У Парижі задрапували тканиною Тріумфальну арку: городяни захоплюються і обурюються

Рік тому в статті на смерть на 84-му році одного з найбільш незвичайних художників нашого часу Христо Явашева, ми вже розповідали про нього . На Заході, куди Явашев втік з Болгарії ще в 1956-му році (поїхав з Софії в Прагу, а далі нелегально перетнув кордон з Австрією), його знали як Христо або, по іншій транскрипції, як Крісто - для західного вуха «Явашев» звучить незвично, та й сам Христо завжди говорив, що ніколи не повернеться до Болгарії, хоча та відреклася від свого комуністичного минулого і стала членом Євросоюзу.

Взагалі, в Христо було незвично все. З точки зору глядача це в першу чергу, його проекти - обертання кілометрами тканини архітектурних і природних об'єктів. На найзнаменитіший з них, берлінський рейхстаг, пішло 10 тисяч квадратних метрів тканини, яку прив'язали до будівлі 8 кілометрами канатів. І тут треба уточнити - на найзнаменитіший до недавнього часу, так як цілком можливо, що тепер пальму першості у берлінського проекту відніме загорнута в матерію паризька Тріумфальна арка. Про закінчення робіт над цим повідомляє francetvinfo.fr.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

На «обертання» паризької Тріумфальної арки пішло в два з половиною рази більшою тканини, ніж на берлінський рейхстаг, але менше, ніж в Австралії, де за проектом Христо покрили матерією 2,4 км скель, для чого знадобилися 53 км канатів. (Христо «обертав» і природні об'єкти, завдяки чому подивитись на них спеціально їздили туристи - причому в кількості, що вимірюється сотнями тисяч).

Навіщо він це робив? З приводу Тріумфальної арки, проекту, який він задумав ще за два роки до своєї смерті, Христо пояснював це так: «Коли подує вітер, складки почнуть рухатися і арка стане живою, з переливами світла». Природно, що парижани, які бачать підготовку до закінчення такого проекту, ставляться до нього по-різному. Але вони не знають, що Христо не можна дорікнути в найголовнішому - він ніколи не брав на свої проекти ні копійки ні у влади, ні у спонсорів. І ось це, мабуть, саме незвичайне. 

Так, обгорнутий в 1985-му році міст Пон-Неф в тому ж Парижі обійшовся йому і його вірній помічниці і дружині Жанні-Клод де Гіейбон, що займалася ділової стороною проектів, в $4 млн. Але і це набагато менше в порівнянні з тим, скільки витрат зажадав проект з Тріумфальною аркою - €14 млн. Для того, щоб заробити такі гроші, сімейна пара продавала «звичайні» роботи, які Христо створював в проміжках між своїми проектами. А таких проміжків було багато, так як іноді отримання дозволу від влади на такі проекти займало довгі роки. Крім того, роки йшли і на створення проектів спочатку на папері, а потім на комп'ютері і в моделях - Христо вважав цей етап творчості таким же важливим, як і втілення проектів в реальному просторі.

Однак часи змінюються, і вже навіть друзі покійного художника, як, наприклад, Карло Раті, як повідомляє francetvinfo.fr., закликають відмовитися в майбутньому від подібних проектів. Мовляв, текстильна промисловість несе відповідальність за 10% світових викидів вуглецю, а на проект пішло 25 тисяч квадратних метрів тканини.

Повністю роботи будуть завершені 19-го вересня, але вже скоро почнуться знову - тканина повинна бути знята після 3 жовтня.

Заставне фото: задрапірована Тріумфальна арка Twitter