В Японії розшифрували секретний посібник XVII століття по бою на мечах

Майстер кендзюцу (японське мистецтво володіння мечем, — прим. ред.) народився під ім'ям Іто Ягоро в середині XVI століття і став відомий у 14 років, захистивши мешканців селища Ідзу від заїжджих бандитів, які тероризували місцеве населення. На знак подяки селяни зібрали юнакові гроші на подальше навчання фехтуванню, і він відправився в один з монастирів міста Камакура.

Тут самурай відкрив для себе техніку Мусокен — удар, що передбачає рух супротивника, схожий на екстрасенсорне сприйняття реальності. Легенда свідчить, що за все життя (а воїн прожив до 90 років) Іто Іттосай не програв жодного поєдинку.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Він став засновником власної школи кендзюцу Ітто-рю, але ніколи не фіксував розроблені ним прийоми бою. Лише через століття нащадки учнів майстра склали рукописний посібник, який довго залишався загадкою для непосвячених.

Тільки нещодавно Ерік Шахан — майстер японських бойових мистецтв, володар чорного поясу з Кобудо (мистецтво володіння холодною зброєю, що зародилося на Окінаві, —  прим. ред.) відкрив завісу таємниці над «Дванадцятьма правилами меча».

Втім, сенс ритуалу, під час якого воїн повинен намалювати на долоні символ Оні (злісний демон, що живе в Дзігоку, японському аналогу пекла, — прим. ред.), хлопнути у долоні і вимовити містичну молитву — як і раніше, дуже туманний. Але Іто Іттосай залишив і більш практичні поради. Наприклад, оцінювати супротивника не очима, а «духовним зором», не фокусуючись на мечі або конкретних деталях. Так, не втрачаючи зосередженості, ви «дозволите своєму тілу вільно і несвідомо реагувати на атаку супротивника».

Мабуть, мова йде про периферійний зір, який швидше фіксує будь-який рух, в тому числі спробу бічних ударів. У XVII столітті, спостерігаючи за майстрами, котрі оволоділи цією технікою, сучасники були приголомшені, приписуючи їм надприродні здібності, — зазначає Шахан.

Наступне правило, красиво назване «серце лисиці», застерігало самураїв від надмірної обережності і підозрілості. Лисиці, як відомо, замість того, щоб послідовно бігти в одному напрямку, часто зупиняються, перевіряючи, чи не полюють на них. Під час цієї паузи їх зазвичай і наздоганяють. Іто Іттосай закликає самураїв довести техніку до досконалості і відкинути сумніви, оскільки будь-які ваші коливання супротивник використовує, щоб завдати удару.

Інший закон — «сосна на вітрі» — допомагає зрозуміти, чому слід уникати ритмічних рухів, коли черговість ударів стає передбачуваною для супротивника. Ще один прийом сприяє максимальній концентрації і позбавляє від сторонніх думок.

Самураї багато років опановували мистецтво бою на мечах і доводили техніку до автоматизму, добиваючись, щоб тіло рефлекторно миттєво реагувало на позаштатні ситуації.

Стиль Іто Іттосая зробив величезний вплив на формування різних шкіл кендзюцу, а також став прототипом кендо — мистецтва фехтування на бамбукових мечах. Тим більш значною виглядає поява рекомендацій знаменитого самурая у викладі для широкого кола любителів бойових мистецтв.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: так, за припущенням, виглядав Іто Іттосай