Від хаосу до авторитаризму: яких повноважень ще бракує Зеленському

Напередодні секретар РНБО Олексій Данилов в одному з інтерв'ю вибухнув дуже цікавим спічем, в якому озвучив ідею, щоб президента обирала Верховна Рада. Або посилити його повноваження.

«Нам раз і назавжди слід визначитися, яка у нас країна. Якщо ми є президентською республікою, треба сказати: давайте робити президентську республіку, де президент – це голова виконавчої влади, який відповідає за всі ці процеси. І тоді у нас із вами все добре», – сказав Данилов.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

За його словами, у нинішній ситуації нелогічно, що хоча президента обирають всенародно, а за Конституцією Україна – парламентсько-президентська республіка. "За логікою парламентсько-президентської республіки, президента потрібно обирати в парламенті і поставити крапку в цьому питанні", - сказав Данилов.

Але, наголосив він, народ не хоче, щоб у нього забрали право обрання президента.

«Якщо ви хочете мою особисту думку, я можу сказати. Я за тверду президентську республіку. Чому? Тому що тоді є відповідальна людина, яка розуміє, на що вона йде, навіщо і таке інше. У нашій історії важко знайти факти, коли без особи можна було зробити ривок уперед. Це не лише у нашій історії. Сьогодні всі країни фактично створюють особи», – заявив секретар РНБО у відповідь на питання, як урегулювати цю невідповідність.

Парламентсько-президентські республіки, на думку секретаря РНБО, можуть існувати лише в умовах, коли є демократія, яка вже стала століттями. Втім, секретар РНБО виступив проти змін Основного закону. «Щоразу звертатися до Конституції, змінюючи її – це дуже небезпечна історія. Ми це вже з вами проходили», – сказав він.

Проте застереження влаштували не всіх. Наприклад, журналіст Сергій Руденко дуже різко відреагував на слова Данилова: «Вся ж влада – у його руках. Уряд - Зеленського. Порада – Зеленського. РНБО – Зеленського. Данилов – Зеленського. Усі органи центральної влади – Зеленського. Як казав класик, «яких реформ вам не вистачає?».

Загалом, слова Данилова щодо зміни державного устрою викликають чимало запитань. Справа в тому, що танці з Конституцією – традиційне заняття будь-якого українського президента.

Історично так склалося, що кожен президент України має три ймовірні сценарії свого руху. Перший сценарій – безсилий глава держави. Ймовірно, найбільш показовий приклад – Віктор Ющенко, чия каденція звелася до постійного протистояння то з парламентом, то з урядом. В результаті його вплив до кінця президентства звівся до нуля. Хтось вважає, що відіграла роль «конституційна реформа», проте варто зазначити, що весь 2005 рік у Віктора Андрійовича зберігалися «кучмінські» повноваження, проте він ними фактично не скористався.

Друге: сильний президент – сильна вертикаль його влади. Напевно, найвдалішим прикладом у нашій історії є Леонід Кучма, який збудував усю олігархічну систему. Був ще Янукович, але він скінчив погано. Не лише через відмову від підписання у Вільнюсі Асоціації з ЄС. Швидше, це лише стало останньою краплею. Фактично ж причина була в іншому: у тому, що Янукович і «младореформатори» втратили береги, залазячи до вотчин інших олігархів і нахабно «доючи» великих бізнесменів.

Утім, у нашій країні трапляється і «гібридне» президентство – таке собі ходіння по лезу. Таким, наприклад, видалося президентство Петра Порошенка. З одного боку, він начебто й контролював більшість у Верховній Раді та Кабмін. З іншого боку – постійно втрачав контроль над ситуацією. «Винесення тіла» прем'єр-міністра Арсенія Яненюка не стало вирішенням проблем для Порошенка, який дуже хотів монополізувати виконавчу владу у своїх руках. Виявилося, що «свій» Володимир Гройсман швидко подружився з іншими олігархами і не дуже хотів слухати главу держави. І останній рік це вилилося у відкрите протистояння між Кабміном та Банковою.

У Зеленського позиції із самого початку президентства виглядали значно переконливішими. Більше того, його оточення явно має бажання реалізувати закручування гайок і спробувати перейти на авторитарні «рейки». Благо Зеленський має і монобільшість, і свій Кабмін. Але вся ця потужна конструкція може розсипатися будь-якої миті. Адже зараз єдина паличка-виручалочка, що дозволяє Банковій утримувати владу – особистий рейтинг Зеленського. Який уже зараз починає поступово просідати – і падатиме незважаючи на всі вельми креативні ідеї політтехнологів Банкової.

Чому? Справа в тому, що навіть найкрасивіші інформприводи все одно ніколи не замінять реальних змін в економіці. Чого, здебільшого, хоче пересічний українець? Стабільності – відсутності стрибків цін на продукти та комуналку, адекватної медичної політики тощо. Можна скільки завгодно будувати дороги та піаритися за бюджетні гроші, садити Медведчука та відключати його телеканали, але якщо у людини вдома холодні батареї, а холодильник – порожній, все інше йде прахом.

Слабка нереформована економіка ризикує домогтися рейтингу Зеленського будь-якої миті. Данилов, назвавши президентську систему найкращою, явно відважив реверанс нинішньому главі держави. Той і справді хотів остаточно замкнути на себе всю владу країни. Але не може цього зробити – не вистачає ресурсів, а без них не оформиться громадська угода, коли українці готові будуть поділитися своїми суверенними правами на користь держави.

Тому з вуст секретаря РНБО і пішов другий цікавий меседж – мовляв, давайте в такому разі обиратимемо президента в парламенті. Звісно, Данилов одразу обмовився, що ніхто міняти Конституцію не збирається. Проте, це може свідчити про протилежне.

До наступних президентських виборів – ще два з половиною роки. До парламентських – два. Часу для проведення конституційної реформи – обмаль. Чи робитиме Банкова спробу підстрахуватися – неясно. Цим питанням потрібно дуже серйозно займатися, оскільки зібрати під таке рішення 300 голосів у парламентській залі буде вкрай непросто.

Як відомо, друга половина терміну кожного президента – підготовка до наступних виборів. Якою буде ця підготовка у Зеленського – не до кінця зрозуміло. Скандали з офшорами, звинувачення у співпраці з олігархами та головне – найскладніша економічна ситуація – можуть стати непереборним викликом для нинішнього господаря Банкової, який замість посилення позицій ризикує до кінця каденції займатися гасінням «пожеж»…

Читайте також: Операція – узурпація: з якою метою у Зеленського затіяли ротації у Кабміні

Читайте також: Кремль озвучив погрози Зеленському за «скіфське золото» та Крим