Відкрилася виставка картин легенди українського авангарду Олега Голосія

У сказаних в даному контексті слів «ще одного молодого художника» немає помилки, хоча Олег Голосій помер більше чверті століття тому, в 1993-му році. Адже він не дожив навіть до 29 років. Це був легендарний час, коли після безуспішної боротьби з радянськими чиновниками від мистецтва, в результаті якої тридцять попередніх років хтось здавався, хтось спивався, а найщасливіші виїжджали за кордон, раптом виявилося, що «все дозволено».

Дозволено було настільки все, що навряд чи тодішні молоді українські художники, які стали сьогодні визнаними метрами, захочуть показати всі свої роботи того часу. З тієї простої причини, що солідна частина з них була зроблена просто заради епатажу, на межі несмаку. Епатаж цей був суто раціональним, направленим на недосвідчених покупців і колекціонерів: «Ви кажете, що ця картина (фотографія) скандальна? Так ви ще по-справжньому скандальних картин (фотографій) не бачили. А як вам ця?»

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

При цьому багато хто з таких «скандалістів» були талановитими художниками, що показала їх майбутня творча кар'єра. Але справжнім генієм (хоча, звичайно, таке визначення досить суб'єктивно) з них був один - Олег Голосій. Він не намагався, як тоді було модно (втім, модно і зараз) підкріпити те, що він писав на полотні якимись теоріями.

Олег просто створював картини - і, на щастя, створив їх чимало. Навіть при тому, що багато хто з них виїхали тоді за кордон, де галеристи відразу зрозуміли, з яким яскравим талантом мають справу, на нинішній виставці в київському Мистецькому Арсеналі змогли виставити 70 живописних полотен плюс інші роботи.

Ми спеціально не даємо тут їх репродукцій, оскільки картини Голосія можна і потрібно дивитися наживо, а не в форматі листівки, де вони перетворюються в яскраву картинку. Просто якщо вам цікава геніальність в чистому вигляді, що не обтяжена рефлексіями, треба йти на його виставку. Тим більше, що після її закриття такої можливості не буде - кілька робіт Голосія (а він художник різний, його роботи треба дивитися «в масі») збирають разом рідко, раз в декілька років.

А після виставки Голосія в «Мистецькому Арсеналі» варто піти на експозицію 32-річного українського художника Гамлета Зіньківського в Центрі сучасного мистецтва М17. Не тому, що їх роботи схожі, напроти, а тому що при цьому порівнянні можна буде зрозуміти, як змінився час.

Кінець 80-х - початок 90-х Голосія - це вихор, який закрутив і змів все, що було до нього. Вихор, якому віддалися з захватом всі, хто в нього потрапив. Наш час, як його розуміє Зіньковський (він працює в цій манері вже років десять) - це час уваги художника до деталей. 

І ці два проекти відмінно доповнюють один одного.