В український кінопрокат вийшла історична драма про події 14-го століття

Цілком можливо, що «Остання дуель» буде також останнім фільмом, знятим Рідлі Скоттом - все-таки йому в кінці листопада має виповниться 84 роки, а в цьому віці повноцінно виконувати режисерські функції нелегко (хоча такі приклади є). І хоча Скотт напевно залишиться в історії кінематографа насамперед як творець «Чужого», першим його повнометражним фільмом, знятим ще в 1977-му році, була стрічка «Дуелянти» (вона виявилася настільки вдалою, що була нагороджена на Каннському кінофестивалі) на ту ж тему, яку він «Останньою дуеллю» витончено «закруглив».

Причому про «Останню дуель» можна сказати, що нарешті в український прокат вийшов фільм, який беззастережно стане класикою завдяки своїй масштабності і забутій нині достовірності в показі зображеної їм епохи, хоча його події відбуваються у Франції в кінці далекого 14-го століття. Так що йти на нього потрібно - і дивитися, звичайно, на великому екрані, отримуючи задоволення майже три години екранного часу. Однак при цьому для того, щоб правильно розуміти фільм, треба знати деякі речі, про які ми зараз розповімо.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

В основі фільму лежить реальна історія 14-го століття судового поєдинку між французькими лицарями Жаном де Карружем (у Скотта його грає Метт Деймон) і Жаком Ле Грі (Адам Драйвер). Причому в реальності Ле Грі посвятили в лицарі, на відміну від фільму, прямо перед поєдинком, щоб зрівняти у статусі з Карружем, інакше б дуель просто не могла відбутися. (Та й слово «дуель» тут не зовсім доречно, але про це пізніше). Причина була та ж, що і у фільмі - дружина де Карружа (Джоді Комер), в дівоцтві Маргарита де Тібувіль, звинуватила Ле Грі в згвалтуванні, яке він вчинив в замку де Карружа, поки той поїхав воювати за короля Карла VI.

До речі, сам Карл VI показанний у фільмі Скотта цілком вірогідно - в момент поєдинку йому було всього 18 років, а постійні криві посмішки актора, який грає короля. зовсім не означають, що йому смішно від того, що відбувається. В реальності король був психічно хворим, в кінці життя - важко, і цілком можна допустити, що перші ознаки недуги проявилися вже в молодості.

Історично склалося так, що поєдинок увійшов у французьку історію, а ситуація, яка до нього призвела, обговорювалася французькими істориками (в основі фільму якраз лежить одна з таких історичних праць) і письменниками багато сотень років після цього. Більшість з них вважало, що Ле Грі дійсно згвалтував дружину де Карружа, хоча були і такі, хто вважав її звинувачення хибним. Ріддлі Скотт вибрав позицію десь посередині, яку сучасною мовою можна словесно сформулювати так - «обидва (тобто Ле Грі і Маргарита), винні».

Для цього він застосував досить старий, хоча і рідкісний, прийом - показав одні й ті ж події тричі, з точок зору Маргарити, Ле Грі і Карружа. Причому зроблено це тонко - мова йде не про пряму брехню персонажів, а про різне тлумачення ними одних і тих же речей. Так, наприклад, з точки зору Маргарити вона пручалася, а з точки зору Ле Грі - за кілька днів перед цим кокетувала з ним і говорила, що вони з ним єдині освічені люди в цій глушині. (Її чоловік навіть не вмів читати). Все це додає ще одного виміру в світлі ініційованої рухом #MeToo дискусії останніх років, що саме вважати згвалтуванням. Втім, не виключено, що у Скотта не було наміру вставляти свою репліку в цю суперечку - просто так вже вийшло.

І останнє - то, що відбувається в фіналі «Останньої дуелі», було насправді не дуеллю, а класичним судовим поєдинком того часу. Просто хто б пішов на фільм з незрозумілою назвою «Останній судовий поєдинок»? Єдина схожість з дуеллю тут полягала в самому факті сутички, але суть була зовсім іншою. Судовий поєдинок призначався в ті роки тоді, коли жодна зі сторін не могла довести в звичайному (світському або церковному) суді свою правоту. Тоді правосуддя віддавали в руки Бога - вважалося, що в поєдинку переможе той, кому він допоможе, а допоможе він тому, на чиєму боці правда.

До речі, якби Карруж після перемоги в поєдинку не став вбивати Ле Грі, це в реальному житті все одно зробив би пізніше кат. І його оголене тіло дійсно повісили б (один з найбільш вражаючих кадрів у фільмі) серед тіл вбивць і злодіїв - для демонстрації публіці і до тих пір, поки воно повністю зітліє.

Фото: Twitter