У Венеції ввели податок на повітря

Офіційно цей платіж називається податком на в'їзд і вже давно стягується з тих туристів, які зупиняються в венеціанських готелях або офіційно орендованих квартирах. Просто там він включений у вартість проживання і тому практично непомітний. Вводиться ж новий податок для тих, хто приїжджає до Венеції на один день без ночівлі, а також пасажирів круїзних лайнерів, які можуть ночувати на їх борту. Величина податку коливатиметься в залежності від туристичного сезону. 

Насправді в цьому податку немає нічого волюнтаристського. Ті, хто був у Венеції, а не тільки читав про неї в туристичних проспектах як "найромантичнішому місті в світі», знають, наскільки нестерпне там життя з закінченням зими, особливо влітку. Не кажучи вже про спекотний (середня температура влітку +26) і вологий (Венеція стоїть посеред лагуни) клімат, місто буквально задихається від напливу туристів.

За рік історичний центр Венеції, який за площею дорівнює приблизно київському Трухановому острову, відвідує 20 млн чоловік. Вдень її вузькі вулиці можна порівняти за концентрацією людей з громадським транспортом. Недарма у влади міста давно є плани обмежити кількість туристів, що прибувають в місто. 

Найцікавіше, що вся ця ситуація була ініційована самою ж міською владою. Не нинішньою, а тими, хто керував Венецією в першій половині минулого століття, коли вона вважалася цілком рядовим італійським містом, що робить ставку на розвиток промислового виробництва і вантажного морського порту. Уже в цей час вона стала найдорожчим містом Італії і при цьому мала дуже обмежену кількість робочих місць. До того ж промислове виробництво погіршувало екологію і забруднювало лагуну. 

Вихід був знайдений в ставці на культурний туризм і розкрутки міста як масового туристичного центру, яким Венеція, як це не дивно собі сьогодні уявити, тоді не була. Туди приїжджали помилуватися романтичними прекрасностями і скупатися на пляжах Лідо заможні іноземці (можна згадати новелу «Смерть у Венеції» Томаса Манна і її екранізацію великим кінорежисером Лукіно Вісконті), але масовий турист в місто не рвався. І це було об'єктивним явищем, оскільки Венеція за рівнем своїх архітектурних і музейних пам'яток програє, як мінімум, Флоренції та Риму. 

Ставку зробили на розкрутку романтичного образу міста плюс проведення в ньому культурних фестивалів - найбільшої в світі серед заходів такого роду венеціанського художнього бієнале, кінофестивалю, архітектурної бієнале, яке чергується з художнім, і інших. Робилося все гранично раціонально - наприклад, другий за масштабністю в світі після Ріо-де-Жанейро венеціанський карнавал проводиться не влітку, а в лютому. Завдяки цьому Венеція збирає на кілька днів в мертвий для інших італійських міст, крім гірських, туристичний сезон півмільйона туристів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

До того ж місто так і залишилось дорогим. У тому числі - і за туристичними послугами. Наприклад, 30-40 хвилин катання на гондолі обходяться туристам в € 100 за всіх пасажирів. Таким чином, закоханим доводиться розщедрюватися по € 50 на людину, а практичні китайці набиваються в гондолу по максимуму. 

Це не всім по кишені - у Венеції можна зустріти туристів, які не п'ють кави по € 10 на відкритій терасі на площі Сан-Марко, а запивають куплену в супермаркеті булочку кефіром на якій-небудь лаві в парку, яких, до речі, в Венеції зовсім небагато. Природно, що вони приїжджають сюди тільки на один день, а це для міста невигідно, оскільки перша заповідь успішного туристичного бізнесу свідчить, що гість без оплати проживання в готелі - і не гість, а перехожий. 

Крім того, в місто щорічно прибувають до 600 величезних океанських лайнерів з туристами - на один день без ночівлі або з ночівлею на кораблі. Картина того, як такий лайнер входить в венеціанські канали, вельми вражає, так як судно в десятки разів більше будинків, що стоять на березі.

Ось з таких «хитрунів» міська влада і вирішили стягувати новий податок. Але, як можна припустити, проблему обмеження кількості туристів їм згодом все ж доведеться вирішувати. Численні прихильники цього є серед "корінних" мешканців Венеції вже зараз.  

Олег Васильєв, Lenta.UA