У Стамбулі пом'янули біженців, які загинули в 1942-му в результаті атаки радянського підводного човна

Трагедія забрала життя 768 біженців, в тому числі 103 дітей, — повідомляє «Хадашот». Врятуватися вдалося лише одному пасажиру — 19-річному уродженцю Кишинева Давиду Столяру, якого підібрав доглядач маяка у протоки Босфор.

Церемонія поминання організовується муніципалітетом Стамбула з 2015 року за підтримки єврейської громади Туреччини. «Ми зі скорботою шануємо пам'ять євреїв, які намагалися втекти від однієї з найбільших трагедій в історії людства — Голокосту, і загиблих 79 років тому», — заявив представник МЗС Туреччини Хамі Аксой.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Вітрильник «Струма» був спущений на воду в 1867 році, а в 1937-му був обшитий листами металу і оснащений старим дизелем потужністю 80 л. с. (менше, ніж у сучасної малолітражки). Корабель використовувався для перевезення худоби, але після того, як був зафрахтований для перевезення єврейських біженців з Румунії, його розділили перегородками і встановили в трюмі багатоярусні нари для людей.

В Європі вже щосили знищували євреїв, тому ціна квитка на це корито була порівнянна з вартістю каюти першого класу на трансатлантичному лайнері. Кожен пасажир міг взяти всього 10 кг багажу, причому цінності до провезення не дозволялись. Судно під нейтральним панамським прапором вийшло з порту Констанца 12 грудня 1941 року і через два дні досягло Стамбула, де у «Струми» остаточно заглох двигун.

Турецька влада поставила корабель в карантин, повідомивши посольство Великобританії про кінцевий пункт призначення судна — біженці плили до підмандатної Палестини. Британський посол в Анкарі запропонував МЗС дозволити біженцям продовжити шлях в Ерец Ісраель, де «не дивлячись на їх нелегальний статус, вони могли б отримати гуманне поводження». Турки не заперечували проти такого рішення, більш того, висловили готовність сприяти переправленню пасажирів «Струми» в Палестину. Єврейські організації просили Лондон впустити нещасних за рахунок квоти на єврейську репатріацію майбутнього року, але безуспішно...

Верховний комісар Палестини Гарольд Макмайкл і міністр у справах Близького Сходу Уолтер Гіннес категорично заперечували проти поступок. Їх підтримав глава МЗС Великобританії Ентоні Іден, який заявив, що видача в'їзних віз пасажирам «Струми» створить небажаний прецедент, і Палестину наповнять тисячі інших євреїв. Відмова базувалася на тому, що «біженці не є власниками затребуваних професій і будуть «непродуктивним елементом населення».

Так чи інакше, не добившись за два місяці чіткої відповіді від Великобританії, турецька влада була змушена відбуксирувати судно у відкрите море. 23 лютого 1942 року біженців загнали в трюми, болгарський екіпаж — в рубку, обрубали якірний канат і вивели «Струму» з протоки Босфор. Двигун завести так і не вдалося, і судно просто дрейфувало в Чорному морі.

На наступний ранок, коли пасажири ще спали в трюмі, а команда перебувала в машинному відділенні, прогримів вибух. Старе корито швидко пішло на дно, а пасажири, які намагалися чіплятися за дерев'яні уламки корпусу, незабаром загинули від переохолодження. Довше за всіх протримався на шматку палуби Давид Столяр, якого через добу підібрав доглядач маяка Мустафа Айя з сином і співробітниками турецької Берегової охорони.

Згідно з найбільш поширеною версією, «Струма» була помилково торпедована радянською субмариною «Щ-213» під командуванням старшого лейтенанта Дмитра Денежко. Про це писали і радянські автори (правда, називаючи «Струму» ворожим транспортом), і західні дослідники. «Щ-213», що напередодні потопила турецьку шхуну, зафрахтовану німцями для перевезення хромової руди, дійсно знаходилася в цьому секторі 24 лютого 1942 року, а її командир після пуску торпеди, записав у той день, що «спостерігав занурення судна, яке затонуло за короткий час з диферентом на ніс». Ряд сучасних російських експертів, посилаючись на нестиковки, спростовують цю версію, проте, вона залишається провідною.

Що стосується єдиного вцілілого — Давида Столяра, то він провів шість тижнів в тюрмі по звинуваченню в «незаконному в'їзді в Турецьку республіку», потім був переправлений в Палестину, вступив до підрозділу Королівських саперів британської 8-ї армії, воював у Єгипті і в Лівії, відповідаючи за прокладання проходів в мінних полях.

У 1948-му він брав участь у Війні за незалежність Ізраїлю, згодом переїхав до США, де і помер у 2014 році. Від усіх пропозицій режисерів взяти участь в написанні сценарію для фільму про цю трагедію Столяр послідовно відмовлявся.

У багатьох ізраїльських містах на згадку про пасажирів «Струми» названі вулиці, в Ашдоді, Холоне і столиці Румунії — Бухаресті, встановлено обеліски. 25 лютого 2015 року турецький уряд вперше організував церемонію пам'яті за загиблими на «Струмі», яка з того часу стала щорічною.

На ілюстрації: монумент пам'яті пасажирів «Струми», Ашдод, Ізраїль