Велика гра: що означає проект міжнародних гарантій безпеки Україні очима Банкової

На Банковій післявоєнні гарантії безпеки, за задумом так званої групи Єрмака-Расмуссена офіційному Києву повинні надати США, Великобританія, Канада, Польща, Італія, Німеччина, Франція, Австралія, Туреччина та інші країни Європи. При цьому приєднатися до концепту, який, окремо підкреслимо, не передбачає прямої військової участі підписантів-гарантів у разі нового нападу Росії на Україну, може будь-яка держава.

Суть документа, презентованого днями в українській столиці його розробниками та консультантами-натхненниками зводиться до допомоги у переозброєнні української армії, фінансової підтримки, готовності застосувати якісь превентивні заходи у разі загрози нової війни та жорсткі санкції вже за фактом агресії. При цьому нинішні санкційні «окови» не можна зняти з Росії, допоки вона не відшкодує збитки Україні, завданої путінською «спецоперацією». Також у концепції червоною ниткою проходить теза про те, що запропоновані домовленості жодним чином не вплинуть на прописаний на конституційному рівні євроатлантичний курс України.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Інша річ – яку практичну силу має Андерс Фог Расмуссен зараз. Як відомо, екс-генсек НАТО наразі не обіймає жодних офіційних посад. Так, він у минулому займав серйозні позиції. Але це було у минулому. Іншими словами, Андрій Єрмак, чия посада в принципі не передбачає заняття такими глобальними питаннями, зустрівся з політичним пенсіонером, який навряд чи зможе пропхати цю концепцію західним партнерам. Ефективність - під питанням...

Зазначимо, що питання необхідності надання Україні повоєнних гарантій безпеки, як обов'язкова умова мирного врегулювання війни з РФ у публічній площині, спливло ще навесні, коли працювала заморожена на даний момент переговорна група між Києвом і Москвою.

При цьому механізм, який був озвучений під час однієї із зустрічей контактної групи, що відбулася у Стамбулі, виглядав так: Київ проголошує нейтральний статус, а натомість отримує гарантії безпеки. При цьому окремою «хотілкою» Кремля було, окрім по суті відмови від вступу до НАТО, ненадання гарантій безпеки окупованій частині Донбасу та Криму.

Тривалий час про кейс післявоєнних гарантій для нашої країни через фактичне призупинення переговорів між представниками України та Росії ніхто не згадував. І лише під завісу серпня голова ОП Єрмак заявив, що, виявляється, робоча група вже завершує узгодження проекту рекомендацій.

Близько тижня тому президент Володимир Зеленський в одному зі своїх традиційних відеозвернень повідомив, що обговорював механізм гарантій із держсекретарем США Ентоні Блінкеном, а вже у вівторок, 13 вересня, проект під назвою «Київський договір про безпеку» презентував президентський Офіс. Як стверджують на Банковій, над рекомендаціями працювала експертна група, до якої входили вчені, колишні глави урядів, міністри та інші високі посадові особи.

Екс-генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, представляючи рекомендації щодо угоди з безпеки, запевнив, що документ суттєво відрізняється від горезвісного Будапештського меморандуму. «Це не просто зміна назви, це також зміна змісту. По-перше, Київський безпековий договір – це зобов'язання надати Україні всі потужності, щоб вона могла себе захистити. А ще ця угода не залежатиме від Ради Безпеки ООН, де Росія має право вето. І що важливо, ми прописуємо механізм для забезпечення виконання договору. Тому справді багато відмінностей від Будапештського меморандуму. Ми вивчили уроки минулого. Якщо в Україні вчинять напад у майбутньому, то вона протягом 24 годин може запросити консультації серед країн-підписантів договору. І після цих консультацій країни-гаранти угоди мають упродовж 72 годин визначити, як діяти», - наголосив Расмуссен.

Наведемо ще деякі важливі штрихи, озвучені екс-генсеком НАТО. По-перше, він зазначає, що договір може бути підписаний поки йде війна: «Я думаю, що дуже важливо підписати цей договір якнайшвидше. Тому що якщо ми говоритимемо, що подібна угода з безпеки можлива лише після завершення війни, то ми лише заохочуватимемо Путіна продовжувати цю війну, щоб країни-гаранти не мали можливості допомогти Україні. На які зміни можна тоді розраховувати?

Тобто це чіткий сигнал Путіну: «Ти не переможеш у цій війні!». І це чіткий сигнал, що ми зобов'язуємось підтримувати Україну стільки часу, скільки потрібно. Так, і це продовження того, що ми вже робимо. Ми зараз надаємо Україні зброю. Та зброя, яку мали надати давно. І Збройні сили України довели, що вони здатні ефективно використати його, щоб перемогти Росію. Тому договір буде природним продовженням того, що ми вже робимо».

По-друге, за словами пана Расмуссена, договір набуде чинності якраз після підписання і діятиме аж до того моменту, поки «Україна врешті-решт не стане членом НАТО, якщо вона забажає». Інше питання, що цей вступ може в найближчому майбутньому не відбутися, однак, як би там не було, юридичного закріплення відмови від приєднання до НАТО, як випливає з документа, не буде. «Поки що, щоб не сталося на шляху до Альянсу, Україна повинна мати залізобетонні гарантії безпеки, і вони будуть у Київському безпековому договорі», - акцентував колишній генсек НАТО.

Говорячи про те, чи означає підписання договору безпеки те, що Україна зможе отримати більше зброї та обладнання, якого вона потребує, Расмуссен наголосив на наступному: «Найкращі гарантії безпеки, які може отримати Україна, – це мати сильні, потужні збройні сили, щоб витримати будь-який напад Росії. І це основа цього документа: країни-гаранти зобов'язуються надати всю зброю, все обладнання, яке потребує Україна, все необхідне навчання, проводити спільні маневри чи допомогти Україні побудувати міцну систему оборони – ось про що цей документ. Тобто договір існує для того, щоби надати Україні всі потужності, щоб захистити себе від російської агресії, але самостійно. Тому угода не означає, що ми відправимо в Україну союзні війська, водночас ми надамо вам усю необхідну допомогу, щоб витримати натиск Росії».

У преамбулі до проекту пояснюється необхідність надання нашій країні та повоєнних гарантій. Як вважають автори документа, без них неможливо врегулювати конфлікт, оскільки залишається можливість його повторення. До речі, Росія згадується у проекті лише марно, але, очевидно, мають на увазі загроза з її боку.

Стратегічною метою Києва залишається членство в ЄС та НАТО, яке «значно посилить безпеку України у довгостроковій перспективі». При цьому важливо зазначити, що сама суть договору в тому, що він потрібний доти, доки Україна не вступить до НАТО. «Україна потребує гарантій безпеки вже зараз. Одні (гарантії - ред.) потрібні для того, щоб утримувати Росію від нової агресії, інші – у разі нападу – для допомоги у захисті суверенітету та територіальної цілісності», – наголошується у проекті Єрмака-Расмуссена. Окремим пунктом у проекті договору прописується важливість укладання угод про постачання сучасних систем ППО та ПРО «у достатній кількості для закриття неба від атак з повітря». Крім того, пакет гарантій може включати регіональні договори про безпеку у Чорному морі з Туреччиною, Румунією та Болгарією.

На випадок агресії мають бути передбачені розширені зобов'язання гарантів «використовувати всі елементи їхньої національної та колективної сили та використати відповідні кошти, які можуть включати дипломатичні, економічні та військові засоби – щоб дати можливість Україні зупинити агресію, відновити суверенітет, забезпечити свою безпеку, військову перевагу та можливість стримувати ворогів та самостійно захищатися від будь-якої загрози».

Що ж до санкційного кейсу, то автори рекомендують обмовити союзникам рівні санкційного тиску, щоб він зростав залежно від дій країни-агресора. «Санкції мають залишати достатній простір для маневру, щоб не розкривати агресору всю ціну будь-якого майбутнього можливого нападу на Україну», - йдеться у документі.

Однак у санкційному пакеті на випадок агресії точно мають бути зазначені всі вжиті станом на 1 вересня 2022 року заходи. При цьому окремо наголошується, що знімати нинішні санкції з путінської Росії не можна аж до повного закінчення війни, надання нею гарантій ненападу на Україну в майбутньому та виплати компенсацій за завдані нинішньою агресією збитки. «Будь-яке рішення про скасування та тимчасове призупинення санкцій у рамках переговорів про мирне врегулювання має прийматися у тісній координації з Україною», - наголошується у проекті договору.

«Розробка пропозицій щодо гарантій безпеки для України є важливою подією для просування міжнародних інтересів України насамперед в умовах нинішньої визвольної війни проти російської навали. Головне, що у цьому випадку українська сторона діє активно. На відміну від того, що було раніше (і у 1990-ті, і навіть у 2014-2015 рр.), ми не чекаємо, що нам запропонують наші партнери. Україна сама розробляє та просуває у відносинах із міжнародними партнерами наше власне бачення, нашу політичну позицію, причому у формі конкретних пропозицій. Це стосується і міжнародних гарантій безпеки для України, і політики санкції щодо Росії. Презентація цих рекомендацій також свідчить про те, що питання міжнародних гарантій безпеки переходять у фазу розробки та узгодження конкретних міжнародних угод як багатосторонніх, так і двосторонніх. У поданих пропозиціях вже немає гарних, але відверто ідеалістичних міркувань щодо гарантій безпеки на рівні 5 статті Договору про створення НАТО, які висловлювалися під час переговорів з РФ у березні. Хоч би як нам цього хотілося, але на такому рівні гарантії безпеки нам сьогодні не дадуть, в умовах війни з Росією, і потенційних ризиків прямого військового зіткнення з ядерною державою, якою є Росія. До речі, виключення Росії зі списку можливих країн-гарантів також є позитивом та проявом прагматичного підходу. Також зазначу, що подані пропозиції не суперечать курсу України на членство в НАТО, навіть навпаки, швидше за все, створюють додаткові передумови для такої перспективи», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

«Подивився Київський договір безпеки, який готувала група Єрмака-Расмуссена. Документ є на порядок кращим за ті пропозиції, що були навесні. По-перше, відкрито йдеться про проміжний характер договору і не заперечує право вступу до НАТО. Тобто це проміжний договір, який фіксує подальшу інтеграцію України до Альянсу. По-друге, тому список гарантів договору включає західні країни та Туреччину. Китаю там немає, та й ясно, що він не може бути будь-яким гарантом для України, бо вважає її сателітом США, з якими у нього поглиблюється конфлікт. Цікаво, що у списку країн з'явилася Австралія. По суті, йдеться про те, що Україна є країною з особливим статусом у рамках західного блоку країн. Якщо продовжувати цю логіку, то Україна може ініціювати створення Оборонного союзу Заходу, який би включав не лише країни НАТО, а й такі країни Великого Заходу, як Ізраїль, Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія. Це вписується у логіку побудови США нової системи оборонних союзів. Включення AUKUS до Оборонного союзу Заходу було б логічним розвитком такої логіки. По-третє, порушиться питання постійної військової допомоги Україні для того, щоб ЗСУ мали високий бойовий потенціал. Потреба великої армії України буде безпосередньо пов'язана як із можливими спробами реваншу Росії, так і її можливого розпаду. Тобто Україна має бути готова до будь-якого сценарію», - аналізує у Facebook проект «гарантійного» договору політолог Юрій Романенко.

Говорячи про те, чого йому не вистачає в документі, він констатує: «Необхідно безпосередньо робити зв'язок між санкціями щодо Росії та її денуклеаризацією (вилученням ядерної зброї) та демілітаризацією. Демілітаризація повинна містити також звільнення прикордонних областей Росії від наступального озброєння. Росія не повинна мати право тримати таку техніку та ракети типу «Іскандер» ближче, ніж за 300 км від кордону з Україною. Необхідно також демілітаризувати Чорне море та заборонити Росії мати тут кораблі, здатні нести «Калібри».

Якщо говорити загалом, то рекомендації до договору про міжнародні гарантії не дають Україні нічого принципово нового порівняно з тим, що наша країна й так зараз отримує від своїх союзників. Єдиний нюанс — чітко прописані дедлайни, в рамках яких має бути надана військова, санкційна, фінансова та інша допомога. Тобто фактично в договорі про гарантії передбачається лише формалізувати вже існуючий процес, перетворивши його на договірні зобов'язання країн-гарантів перед Києвом.

Однак, з іншого боку, у документі є дуже принципові моменти, такі як відмова від проголошення нейтрального статусу та розповсюдження гарантій на Крим та Донбас. Ще раз нагадаємо, що під час весняних переговорів Росія наполягала рівно на протилежному: відмові від вступу до Альянсу і не розповсюдженні гарантій на Донбас і поки що окупований РФ півострів.

Власне, тим, що ці «хотелки» Кремля не враховані, напевно, і пояснюється істерія, з якою у Путіна сприйняли рекомендації Києва щодо гарантій безпеки.

«Ніхто не приховує, що цей документ діятиме до вступу України до НАТО, тобто, орієнтир на членство в НАТО залишається. Відповідно залишається головна загроза для нашої країни. Більше того, вона навіть набуває великої актуальності, оскільки Україна в НАТО – це одна з причин, яка й зробила необхідним проведення «спеціальної військової операції», - заявив путінський речник Дмитро Пєсков.

А екс-президент РФ Дмитро Медведєв, систематичні коментарі якого «на злобу дня» викликають бажання покрутити вказівним пальцем біля скроні, видав таке: «У разі виконання гарантій (гарантій безпеки, презентованих недавно в Києві — ред.), стане ймовірно пряме військове зіткнення між Росією та Заходом. Адже це майже те саме, що застосувати до України ст. 5 Північноатлантичного пакту НАТО. Тому – страшно… Але західні начальники різних калібрів, до яких звернено це істеричне звернення, мають нарешті зрозуміти одну просту річ. Вона прямо стосується гібридної війни НАТО з Росією. Якщо ці здивування продовжать нестримне накачування київського режиму найнебезпечнішими видами озброєнь, то рано чи пізно військова кампанія перейде на інший рівень. У неї зникнуть видимі межі та потенційна передбачуваність дій сторін конфлікту. Вона піде за своїм військовим сценарієм, залучаючи до нього нових учасників. І тоді вже західним країнам не вдасться відсидітися у своїх чистеньких будинках і квартирах, посміюючись з того, як вони акуратно послаблюють Росію чужими руками. Все запалає і навколо них. Їхні люди хапнуть горя за повною програмою. У них у прямому сенсі горітиме земля і плавитиметься бетон».

«Нам теж сильно дістанеться. Усім буде дуже погано. Адже сказано: «Від цих трьох виразок, від вогню, диму та сірки, що виходять із рота їх, померла третина людей» (Одкров. 9:18)», - додав Медведєв, ймовірно, маючи на увазі загрозу ядерної війни між Росією та НАТО.

Повторимося, що насправді у проекті гарантій безпеки не йдеться про вступ у війну на боці України країн НАТО, тому медведівські «страшилки» не варті виїденого яйця.

Загалом, якщо аналізувати форму та зміст «гарантійного» проекту, то нічого ризикованого він не несе. Навпаки, у документі чітко виписано ситуативні і не лише вигоди, які може отримати Україна ще до закінчення війни. Чого тільки вартий конкретний таймінг надання військової допомоги нашій країні та люфт для отримання озброєнь будь-яких різновидів. Наразі, як відомо, постачання зброї з різних країн не мають календарних та інших дедлайнів, а далекобійну зброю союзники, на жаль, не дають.

Разом з тим очевидно, що до того, як договір не оформлений юридично, необхідно уважно стежити за руками всіх причетних, щоб потім у фінальному варіанті не спливли несподівані «сюрпризи». Як писали вище – юридична сила групи, яка підготувала документ, викликає великі питання.

Тут, до речі, доречно згадати так звану комісію Єрмака-Козака, яка спочила в бозі. Останній недавно в інтерв'ю Reuters заявив, що напередодні війни домовленості про відмову України від НАТО було практично досягнуто, але Путін все одно наполіг на вторгненні. З ким у Козака були такі домовленості? Зрозуміло, що з Єрмаком, але Банкова про це жодного разу не заявляла, а зараз не спростувала тезу Козака. Тому, незважаючи на рамкову привабливість договору про гарантії безпеки, необхідно уважно відстежувати ймовірні корекційні деталі, в яких можуть бути замасковані глобальні та локальні ризики для нашої країни.

Читайте також: Авіація ЗСУ завдала ударів по 10 районам зосередження окупантів

Читайте також: ЗСУ знищили бази окупантів у чотирьох областях