У зоні відчуження ЧАЕС японці мають намір побудувати потужну сонячну електростанцію

Керівники японських компаній – Нішімото Масатоши (Deloitte Touche Japan) і Секія Емі (Green Power Development Japan) – висловили готовність брати участь у проекті з будівництва об'єктів сонячної енергетики в обсязі до 1,2 ГВт у Чорнобильській зоні відчуження. Про це повідомляє прес-служба Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Під час зустрічі обговорювалися основні економічні та технічні аспекти будівництва проекту сонячної електростанції. 

З української сторони з потенційними іноземними інвесторами провела зустріч Ольга Буславець, генеральний директор Директорату енергетичних ринків Міненерговугілля. Вона представила японським партнерам аспекти проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» (№8449-д), прийнятого Верховною Радою України за основу 22 грудня 2018 року.

Наскільки велика ймовірність реалізації даного проекту в Україні найближчим часом. З таким запитанням Lenta.UA звернулася до експертів в області економіки і енергетики. 

Анатолій Заїка, незалежний фінансовий експерт

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Зацікавленість – це завжди добре, але це ще не є підтвердженням того, що цей проект може бути реалізований.

Для початку його реалізації потрібно виконати чимало роботи і зробити конкретні кроки. Що стосується непідробного інтересу іноземних інвесторів до України, то я вважаю, що це нормальне позитивне явище, і воно має бути підтримано, а з боку держави – надано максимальне сприяння. 

Але давайте згадаємо той проект, який ще кілька років тому всі активно обговорювали, – будівництво залізничної лінії до аеропорту Бориспіль. Обговорювали досить довго, а фактично побудували за рахунок коштів «Укрзалізниці». 

Якщо говорити концептуально, то проявлений інтерес – це гарна штука. Потрібно його обговорити, оцінити, і якщо мова йде про Чорнобильську зону, то, з мого погляду, – це має бути спільний проект, тому що зона відчуження ще тривалий час не буде використовуватися за прямим призначенням, а для цього проекту є нормальні підстави, щоб його запустити. Економічний аспект питання потрібно обговорювати окремо. Це мають бути додаткові угоди, де конкретно би обумовлювалися інтереси України і незалежного інвестора, незалежно від того, японські це технології або якісь інші. Мені здається, що японські технології не гірше за інші технології, які б ми були зацікавлені залучити в цей проект.

Що стосується політичної ситуації, то Чорнобильська зона знаходиться в центрі України і будь-яких ризиків і загроз для втрати інвестицій з погляду рейдерських схем при фактичній ситуації, яка зараз в Україні, я вважаю, немає. Цей проект – дуже довгостроковий процес, в цьому році ми вже кілька таких проектів обговорювали, вони не реалізуються в один день, і чекати, що він буде реалізований протягом півроку, поки, напевно, немає сенсу. 

Потрібно відразу чітко позначати українські інтереси з поправкою на їхню ментальність, щоб не втратити їх. Запускаючи сюди інвестора, потрібно розуміти, що кожен інвестор буде захищати свої інвестиції і при цьому використовувати зовнішньо-економічні та зовнішньо-політичні інтереси України. Я думаю, що державні гарантії тут недоречні, це має бути абсолютно прозорий, виграний на конкурсі чисто комерційний проект. Концептуально – це добре. Механізм реалізації треба обговорювати протягом півроку. Це має обговорюватися публічно, щоб були дотримані інтереси як держави, так і іноземних інвесторів, і ми в черговий раз не стали жертвами якихось негативних процесів і корупційних схем. Публічність при укладенні подібних зовнішньоекономічних договорів повинна мати принципове значення, і з кожним роком, я вважаю, це буде впливати на ті процеси, що відбуваються в Україні.

Геннадій Рябцев, експерт енергетичного ринку, директор спецпроектів Центру «Психея»

Річ у тім, що встановити в Чорнобильській зоні станцію – ідея не найкраща.

Поки ще немає домовленостей з будівництва реальних об'єктів в конкретні терміни і в конкретному місці. Є тільки загальне бажання, загальна зацікавленість у тому випадку, якщо всі необхідні рішення і погодження будуть отримані, розглянути питання про будівництво якогось об'єкта. Розмови про це будівництво ведуться вже не перший рік, на жаль чи на щастя, все буде залежати від того, що в кінцевому підсумку з'явиться в Чорнобильській зоні відчуження. Поки – жодної конкретики. Річ у тім, що встановити в Чорнобильській зоні станцію – ідея не найкраща. Якщо подивитися по регіонах України, то Київська і густо прилеглі до неї області не є привабливими з погляду рівня сонячної інсоляції.

Карта сонячної інсоляції

Крім того, тут існує ще більша проблема, пов'язана з будь-якою станцією, що працює на поновлюваних джерелах енергії. Не існує поки що технологій, які б дозволяли видавати в мережу допустиму електричну енергію, забезпечити її тими характеристиками, які висуваються, – надійність і постійна потужність. 

Необхідно буде крім самої станції будувати величезну акумуляторну батарею, що акумулює станцію і якусь маневрену станцію, котра буде видавати в об'єднану енергосистему постійну кількість енергії протягом усього не тільки світлового дня, а й протягом усієї доби. З огляду на те, що в Україні вводяться нові правила щодо зонування ринку електричної енергії, відповідні вимоги підписані до всіх генеруючих компаній. Подібні ці величезні гігаватні проекти можуть призвести до дисбалансу об'єднаної енергетичної системи. 

Нещодавно у Давосі був підписаний документ у районі Сиваша будувати величезну станцію, яка здатна видавати потужність в один гігават. Причому будувати її в тому регіоні, де відсутні маневрені потужності. Будь-які такі об'єкти приречені на неефективне використання, якщо не буде передбачена можливість акумулювання енергії або будь-який спосіб її генерування. Коли це питання буде вирішене, я не знаю, але все залежатиме від техніко-економічного обґрунтування об'єкта. У всьому світі техніко-економічного обґрунтування цього об'єкта до сьогодні немає, оскільки 1,2 гігавата – це потужність одного атомного блоку. Все буде зрозуміло, коли будуть технічні обґрунтування-доводи. Тоді можна буде говорити про конкретні переваги і конкретні недоліки. Поки це залишається на рівні розмов, меморандумів, рамкових угод, декларацій про наміри, меморандумів.

Жодна сонячна станція, жодна вітрова станція не може конкурувати з атомною генерацією. 

Дуже багато залежить від центрів перетворення енергії. Для таких великих станцій коефіцієнти перетворення енергії, вони досить низькі. Саме тому такі проекти не прижилися навіть у настільки технологічних країнах, в яких можна, таких як, скажімо, Сполучені Штати. Зараз погода похмура. Згадайте, скільки у нас було сонячних днів за останній місяць. При звичайному ККД похмурому ККД їх роботи буде 15% максимум. Вони чистими повинні бути, їх треба постійно приводити до божеського вигляду. Так, це добре, якщо будуть використані території, які не використовуються ніяк. Це проект, я думаю, буде під державні гарантії.

У той же час в «зелену» енергетику активно продовжують інвестувати самі жителі України. В агентстві Держенергоефективності уточнюють, що станом на кінець 2018 року близько 7,5 тис. українських домогосподарств встановили сонячні електростанції (СЕС) загальною потужністю майже 160 МВт.

Більше половини всіх сонячних електростанцій, а саме майже 4500 шт., були запущені в експлуатацію в 2018 році. 

Цей показник більш ніж удвічі перевищує досягнення 2017 року, за який на сонячну енергію перейшла 1901 українська сім'я.

Загалом власники приватних СЕС інвестували у свою енергетичну незалежність і галузь «зелених» технологій України понад 151 млн євро. 

Довідка. У 2019 році Україна вже уклала рамкову угоду з компаніями NBT, Scatec Solar, Norsk Solar на будівництво сонячних електростанцій: 
Київська область – потужністю 9,2 МВт.
Миколаївська область – на 150 МВт. 
Запорізька область – на 750 МВт.

Згідно з повідомленням прес-служби Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, норвезька компанія NBT спільно з дочірнім підприємством французької фірми Total готова інвестувати в український проект з відновлюваної енергетики в Херсонській області $800 млн. Йдеться про будівництво вітряного парку із сумарною встановленою потужністю 250 мегават.

Владислав Кордик, Lenta. UA

Читайте також: У найближчі десять років Україна може втратити половину атомної енергетики – експерти

Читайте також: Прилавки супермаркетів заполонило фальсифіковане молоко - експерти