Вихід чи пастка: що означає закінчення війни за схемою «НАТО в обмін на території»

В інтерв'ю газеті Financial Times екс-генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що після виборів у США щодо України настане «новий імпульс». «Це може включати способи, щоб спробувати отримати рух на полі бою в поєднанні з рухом навколо столу переговорів», - акцентував колишній генсек Альянсу. У цьому контексті він запропонував аналогію Фінляндії, яка у 1939 році воювала з СРСР. Війна, зазначив він, «закінчилася тим, що вони віддали 10 відсотків території, проте мають безпечний кордон».

FT при цьому нагадує, що Фінляндія пізніше довгі десятиліття стала нейтральною країною, тоді як Київ не просто прагне стати членом НАТО – ця опція зафіксована на найвищому конституційному рівні. Тим часом пан Столтенберг вважає, що членство можливе, «якщо є лінія, яка не обов'язково є міжнародно визнаним кордоном».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«Знову ж таки, завжди дуже небезпечно порівнювати, тому що жодні паралелі не вірні на 100 відсотків, але Сполучені Штати мають гарантії безпеки для Японії. Але вони не охоплюють Курили, які Японія вважає японською територією, яку контролює Росія», - зазначив екс-генсек. «Західна Німеччина розглядала Східну Німеччину як частину більшої Німеччини. Вони не мали посольства у Східному Берліні. Але НАТО, звісно, захищало лише Західну Німеччину. Коли є воля, є способи знайти рішення. Потрібна лінія, яка визначає, де працює стаття 5, і Україна має контролювати всю територію до цього краю», - підсумував колишній керівник НАТО.

Та ж The Financial Times, апелюючи до бесід із західними дипломатами, повідомила, що союзники почали обговорювати з Україною схему закінчення війни за принципом «території в обмін на членство в НАТО». Києву пропонується відмовитись від повернення зайнятих путінськими «визволителями» територій, а натомість стати повноцінним членом Північноатлантичного Альянсу, на якого поширюватимуться його гарантії безпеки. Щоправда, поширюватимуться вони лише на ті частини країни, які залишилися підконтрольними Києву на момент припинення бойових дій. Згідно з цим планом, визнавати за Росією нові території союзники не планують, а їхнє повернення Україні пропонується здійснювати «дипломатичним шляхом у майбутньому».

При цьому Financial Times визнає, що ця ідея зазнає труднощів у реалізації. Як через позицію Росії, яка категорично проти членства України в Альянсі, так і через відсутність чіткого розуміння, чи готові на це йти США та інші країни НАТО.

«Існує також велике питання про те, чи США, не кажучи вже про європейських союзників, готові взяти на себе зобов'язання, необхідні для захисту України всередині Альянсу. Чи буде президент Камала Гарріс ставитись до цього по-іншому? Чи може Дональд Трамп уявити себе західнонімецькою моделлю як частину його запропонованої «угоди» щодо припинення війни? Чи зможе Зеленський продати це своєму народу?», - задається цілком логічними питаннями Financial Times.

Дуже примітно, що подібні до смислового наповнення матеріали вийшли і в інших західних виданнях. Так, одна з провідних іспанських газет El Pais повідомила, що союзники чинять тиск на Україну з метою домовитися про завершення бойових дій та організувати переговори з Росією. Видання зазначило, що план перемоги, з яким Володимир Зеленський нещодавно їздив до США, був скептично сприйнятий як чинним президентом Джо Байденом, так і претендентами на Білий дім – демократкою Камалою Гарріс та республіканцем Дональдом Трампом. За даними El Pais, партнери Києва все частіше розмірковують про «прагматичний вихід із війни».

Тим часом президент Зеленський заперечує факт таких переговорів і запевняє, що з партнерами ведеться робота над наданням Україні «гарантій надійного миру» та «довгострокової безпеки» відповідно до його «формули миру» та «без будь-якої торгівлі суверенітетом чи територіями».

«Питання перше. Як сприйме український народ фактичну територіальну декомпозицію держави? Поки що теорія питання така, що частина українців, втомившись від війни, енергоперебоїв, російських ракет, іранських дронів, північнокорейських снарядів та перелякана мобілізацією, буде готова примиритися. Ця частина кількісно зростатиме і дійде до кінця року до потрібного «прогріву». Банкова буде зацікавлена збільшити цю частину до максимуму. Адже для зняття внутрішньополітичної напруги та відведення медійного удару планує вийти на освячення рішення через референдум. Формально можна назвати референдум про вступ до НАТО, але питання можна сформулювати так, щоб дати зрозуміти, що гарантії поширюються на підконтрольну Києву територію. Вступ до НАТО в обмін на території стає прийнятним сценарієм, а гарантії безпеки від НАТО – щедрою компенсацією з боку Заходу. Але при цьому друга частина українців – пасіонарії, медійні військові, патріотичні громадяни національно-демократичного штибу – цього категорично не сприймають і дорікатимуть Зеленському, що 20% України втрачено за нього. Відбуватиметься природний процес призначення винуватця. Це дуже зручний меседж для атаки проти президента у разі, якщо він ухвалить рішення балотуватися на другий термін. Це ще далеко не факт, проте поки що вважається робочим сценарієм саме другий термін», - моделює ситуацію політолог Олег Постернак.

Задавшись питанням про те, як примушуватимуть і переконуватимуть РФ до згоди на вступ України до НАТО, експерт констатував: «Тут дуже доречний коментар американського історика холодної війни Мері Саротт. Україна може піти на певні компроміси, а саме погодитись не розміщувати війська чи ядерну зброю на своїй території, відмовитись від використання сили за межами військового кордону, окрім як із метою самооборони. Але якщо Путін ставить максималістську стратегічну мету – окупувати весь південний схід України, включаючи Одесу, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв та Харків, матеріалізувавши ідею «історичної Росії» як персональний націоналістичний проект своєї місії, то все це «вилами по воді» писано. До речі, надія на смерть Путіна є дуже інфантильним розумінням ситуації. Не сумнівайтеся, що нинішній глава РФ робитиме все можливе, щоб сформувати наступність своєї шовіністичної політики через ретельно підібраного наступника, так би мовити, «за образом і подобою».

Політолог Ігор Петренко аналізує ситуацію під дещо іншим кутом: «Найскладніше для України в цій конструкції питання: що робити з окупованими територіями після вступу до НАТО? Україні доведеться вибудовувати довгострокову стратегію реінтеграції цих територій через дипломатичні, економічні та політичні засоби. Однією з ключових проблем буде управління регіонами з великою кількістю населення, яке зазнало російської пропаганди. Якщо ж взагалі розцінювати реалістичність такого рішення, цей сценарій виглядає як компромісна, але неідеальна модель. Реалістичність його залежить від розвитку війни на полі бою та політичної волі Заходу тиснути на Росію дипломатичними методами. Історія Західної Німеччини демонструє, що така модель може працювати у довгостроковій перспективі без активних військових дій та з сильними гарантіями безпеки».

На переконання Ігоря Петренка, цей сценарій є компромісним і несе як значні вигоди, так і суттєві ризики для України. «Основний позитив – гарантії безпеки та членство в НАТО, але питання окупованих територій залишається відкритим і потребує тривалої дипломатичної роботи. Україні слід максимально обережно підходити до подібних пропозицій, щоб не втратити стратегічну ініціативу щодо вирішення власного суверенітету та територіальної цілісності», - резюмує політолог.

Водночас, його колега з експертного цеху Петро Олещук, аналізуючи ситуацію, робить наступний акцент: «З практичного погляду США не хочуть (як не хотіли вчора, або до 24 лютого 2022 року) брати на себе конкретні зобов'язання захищати зі зброєю в руках суверенітет України. У будь-яких межах: без Криму, без Донецька, без Києва чи Львова. Тому питання не в межах, а в тому, що США не хочуть брати на себе зобов'язання воювати за Україну за жодних умов, про що неодноразово офіційно оголошувалося у Вашингтоні. Тобто Сполучені Штати просто не хочуть, щоб навіть гіпотетично виникала можливість, що вони будуть змушені воювати за Україну. Саме тому вони проти вступу України до НАТО. Це – головне. Решта – спекуляції, які мають головну мету «розхолодити» західну публіку, і переконати її, що «світ в Україні» легкий і досягнутий вже завтра. Це, у свою чергу, має забезпечувати зниження уваги до України та її підтримки. Саме в такому режимі західні ЗМІ працюють уже два роки, а саме – з осені 2022-го, коли після звільнення Херсона Міллі (екс-голова Об'єднаного комітету начальників штабів США – ред.) заявив, що «прийшов час для переговорів».

Читайте також: Гарріс відмовилася від переговорів з Путіним

Читайте також: Окупанти скаржаться, що нафтобаза у Феодосії продовжує горіти