В Україні найдорожчий одяг та взуття: ціни вище лише в Ізраїлі (ІНФОГРАФІКА)

Сорочка або пара взуття в Україні коштує на 20-40% дорожче, ніж в інших країнах світу, в тому числі державах ЄС, Канаді та США, де рівень життя і розмір середньої заробітної плати громадян набагато вище. Середня вартість 1 кг одягу з-за кордону коштує близько $13,5, в той час як одяг, зшитий в нашій країні, майже вдвічі дорожче - $23,3.

«Це пояснюється тим, що відсутність вітчизняної сировини належної якості змушує українські підприємства закуповувати майже всі складові для своєї роботи: тканини, нитки, фурнітуру за кордоном і платити високі імпортні мита», - розповідає голова громадської організації «Українське товариство економічних свобод» Мар'ян Заблоцький.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

На його думку, зменшити вартість одягу і взуття в Україні майже на 25%, а також надати українським підприємствам можливість вільно конкурувати з виробниками з інших країн можливо лише, значно знизивши ставки ввізного мита. До речі, відповідний законопроект №9018 вже зареєстрований у Верховній Раді.

«Проблеми у вітчизняній легкій промисловості величезні, але акцентувати увагу на митах було б неправильно. Мито - дурниця, максимум 10% від вартості товару, що ввозиться», - каже власник компанії Millennium (виробництво жіночих пальто) Юрій Худакормов.

За його словами, головна проблема - система оподаткування в цілому і ПДВ зокрема. Якщо в державах ЄС цей податок відрізняється в залежності від груп товарів (на щось може бути і 6%), але у нас на все - 20%. А відшкодувати ПДВ практично нереально. Друга лихо - митне регулювання. За словами експерта, якщо підприємство невелике, то сунутися самостійно на митницю не варто - вийде боком. Товар можуть затримати на невизначений термін без пояснення причин, змусять платити підприємця по індикативній ціні, а не тієї, що він сам вказав у митній декларації.

«Малий і середній бізнес фактично не в змозі вести зовнішньоекономічну діяльність, ти моментально потрапляєш під пильну увагу податківців. У всьому світі малий і середній бізнес - це оборот $30-50 млн. А у нас, якщо провів $200-300 тис, тебе будуть тягати вздовж і поперек, намагаючись зрозуміти - де ти чого заховав, - нарікає підприємець.- Ще одна проблема, не тільки легкої промисловості, а й інших трудомістких галузей - питання заробітної плати, яка займає частку 50-60% в собівартості продукції. В цьому відношенні ми в нерівному положенні з, наприклад, азіатськими країнами. Якщо я плачу співробітнику 500 євро, то треба на податки додати ще 300 євро.

Якщо хочеш бути конкурентоспроможним на ринку, то «в білу» платити нереально. А попадеш на те, що працівник не оформлений належним чином - штраф 140 тис грн. У 90% випадків гроші просто йдуть в кишеню перевіряючих. У Німеччині неоподатковувана зарплата - 850 євро, в Китаї - $ 750. Тобто якщо китаєць отримує платню $ 500 - він жебрак. А у нас обкладається зарплата, починаючи з 50 євро».

Lenta.UA: Повертаючись до теми імпорту - чому ми змушені закуповувати навіть ґудзики? Невже так складно налагодити виробництво ниток та тканин?

- Ринок готової продукції невеликий через незначну попиту. Відповідно, не розвивається і виробництво супутніх товарів. Купуємо за кордоном - товар дорожче. Такий ось замкнуте коло. Якщо порівнювати навіть з 2017-м, то через тарифне регулювання ринок впав в 4-5 разів. Витрачаєш гроші на комуналку, харчування, освіту для дітей. Що залишилося - на одяг. Більшість доношує старі наряди.

Lenta.UA: Сьогодні більшість вітчизняних швейних підприємств працюють за схемою давальницької сировини та виробляють одяг для іноземних брендів. Так значно вигідніше - не треба самим купувати тканини та інше.

- Абсолютно вірно. Ми самі зараз ведемо переговори з одним італійським брендом, на стадії підписання контракту. На Заході зацікавлені в нашій робочій силі. А бути підприємцем в Україні - це автоматично стати ворогом держави. Я за 20 років роботи в цьому бізнесі від влади нічого доброго не бачив.

Lenta.UA: Як ви вважаєте, чи використовують наші підприємства лекала замовників-давальців для того, щоб виробляти додаткові обсяги продукції, під яким-небудь іншим брендом?

- Взагалі це відверте злодійство, але все від ситуації залежить. Коли людина дуже хоче їсти, він багато на що здатна. Китай, треба відзначити, так свою економіку і підняв. Умовно кажучи, вдень в дві зміни шили Adidas, а вночі якийсь Abibas. І таке у них не тільки в легкій промисловості було, у всіх галузях.

Але я вважаю, що працювати чесно - вигідніше. Один раз попався - до побачення. А давальницька схема дає тобі нові знання в області технологічних процесів, інформацію, зв'язки, доступ до потужних фінансових потоків, ти вбудовуватися в міжнародний розподіл праці. До речі, легку промисловість Румунії свого часу підняв всього лише один світовий бренд.

Андрій Кузьмін, Lenta.UA

Заставочне фото: УНІАН