися і за що відповідати, ніхто з «охочих» розкривати не поспішає. Однак, як стверджує президент Зеленський, десь за місяць у коаліції з'явиться чітке розуміння інфраструктури місії. Для цього, за словами нинішнього господаря Банкової, союзники зустрічатимуться щотижня на рівні військових. Зе окремо підкреслив, що зараз обговорюється присутність європейських миротворців «на землі, у небі та на морі», хоча партнери Києва поки що не підтверджують готовність до такого масштабного розгортання контингенту.

Але при цьому дуже оптимістично налаштований головком ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, під час київських дискусій, що тільки що пройшли в off line форматі, представники України, Франції та Великобританії «спільно визначили кроки, які змогли б гарантувати справедливий мир», а також «узгодили спільне бачення шляхів досягнення та забезпечення довготривалої безпеки, як України, так і всієї Європи». Генерал Сирський упевнений, що візити французьких та британських воєначальників продемонстрували «непохитну рішучість» союзників.

Як просуваються справи у «коаліції охочих» обговорили недавно і «хрещені батьки» ініціативи – президент Франції Емманюель Макрон та прем'єр Британії Кір Стармер. Прес-служби двох лідерів не стали ділитися з громадськістю деталізованою оцінкою того, що відбувається, проте в уряді Сполученого Королівства запевнили, що за підсумками дискусій у Києві було помічено «значний прогрес».

До речі, днями президент Фінляндії Олександр Стубб зізнався, що союзники дійшли висновку: «один із європейських лідерів має в якийсь момент розпочати переговори з Росією» від імені «коаліції охочих». За його словами, цю роль доведеться виконати або Макрону, або Стармер. Пізніше згадана вище газета The Telegraph з посиланням на джерела повідомила, що британський прем'єр дзвонити до Кремля не збирається, тоді як французький президент готовий взяти на себе цю місію, «коли прийде час». На болотах вустами Пєскова вже заявили, що «поки не надходило жодних сигналів» про готовність Європи до діалогу та бажання організувати переговори з Путіним.

Читайте також: Трамп розлючений через дії Росії

Читайте також: Зрадник у рясі передавав окупантам інформацію про ЗСУ