У товарних вагонах. Як Сталін німців з Румунії на Донбас депортував

23 серпня 1944 року в Румунії, що воювала на боці нацистської Німеччини, стався переворот. Маршал Антонеску був узятий під варту, після чого король Міхай I оголосив про зміну влади в країні, припинення війни проти СРСР і перемир'я з Великобританією і США.

Через два дні Червона Армія вступила на територію Румунії, а через тиждень без бою увійшла в Бухарест. Серед перших жертв сталінського режиму опинилися місцеві німці, — зазначає на сайті «Русская семерка» Тимур Сагдиев.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Німецька колонізація Трансильванії розгорнулася в середині XII століття з дозволу угорського короля Гези II, який планував за допомогою німецьких рудокопів розвинути гірничу промисловість. За всіма німецькими колоністами в Румунії закріпилася назва трансильванські сакси, хоча більшість їх були уродженцями долини Мозеля, а не Саксонії. У 1438 році разом з мадярами та секеями (румунськими угорцями) сакси склали союз трьох націй, який, по суті, контролював Трансільванію до початку XX століття. Центром місцевої німецької громади було місто Германштадт (зараз Сібіу).

Друга світова війна спочатку майже не торкнулася румунських німців. Багато трансильванських саксів підтримували орієнтацію на Третій Рейх і служили в румунській армії на Східному фронті. До жовтня 1944-го, коли Червона Армія зайняла практично всю Трансільванію, за вказівкою Сталіна був проведений перепис німецького населення. На той момент в Румунії проживали 421,8 тисячі німців, включаючи 70 тисяч чоловіків працездатного віку.

Ці цивільні особи, на думку Москви, повинні були спокутувати працею збиток, заподіяний Вермахтом радянській економіці. 16 грудня 1944 року Державний комітет оборони видав постанову № 7161cc, де пропонувалося мобілізувати і інтернувати для роботи в СРСР всіх працездатних німців, яки проживали на території Румунії, Югославії, Угорщині, Болгарії і Чехословаччини — чоловіків від 17 до 45 років, жінок — від 18 до 30 років.

«Берія попросив сталінської згоди на мобілізацію і інтернування німців і їх відправлення в Україну для робіт по відновленню вугільної промисловості Донбасу (до 50 тис.) і чорної металургії півдня (до 20 тис. чол.)», — пишуть автори збірника документів «Сталінські депортації 1928 — 1953».

Крім трансільванських саксів, депортація торкнулася банатських швабів, які проживали на західній околиці Румунії. Операція, в якій взяло участь 10 тисяч співробітників НКВД, тривала з грудня 1944 року до 2 лютого 1945 року. Чекісти розділили територію Румунії на шість секторів, списки депортованих узгоджувалися з місцевими осередками компартії. Спочатку те чи інше село оточували загони Червоної Армії і румунських збройних сил, жандармський офіцер зачитував наказ про «мобілізацію» і роз'яснював, що з собою можна взяти не більше 200 кг речей. Німців, яки забарикадувалися у своїх будинках, іноді доводилося вибивати силою.

Всього з Румунії, за різними даними, було вивезено від 70 до 89 тисяч німців. На збірних пунктах їх завантажували в поїзда, в кожному ешелоні було 60-70 вагонів. «На кордоні з СРСР нас пересадили в вагони... в яких тіснилося по 90 осіб. Посередині вагона була дірка в підлозі, в неї ми справляли природні потреби», — згадувала Магдалена Вебер, якій на момент депортації було 17 років (цитується по сайту Historia.ro).

Німців направили на примусові роботи, головним чином, в Сталінську (Донецьку), Ворошиловградську і Дніпропетровську області України. У приміщеннях для інтернованих були встановлені ті ж порядки, що і в таборах для військовополонених, — підкреслює Тимур Сагдиев. Німці «розміщувалися казарменно в приміщеннях барачного типу і інших тимчасових і постійних будівлях», обнесених колючим дротом або парканом. Всього на території міста Сталіно на кінець 1945 року було розміщено 26 таборів для інтернованих.

Особлива увага зверталася на режим в таборах. «Ізолювати інтернованих німців від спілкування з населенням, вжити заходів, щоб інтерновані і мобілізовані німці водилися на роботи і з роботи строєм, не допускати без конвою ходіння по вулицях, ринках, особливо звернути увагу, щоб німці не співали своїх фашистських пісень», — вказувалося в постанові Сталінського обкому КП (б) у.

Фахівець з історії Румунії Сергій Дем'янов пише, що в СРСР померло 3 тисячі депортованих, але д-р Герхард Рейхлінг наводить іншу цифру — 33 тисячі. Більшу частину інтернованих німців в 1949 році звільнили, відправивши в радянську зону окупації Німеччини. Частина трансільванських саксів зуміла повернутися в Румунію, але багато згодом емігрували в ФРН.

Нагадаємо, що українців виселених з Польщі в 1944 — 1951 рр., можуть визнати депортованими особами.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: трансильванські німці в пункті розміщення для тих, хто повертається з СРСР, 1949 рік. Фото: Bundesarchiv