У найближчі десять років Україна може втратити половину атомної енергетики – експерти

В Україні розпочалося відпрацювання дорожньої карти, яка є частиною угоди про майбутню синхронізацію енергосистеми України з мережею континентальної Європи. Йдеться про об'єднання нашої енергосистеми з ENTSO-E. 

Про це на своїй сторінці в соцмережах написав керівник компанії НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук, повідомляє Lenta.UA. 

За його словами, випробування енергоблоків були розпочаті на Харківській ТЕЦ-5 і стосувалися безпосередньо систем регулювання швидкості та систем регулювання збудження.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«Перший етап випробування енергоблока проводився на відключеному від мережі енергоблоці на холостому ходу. Потім блок знову включали в мережу і поступово додавали навантаження, поки він не був виведений на повну потужність. Після кожного кроку робилися заміри. На їхній основі пізніше буде вибудувана математична модель енергоблоку», – зазначив керівник «Укренерго». 

Він додав, що до кінця квітня 2019 року на території України планується провести подібні дослідження на всіх типах енергоблоків українських ТЕЦ і ТЕС. 

«У результаті отримаємо дані для математичної моделі нашої енергосистеми. На її основі консорціум системних операторів ENTSO-E проведе дослідження динамічної стійкості ОЕС України, що є передумовою об'єднання з мережею континентальної Європи», – уточнив Всеволод Ковальчук.

В ексклюзивному коментарі Lenta.UA експерти у сфері теплової і атомної енергетики розповіли про перспективи і ризики об'єднання нашої енергосистеми з ENTSO-E, а також про розвиток ядерної галузі в Україні у найближчі роки.

Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій

План приєднання України  до ENTSO-E передбачає значну кількість заходів, зокрема і в тих напрямах, де мова йде про підвищення стандартів роботи енергосистеми, і перш за все її частоти. В Європі стандарти більш жорсткі, і коливання частоти допускаються набагато менші, ніж прийнято у нас. Саме на це спрямовані дані випробування. Для споживача це має бути добре в перспективі, оскільки забезпечить кращу якість електроенергії. Є план НЕК «Укренерго», і він передбачає насамперед розсинхронізацію з енергосистемою колишнього Радянського Союзу, Білорусі і приєднання до Європи. Це паралельний процес, який має завершитися орієнтовно в 2022 році. Я бачив цей план, в ньому багато заходів, і для його реалізації потрібно дуже багато грошей. Про роботу української енергосистеми в ізольованому автономному режимі на час перехідного періоду, як я зрозумів, у принципі не йдеться.

Друге: нам в енергосистему Європи потрібно вступати з молдаванами. Це теж предмет переговорів, оскільки, якщо ми відключимося, Молдова взагалі залишиться працювати в ізольованому режимі. Це не тільки питання Києва, а й Кишинева, наскільки вони до цього готові. НЕК «Укренерго» заявляє нам про намір залучити мільярди гривень на свої власні підготовчі заходи на Заході, оскільки необхідно виконати дуже багато елементів завдання, яке перед собою українська влада ставить уже років п'ятнадцять. Потрібно мати чіткі гарантії того, що при переході до нової енергосистеми всі наші споживачі будуть забезпечені стабільною електроенергією.

Олександр Сигал, директор університету Промислової екології, кандидат технiчних наук

У нас така вимога, що ми спочатку повинні від'єднатися від російських мереж, щонайменше півроку проіснувати окремо, а потім підключитися до європейської системи. Так ось, на сьогодні ми не знаємо, як проіснуємо півроку без кого б то не було. У нас була система, що дозволяла вночі перекидати надлишок електроенергії з України на Далекий Схід, де вже був ранок, і за рахунок різниці часових поясів у СРСР енергосистема працювала досить стабільно. Зараз, навіть якщо ми просто з'єднаємося з Європою, там немає такої кількості часових поясів. Уночі наші атомні станції виробляють електроенергію, яку ми споживати не можемо і її треба кудись дівати.

Ми зараз намагаємося великі теплові станції, що працюють у базі, змусити працювати в режимі компенсації нашої атомної енергетики. Якщо атомні станції не можна вимкнути, вони працюють, то теплові все ж таки вимикати доведеться або садити на самий мінімум, щоб не вимикати. Що таке «посадити» енергоблок «на самий мінімум». Фактично котел не може нести навантаження нижче 30%, інакше будуть проблеми – хлопки, вибухи тощо. Вся ця діяльність, пов'язана з маневруванням потужностями, може спричинити негативні наслідки. Річ у тім, що вся енергетика будується в якомусь варіанті. Не можна просто взяти і побудувати електростанцію, треба вибудовувати енергосистему, що базується на якихось принципах. Якщо я розміщую атомну станцію, то повинен побудувати і Дніпровську акумулюючу станцію. Коли вночі реактор працює, то на акумулюючій станції вода закачується від низу до верху. Зате вдень, коли потрібне більше споживання, ця вода скидається зверху вниз і знову виробляє на гідростанції електроенергію. Гідроакумулюючі станції за великим рахунком є ​​компенсаторами атомних електростанцій, і кожна з теплових станцій є елементом загальної енергосистеми країни.

Це складний організм, що складається з тисячі елементів. Сьогодні власники у підприємств енергетики різні, але всіх їх об'єднує воєдино одна загальна структура – НЕК «Укренерго». Зрозуміло, що брак потужності в мережі спричинить наростання частоти струму зі всіма витікаючими з цього проблемами. 

Борис Костюковський, завідувач відділом прогнозування атомної та відновлюваної енергії Інституту загальної енергетики НАН України

На жаль, в Україні відсутня довгострокова стратегія розвитку атомної енергетики. 

Атомна енергетика на сьогодні забезпечує близько 50% вироблення електроенергії. Причому ця електроенергія найбільш дешева, і саме збереження у структурі її виробництва значної частки АЕС розглядається як одне з пріоритетних завдань розвитку електроенергетики, що відображено в Новій енергетичній стратегії України на період до 2035 року. Проте можливість збереження високої частки АЕС у виробництві електроенергії потребує вирішення низки завдань.

Передовсім треба підвищити маневрені можливості енергосистеми України. Це потрібно для виконання вимог щодо балансової надійності в умовах швидкого зростання потужності вітрових і сонячних електростанцій. Без вирішення цієї проблеми виникнуть технічні обмеження на можливість роботи АЕС, оскільки вітчизняні енергоблоки атомних електростанцій призначені для роботи з постійним навантаженням. 

Також необхідно забезпечити надійне фінансування робіт із підвищення безпеки існуючих енергоблоків АЕС та подовження строків їхньої служби, поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами. Причому якщо раніше такі роботи можна було фінансувати через тариф на вироблювану електроенергію АЕС, то за нової моделі ринку механізм покриття таких витрат відсутній. Ціну визначає виробник, а її конкурентоспроможність – споживач. 

Ці дві проблеми створюють істотні ризики для можливості максимального використання потенціалу атомної енергетики для покриття потреби країни в електроенергії в найближчі роки.

Але в будь-якому випадку існуючі енергоблоки треба буде виводити з роботи, а це також вимагає дуже значних фінансових ресурсів. На жаль, на сьогодні коштів на ці речі реально немає. Немає і довгострокової стратегії розвитку атомної енергетики. З огляду на необхідність значного часу на введення потужностей на АЕС питання заміщення вибуття потужностей в атомній енергетиці новими потужностями треба починати вирішувати вже сьогодні. 

Без вирішення цього комплексу проблем Україна може опинитися в ситуації неможливості забезпечувати свої потреби в електроенергії за рахунок атомної енергетики, а заміщення її в балансі альтернативною генерацією – поновлюваними джерелами і газовими ТЕС – призведе до різкого зростання цін на електроенергію, яку швидше за все не зможе оплачувати основна частина споживачів України.

Отже, можна констатувати лише факт, що від того, як складається фінансове забезпечення галузі, атомну енергетику чекає, швидше за все, доля німецької атомної енергетики з усіма негативними наслідками для економіки країни.

Довідка. Тестування проводилися за спільної участі Харківської ТЕЦ-5, «Укренерго», компаній – постачальників систем автоматики управління ТЕЦ і незалежного консультанта EPRA (Туреччина). Фінансування тестів здійснюється власними засобами ТЕЦ, «Укренерго» та за фінансової підтримки USEA/USAID.

Владислав Кордик, Lenta.UA