У прокат вийшли фільми про героїчне життя поета Василя Стуса, окупований Крим і хоррор «Воно-2»

Якщо говорити про змістовну частину, лідером нового кінотижня повинна стати стрічка «Заборонений», що розповідає про видатного українського поета і дисидента радянських часів Василя Стуса. До речі, першими робочими назвами фільму були «Стус» і «Птах душі» (так поет назвав зошит з віршами і перекладами, написаними під час другого табірного ув'язнення).

Свій перший табірний термін Стус отримав через сім років після того, як разом з Іваном Дзюбою та В'ячеславом Чорноволом в київському кінотеатрі «Україна» перед переглядом фільму «Тіні забутих предків» виступив з протестами проти арештів української інтелігенції. У цей час він уже був аспірантом київського Інституту літератури НАН України, писав вірші, і міг розраховувати на непогану кар'єру в майбутньому, але вибрав інше життя. Після цього виступу його виключили з аспірантури, він працював будівельником, кочегаром, але продовжував активно виступати проти стовпів тодішнього ладу - КПРС і КДБ.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У 1972-му році Стус був заарештований і відбув п'ять років ув'язнення в таборі в Мордовії і два роки заслання в Магаданській області - покарання посилили тим, що для нього були обрані самі нестерпні місця. Однак, повернувшись до Києва, Стус продовжив боротьбу, залишаючись при цьому поетом (в 1979-му році англійський ПЕН-клуб обрав його своїм почесним членом) - і був заарештований вже в 1980-му. Суд проходив за зачиненими дверима, і вирок був вкрай суворим - 10 років примусових робіт у знаменитому таборі «Перм-36», куди відправляли, щоб зломити, політв'язнів, і 5 років заслання.

У таборі поета дійсно ламали щосили - дізнавшись, що він продовжує писати і перекладати вірші, заборонили відсилати написане в листах рідним, кидали до карцеру. Але Стус залишився Стусом навіть ціною свого життя - він померл 4-го вересня 1985-го року після оголошеного ним голодування. І те, що фільм про нього нарешті з'явився, дуже важливо для того, щоб українці знали своїх героїв.

«Моя бабуся з Марса» - ще один фільм про Україну. На цей раз - документальний. Бабуся білоруського режисера Олександра Михалковича за своє довге життя жила в Україні, Росії та Білорусії. Вийшовши на пенсію, вона переїхала в Крим, але замість спокійної старості виявилася в підсумку після російської окупації півострова якби на іншій планеті, Звідси і назва фільму, який вже отримав кілька міжнародних нагород.

З точки ж зору каси лідером кінотижня стане, швидше за все, хоррор «Воно-2» за романом Стівена Кінга. Режисер  фільму той же, що у першого «Воно» - Андрес Мускетті, тільки герої постаріли на 27 років, роз'їхалися - але звістка про те, що зловісний клоун знову з'явився, змінило їх спокійне життя. Перша частина тепер вже дилогії була чудова, сподобалася глядачам (при бюджеті $35 млн. зібрала рекордні для фільмів жахів $700 млн. касових зборів) - і друга, швидше за все, повторить цей успіх.

Також в прокат вийшли фантастична драма «Світло мого життя» на неодноразово експлуатований сюжет (через страшного вірусу загинули всі жінки на планеті, крім 12-річної дівчинки, яку намагається врятувати, блукаючи з нею по лісах, її батько), комедія «Де ти подылась, Бернадетт?» про успішну жінку-архітектора (Кейт Бланшетт), яка вирішили різко змінити життя і поїхала до Арктики, та анімаційний сімейний фільм «Халепа». Халепа - це кличка розбещеного пса, який був викинутий з розкішного особняка на вулицю і змушений пристосовуватися до суворого життя бродячих собак. Сюжет теж не новий, але Голлівуд і в цей раз зумів зробити фільм по-справжньому смішним.

Фото: Facebook