Відчай чи сила: про що свідчить НАТО-тактика Києва

На порядку денному засідання глав МЗС країн НАТО стояло багато питань, проте ключовим, як і на всіх подібних зустрічах з моменту старту в лютому 2022-го горезвісної путінської «спецоперації», було українське. Щоправда, цього разу переговори топ-дипломатів Альянсу проходили на тлі майбутньої зміни голови Білого дому та активної підготовки команди новообраного президента США Дональда Трампа до рішучих кроків, які здатні поставити крапку у російсько-українській війні.

Тим часом на сьогоднішній день до кінця не ясно, які саме «мирні» пропозиції без п'яти хвилин господар Овального кабінету має намір висунути Києву та Москві. Проте всі сценарії, що розглядаються в оточенні 78-річного головного республіканця, включаючи план майбутнього спецпосланника по Україні Кіта Келлога, так чи інакше мають на увазі поступки від обох сторін. Зокрема, від Києва Дональд Трамп майже напевно вимагатиме відмову від мети повернути контроль над кордонами 1991 року військовим шляхом. На цьому тлі президент Зеленський останнім часом помітно пом'якшив свою риторику, припускаючи у тому чи іншому вигляді можливість виключно тимчасових територіальних поступок. Однак натомість на Банковій хочуть отримати гарантії безпеки з боку союзників. І саме напередодні зустрічі в Брюсселі вітчизняне МЗС опублікувало заяву, що «єдиною реальною гарантією безпеки» може вважатися «тільки повноправне членство в НАТО». Таким чином, у відомстві Сибіги дали зрозуміти, що лише в такому разі готові погодитися з можливими вимогами Трампа. При цьому альтернативні формати гарантій безпеки Україну не влаштують, наголосили в МЗС.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Уже безпосередньо на зустрічі у Брюсселі, 3 грудня, міністр закордонних справ Андрій Сібіга спробував face to face донести до союзників, що Україна «не ухвалить» жодних гарантій безпеки, окрім членства в НАТО. Більше того, головний дипломат нашої з вами країни мав намір буквально зажадати від колег вже зараз прийти до консенсусу і видати Києву запрошення до Альянсу – поки до Білого дому не повернувся Дональд Трамп, призначенці якого припускають зобов'язання про відмову прийняти Україну до НАТО у найближчі 10-20 років.

Однак ще перед «стрілкою» в Брюсселі агентство Reuters повідомило, що шансів на те, що міністри закордонних справ 32 країн погодяться рекомендувати своїм лідерам уже зараз запросити Україну до НАТО, м'яко кажучи, небагато. Як пояснив один неназваний високопоставлений дипломат, «на досягнення консенсусу підуть тижні та місяці», а тому було б дивно очікувати такого кроку від глав МЗС 3-4 грудня. За його словами, наразі партнери зосереджені на тому, як посилити позиції України перед можливими переговорами у 2025 році. "Найкращий спосіб це зробити - збільшити фінансування, обсяги озброєння та мобілізацію", - сказав анонімний чиновник.

У свою чергу The Wall Street Journal повідомила, що в НАТО також йдуть «бурхливі дискусії» про можливе припинення бойових дій у наступному році.

Так чи інакше, заяви генсека альянсу Марка Рютте, які пролунали у вівторок у Брюсселі, фактично підтвердили слова анонімних джерел Reuters. Колишній прем'єр Нідердандів, який нещодавно очолив Північноатлантичний Альянс, заявив, що питання повноцінного членства України в НАТО сьогодні другорядне, хоча й запевнив, що Київ перебуває «необоротним шляхом» і зближується з блоком «крок за кроком». За словами пана Рютте, на нинішніх переговорах у Брюсселі для союзників набагато важливіше зосередитися на невідкладних потребах ЗСУ та «переконатися, що військова допомога надійде Україні». «Для них (українська влада - ред.) вкрай важливо, щоб, якщо вони одного разу вирішать розпочати переговори з росіянами, вони зробили це з позиції сили», - наголосив генсек НАТО.

При цьому Марк Рютте зазначив, що не вважає за необхідне саме зараз вести дискусії про «мирний процес», а натомість закликає наростити військову підтримку України. «Більше військової допомоги та менше дискусій про те, як може виглядати мирний процес», - сказав він, додавши, що координація збільшення постачання озброєнь Києву залишається для нього «пріоритетом номер один». У зв'язку з цим пан Рютте окремо подякував США, Німеччині, Швеції, Естонії, Литві та Норвегії за зроблені за останні дні оголошення про постачання чергових пакетів військової допомоги воюючій з путінською Росією Україні.

До речі, на болотах також відреагували на вимогу України взяти її до НАТО. «Потенційно таке рішення для нас, звичайно, неприйнятне, бо воно є загрозливою для нас подією», - прокоментував вищенаведену заяву українського МЗС путінський спікер Пєсков. За його словами, повноправне членство України в Альянсі «абсолютно контрастує з тезою про неподільність безпеки», а тому Москва не могла б погодитись на реалізацію такого сценарію. Яке взагалі інша країна, а тим більше агресор, має право диктувати сусідній державі його зовнішньополітичний курс – питання риторичне.

Утім, вітчизняні експерти мають цілком конкретні питання, а, точніше, закиди мають і українську владу. Зокрема, політолог Олександр Кочетков зазначає наступне: «Читаю наші плани чи перемоги, чи миру, жоден з яких не підлягає виконанню, бо вони спрямовані назовні, до партнерів, а не до України. Слухаю, як наш Верховний Головнокомандувач сміливо посилає ворога на прес-конференції замість того, щоб тихенько підготувати та завдати йому відчутного удару. А тут ще фактичний ультиматум партнерам – «Не погодимося на будь-які гарантії безпеки, окрім членства в НАТО!». Начебто нам його, то членство, хтось пропонує. Це все від безсилля та відсутності перспективних ідей. Це реакція особи, яка загнана в глухий кут і ще до того ж гранично втомилася. Це криза жанру, як то кажуть у шоубізі. Наша влада втратила адекватність ситуації, яку мала на початку повномасштабного вторгнення. Саме тому нашому президентові тоді аплодували парламенти світу. А зараз змінилося майже все, окрім підходів української влади, де піар переважає над ефективністю, а вимоги до партнерів – над власною відповідальністю».

З експертом можна частково погодитись, оскільки хаотичні, і часом взаємовиключні сигнали, що звучать з вуст українського президента та рефреном від інших представників Зе-влади – явна ознака, як мінімум, відсутності впевненості у своїх геополітичних позиціях. Однак з іншого боку, в ситуації, коли навколо ймовірного мирного процесу 24/7 мчить стільки різнопланового білого шуму, грати потрібно швидко, десь нахрапливо, вдаючись у тому числі до ультимативних елементів. Власне, це (очевидно, що з подачі Банкової) і зробив МЗС, без купюр заявивши, що жодних інших гарантій, окрім членства в НАТО, Київ не прийме. Тим більше, ця заява доречна в тому сенсі, що саме 3 грудня, коли дипломати країн НАТО засідали в Брюсселі, «стукнуло» 30 років від дня підписання відомого Будапештського меморандуму. І, з урахуванням долі та «ваги» цього документа, червоніти на зустрічі з колегами потрібно було точно не главі українського МЗС, а декому іншому.

Абсурдність ситуації і в тому, що РФ є одним із підписантів Будапештського меморандуму. При цьому в Москві зараз не просто наполягають на тому, щоб Альянс зачинив свої двері перед Україною, а щодня розширюють шорт-лист своїх «хотелок». Так, недавно відомий російський олігарх Костянтин Малофєєв, котрий перебуває, до речі, під західними санкціями, у коментарі Financial Times заявив, що кремлівський диктатор, швидше за все, відхилить (в оригіналі – «пошле до біса») мирний план Трампа. На переконання Малофєєва, щоб переговори були конструктивними, слід вести мову не про майбутнє України, а про майбутнє Європи та світу в цілому. "Москва серйозно розглядатиме мирну угоду тільки в тому випадку, якщо Трамп погодиться обговорювати інші глобальні конфлікти, включаючи війни на Близькому Сході, зміцнення альянсу Росії з Китаєм, а також визнає Україну частиною ключових інтересів Кремля", - розкотив губу Малофєєв, відразу до неба підвищуючи ставки.

І одразу отримав відповідь. Майбутній спецпредставник з питань війни Росії проти України Кіт Келлог передав привіт Малофєєву: «Моя реакція така: йому треба зрозуміти, хто такий Дональд Трамп, бо це велика помилка недооцінювати Дональда Трампа. Світ це вже зробив, і це була величезна помилка… Тому я прокоментував би так: краще залізь назад у свою коробку і краще зрозумій президента Трампа, тому що, очевидно, ти не розумієш, і ти точно не розумієш США».

На цьому тлі заява українського МЗС про безальтернативність НАТО виглядає елементом, що також підвищує ставки Києва. А в тому, що підвищувати їх не просто можна – гостро необхідно, немає жодних сумнівів, оскільки ситуація є алогічною, адже західні гравці замість того, щоб примушувати до світу агресора, максимально «тиснуть» на його жертву. Наприклад, днями екс-генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що тимчасові поступки України своїми окупованими РФ землями можуть стати варіантом швидкого завершення війни. Саме територіальні поступки з боку офіційного Києва, наголосив колишній генсек Альянсу, свідчать про те, «що всі ми дійсно хочемо припинення війни». З такою риторикою союзників, як зазначив у розмові з Lenta.UA один із колишніх керівників вітчизняного МЗС, треба гранично швидко і спритно грати в тактичного «дурня», не ховаючи при цьому стратегічні шахи у довгу скриньку.

Читайте також: НАТО хоче допомогти Україні зайняти сильну позицію перед переговорами з РФ

Читайте також: НАТО обіцяє Україні поставити системи ППО