Від «Лукавого»: чи піде Білорусь на відкриту війну

Військово-політичне керівництво України вважає, що загроза повторного наступу з Білорусі зростає. Причому найімовірніший напрямок наступу не так на Київ, як від західної частини кордону. Тобто йдеться про Волинь та Рівне. За словами заступника начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ Олексія Громова, траєкторію ймовірного настання ворога змінено з метою «перерізання основних логістичних артерій постачання озброєння та військової техніки Україні від країн-партнерів».

На території Білорусі продовжуються заходи щодо розгортання авіаційних та інших підрозділів військ ЗС РФ. Там зараз проводяться заходи для прихованої мобілізації. Також РБ продовжує надавати свою територію для запуску балістичних ракет і дронів, звідти, судячи з повідомлень українського Гентабу, запускаються вже й іранські «Шахиди». Крім того, за словами згаданого раніше Громова, на білоруських аеродромах стоять літаки МіГ-31, які можуть бути озброєні крилатими ракетами на кшталт «Кинжал».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«Ми в курсі, попереджені та ретельно відстежуємо всі рухи противника. Саму публічну заяву генерала Громова можна вважати досить прозорим натяком для «вусатого таргана» про те, що ми стежимо за кожним його рухом. А до Мінська, нагадаю, набагато ближче, ніж до Москви», - зазначає політолог Кирило Сазонов.

Як відомо, зараз частина ЗС Білорусі знаходиться біля українського кордону. Також на території цієї держави знаходяться близько десяти тисяч мобілізованих путінських «визволителів», 170 танків, 200 бойових броньованих машин та близько ста мінометів. Тобто очевидно, що ще один фронт цієї війни цілком може відкритися. Проте на Банковій поки що не вбачають причин для серйозного занепокоєння. «Десятьма тисячами нічого зробити не можна, потрібно 20-25, а краще за 30 тисяч. На Київ, нагадаю, приперлося близько 40 тис. Чим вони закінчили загальновідомо. Нехай нагромаджують сили. Нехай... Вони збирають, і ми збираємо», - заявив недавно радник ОП Олексій Арестович. Коментуючи питання про те, що за даними Генштабу, росіяни за допомогою білоруського територіального плацдарму хочуть перерізати шляхи постачання західної зброї, він зазначив: «По-перше, шляхи постачання західної зброї на південь проходять, і нічого вони не переріжуть остаточно. А по-друге, нехай набіжать – там ми їх ще не били. Там місця гірші, ніж у Києві. Треба валити лісами, лісовими дорогами. Буде те саме, що під столицею, тільки куди веселіше».

Військовий експерт Дмитро Снєгірьов зазначає, що сьогодні самопроголошений білоруський президент Олександр Лукашенко намагається всіляко балансувати, щоб не втягнути свою армію у відкриту війну і водночас не нервувати Путіна: «Лукашенко намагається пройти між крапельок – подобатися диктатору Російської Федерації і намагатися утримати який-небудь баланс сил у країнах. Окремо слід зазначити, що так зване регіональне угруповання існує з 1998 року. З російського боку вона складалася з 1 танкової армії та 20 загальновійськової армії. Але з огляду на той факт, що підрозділи саме цих угруповань розбиті в Україні, до Білорусі направили непідготовлених мобілізованих. Причому їх кількість навряд чи перевищує 10-12 тисяч – недостатньо, щоб вважати цю кількість контингентом вторгнення».

Відомий військовий експерт Олег Жданов вважає, що офіційний Київ може завдати удару російським військам на території Білорусі у разі, якщо вони висуватимуться в держкордон. Однак на його думку, ЗСУ не атакуватимуть безпосередньо територію РБ. При цьому ще один військовий експерт Олександр Коваленко переконаний, що Україна має завдавати ударів по Білорусі, адже має відповідати на терор з боку російських окупантів, а російські військові бази, що розташовані в РБ, - «очевидний елемент терору».

Слід окремо відзначити, що на білоруський кейс звертає увагу не лише військове керівництво та профільні експерти. Днями президент Володимир Зеленський запропонував розмістити на кордоні України та Білорусі місію міжнародних спостерігачів, щоби моніторити ситуацію з безпекою. Коментуючи таку ініціативу, глава МЗС Білорусі Володимир Макей заявив, що це означатиме «фактичне залучення третіх країн до українського конфлікту», і пообіцяв вжити заходів реагування.

Чи варто говорити, що абсурдність цієї заяви білоруського дипломата просто зашкалює? Тут настільки очевидний градус цинізму щодо ігнорування дійсності, в якій офіційний Мінськ де-факто є співучасником путінських військових злочинів, що наводити зайві аргументи немає жодного сенсу. Водночас питання про те, як далеко в підтримці Кремля може зайти режим Лукашенка, з порядку денного поки що, на жаль, не випарувалося.

«Наразі у нас залишається не так і багато важелів впливу, тому що Лукашенко повністю залежить від Путіна. Він не керує своєю державою та армією, тому дипломатичними шляхами його гранично складно врізати. Що ми можемо зробити? Санкції щодо нього запроваджуються. Україна, за допомогою дипломатичних каналів, пояснює йому, що так чинити не можна, але він робить… Тому, необхідно знайти якийсь такий спосіб, який би межував із небезпекою безпосередньо для нього. Сьогодні він поводиться як продавець, який усе розпродав, але останній товар тримає з останніх сил. Останній «товар» Лукашенка – це його армія, яка має перейти через кордон. Як на мене – це лише питання часу, коли він увімкнеться. До речі, інстинкт самозбереження його підвів уже дуже давно і зараз він просто намагається відстрочити крах свого режиму та армії у тому числі», - зазначає у коментарі Lenta.UA політолог Олег Лісовий.

«З іншого боку, є один важливий момент, який може вплинути на подальшу тактику Лукашенка. Він розуміє, що якщо роздати зброю і на Білорусь піде багато «двохсот», усередині країни може спалахнути протест проти неї. Але дилема в нього зараз із категорії «погана і ще гірша», бо якщо він не привабить свою армію, йому персонально «прилетить» із Кремля так, що будь здоровий. Словом, він сам себе загнав у фактично безвихідь. На старті повномасштабної війни Лукашенко, наскільки мені відомо з інсайдерських каналів, всіляко намагався домовитися із Заходом, але потім поступово-поступово Путін загнав його в куток, де він зараз і перебуває», - підсумовує експерт.

Політолог та історик Олександр Палій вважає, що кінець самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка буде дуже важким, оскільки, на його думку, у «бульбофюрера» гріхів не менше, ніж у Путіна: «Щоб ми не робили, Лукашенко не спробує повернутися до цивілізованого світу – йому Рубікон перейдений. Коли він бачитиме, що Росія хилиться до занепаду і не має жодних шансів, він, ймовірно, спробує відігравати роль кращого васала. Але може так статися, що цей останній стрибок на Україну він таки зробить. Це – людина патологічна і кінець її буде дуже важкою, тому що вона встигла нагрішити лише трохи менше, ніж Путін. Тому зрозуміло, чим це все до нього повернеться. Лукашенко не має довкола себе нічого: ні народу, ні надійної бюрократії, ні своєї країни. Він грає за себе, чим нищить Білорусь».

Поспілкувавшись із військовими експертами та дипломатами, що називається на злобу дня, Lenta.UA виділила кілька рецептів, які може використати офіційний Київ для того, щоб щонайменше остудити запал «останнього диктатора Європи», як часто називають Олександра Лукашенка. Отже, що, окрім, звісно, відповідної військової підготовки може зробити Україна, що воює? По-перше, як вважають експерти, досить непоганим асиметричним ходом було б закликати Латвію, Литву Польщу за допомогою сил НАТО стягнути свої армії до кордону з Білоруссю, попутно сформувавши і розгорнувши ударні угруповання. Такий тактичний хід з одного боку міг би злякати «Батьку», а з іншого – привівши до тями, дозволити йому скористатися відкритим вікном можливостей і вискочити з безпросвітної путінської пастки.

По-друге, і це вже, мабуть, «домашнє завдання» для вищої військово-політичної української влади, у світлі актуалізації загрози з боку РБ, слід по максимуму у відомому турборежимі використати ймовірність повноцінного включення Білорусі до російсько-української війни для того, щоб нам нарешті надали далекобійні ATACMS, танки Abrams, Leopard та інше критично важливе сьогодні озброєння.

Читайте також: Лукашенко заперечує підготовку до війни з Україною

Читайте також: Білорусь продовжать відправляти до Росії розконсервовану техніку