Українців, виселених з Польщі в 1944 — 1951 рр., можуть визнати депортованими особами

9 вересня 1944 року Польський комітет національного визволення уклав угоду «про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». З української сторони документ підписав голова РНК УРСР М. С. Хрущов.

Договір надавав можливість виїзду українцям, білорусам і росіянам в УРСР і повернення до Польщі поляків і євреїв, які за станом на 17 вересня 1939 року були громадянами Польської держави.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Спочатку репатріація проходила цілком добровільно — перші переселенці прибули в Україну з Ряшівського, Люблінського і Краківського воєводств. Другий етап «евакуації» тривав з 1 січня до кінця серпня 1945 року. Навесні того року виїхали мешканці зруйнованих під час відступу німецьких військ сіл з районів Лупківського і Дукельского перевалів — вони стали практично останньою групою, що добровільно погодилася на виїзд в СРСР.

Третій етап вже можна назвати насильницьким виселенням — депортація охопила чотири райони: Залеський, Перемишль, Санок і Любачов і супроводжувалася репресіями. В ході акції були задіяні частини польської армії, які депортували в цілому 81 806 осіб. 21 вересня 1945 року був вперше заарештований греко-католицький єпископ Перемишльський Йосафат Коциловський, якого влада безуспішно намагалася змусити закликати віруючих до виїзду в УРСР.

На цьому тлі підпілля УПА провело ряд операцій проти польських військ, після чого уряд інтенсифікував дії по депортації українського населення.

Четвертий етап виселення, що почався 1 січня 1946 року, характеризувався насильством і численними жертвами. Польська народна армія здійснювала акції придушення, так, під час різанини в селі Завадка Мороховська були вбиті 56 українців. 30 квітня 1946 року польські війська оточили село, і всі жителі, що залишилися, були відправлені на залізничну станцію для відправки в СРСР. 15 українців були вбиті в селі Карликів.

26 квітня 1946 генерал Стефан Моссор наказав до 15 червня вивезти на Україну 14 045 сімей — для цього квота депортованих була збільшена зі 100 до 500 сімей в день. 26 червня був викрадений і переданий в руки НКВД єпископ Йосафат Коциловський, який помер рік по тому в таборі під Києвом.

6 травня 1947 року уряди ПНР і СРСР оголосили про закінчення взаємного переселення поляків до Польщі і українського населення Польщі в УРСР. Всього за два з половиною роки в Україні були переселені близько 480 000 осіб.

У 2018 році рішенням Верховної Ради друга неділя вересня стала Днем пам'яті примусового виселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя та інших регіонів.

Днями, напередодні 76-ї річниці початку депортацій Всесвітній конгрес українців закликав український парламент підтримати законопроект №2038, який надає вимушеним переселенцям статус депортованих осіб. «Визнання цих трагічних подій української історії — наш обов'язок перед нинішніми і майбутніми поколіннями», — заявив президент Конгресу Павло Грод.

На ілюстрації: виселення українців з села Новосільці, березень 1946 року