У Мережі показали бій із російським десантом за Ірпінь 25 лютого (ВІДЕО)

Відео, зняте біля Ірпеня, датоване 25 лютого 2022 року, проте опубліковане у мережі було лише зараз. На ньому — палаюча колона Кемеровського СОБРу, яка рушила на Київ, щоб захопити його «за три дні».

На відео видно міст через заплаву річки Ірпінь. Лівіше (у кадрі її не видно) – розв'язка на Ірпінь/Гостомель/Бучу, праворуч – в'їзд до Мостища, через який йде Варшавська траса на Київ.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У кадрі – насип на ще не підірваний міст через річку. Видно, як горять близько дев'яти броньованих машин та "Уралів". Знімали відео з так званого "Канадського села", з якого відкривається вид на заплаву та околиці Ірпеня, що виходять на неї.

В одній із машин, що згоріли, також знайшли посвідчення одного росгвардійця.

Раніше lenta.ua публікувала перші 30 тез доповіді Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Великобританії (RUSI) на 66 сторінках. Його переклад та аналіз провели tg-канал "Бути Або" та фінський аналітик Мікко Лааксонен у Twitter-акаунті.

Наведемо наступні 43 тези, у яких детально аналізуються прорахунки російського військово-політичного командування під час вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року:

1. Вторгнення почалося з масованого ракетного удару по всій Україні. Удару передувала масована електронна атака, щоб вивести з ладу українські радари та системи ППО. Зафіксовано також інтенсивне застосування РФ ракет-болванок, щоб перенаситити українську ППО.

2. Крилаті та балістичні ракети були запущені з землі, моря та повітря. Першочерговими цілями були локації української ППО, командні пункти, склади, промислові комплекси, нафтобази, місця скупчення живої сили. Крім того, російська авіація проникла в український повітряний простір, щоб завдати ударів по тактичних цілях.

3. Щоб уберегтися від ударів українському командуванню довелося змінювати розташування ключових об'єктів та інфраструктури. Це допомогло зберегти більшість об'єктів.

4. Однак постійне переміщення, пошкодження багатьох систем, а також несподіване вторгнення з боку Білорусі вкинули українські сили оборони в хаос, і в перші 24 години вторгнення українська ППО фактично втратила координацію.

5. На першому етапі війни відсоток перехоплення російських крилатих ракет становив лише 12-18%. (На другому етапі він виріс до 40-60%). Усього 12-18% перехоплених ракет, що РФ могло піти не так?

6. Супутникова розвідка. Виявилося, що можливості російської супутникової розвідки дуже обмежені. Незважаючи на ефективність ударів, збитки від них виявилися не такими серйозними. Наприклад, багато російських ударів припали по позиціях, яких там не було вже кілька років.

7. Причиною цього могла бути недостатня кількість супутників орбітальної групи ПКС РФ. І, звісно, переоцінка власних здібностей. Причому розуміння цього прийшло дуже пізно: лише у квітні Росія почала купувати зображення із комерційних супутників.

8. Також російське командування виявилося не надто адаптивним до завдання ударів по нових цілях: поки інформацію про це передавали по ланцюжку командування, українці вже встигали змінити місце розташування.

9. Крім того, клас і кількість ракет, що направляються, не завжди відповідали розміру мети. Ймовірно, російські планувальники не до кінця розуміли ефект тих чи інших класів ракет. Це ускладнювало оцінку завданих пошкоджень.

10. Але головне - це російський підхід до звітності: якщо наказ про завдання удару було виконано, автоматично вважалося, що удар був успішний, доки не було доведено протилежне. (Тепер зрозуміло, звідки у Конашенкова по 10 знищених Хаймарсів у кожному зведенні, – примітка Бути Або).

11. До того ж, українці досягли успіху в маскуванні. Вражені цілі маскувались під знищені, але продовжували роботу (тут ми згадуємо проблеми з дорозвідкою та оцінкою ушкоджень). Російське командування повідомляло про них як успішно знищены. А знищені цілі максувалися під частково пошкоджені, щоб спровокувати повторний порожній удар.

12. У результаті в перші 48 години було пошкоджено 75% українських стаціонарних систем ППО. Але що стосується мобільних ППО – їх погіршення склали всього 10%. Українська ППО вижила. У майбутньому це стало визначальним чинником.

13. Вижила й українська авіація. Одним з елементів, що відпрацьовувався українською авіацією, є виживання підрозділів шляхом розкиду літаків та їх виведення з головних аеропортів країни. Обслуговуючий персонал навчали проводити роботи у польових умовах.

14. Українські пілоти розуміли технічні обмеження своєї авіації та можливості російських систем ППО, тому льотчиків навчали польоту на низькій висоті, вони дуже добре вивчили рідний ландшафт, щоб уникати виявлення радарами.

15. Але Росії вдалося знищити два найважливіші пункти ППО, що прикривають річку Дніпро на півночі. Це утворило дірку і дозволило повітряно-десантних військ РФ вторгнутися в український повітряний простір з Білорусі та висадити десант у Гостомелі, що стало підмогою для подальшого наступу на Ірпінь та Бучу.

16. Незважаючи на те, що у стартові дні війни на Донбаському напрямку російські війська досягли найменшого успіху, атака на цьому напрямі свою роль виконала: вона скувала українські війська і не дала їх перекинути на проблемні напрямки – на північ та південь.

17. Наприклад, на Донбасі Україна перебувала 10 бригад - це близько половини всіх маневрених військ ЗСУ. А під Києвом знаходилася лише одна маневрена та дві артилерійські бригади.

18. Українська тероборона була навчена, легко озброєна і не повністю інтегрована у військове командування. План України полягав у тому, щоб стримувати наступ на Донбасі протягом шести тижнів, давши час провести повноцінну мобілізацію резервів.

19. Єдина вісь, де наступ ЗС РФ пішов за планом – це південь України. Мелітополь та Херсон були захоплені з мінімальним опором, а Маріуполь потрапив до оточення, що призвело до найбільшої людської трагедії у цій війні.

20. У бік Криму не було направлено жодних додаткових військ, хоча це було прописано у плані національної оборони. Чому цього не сталося на даний момент є предметом розслідування.

21. Незважаючи на те, що загалом українська ППО вижила (було пошкоджено 75% стаціонарної ППО та лише 10% мобільної), більша частина ППО вздовж південного берега України в Херсонській та Миколаївській областях була пригнічена або знищена. Це сприяло швидкому просуванню російських військ на півдні.

22. Але були й напрями, де ЗС РФ повністю провалилися і були змушені відступити з тяжкими втратами: наприклад, під Харковом. Російські війська увірвалися туди на легкій техніці – їх ізолювали та знищили.

23. Росія найчастіше нехтувала повітряною підтримкою своїх військ. Довгі російські колони ставали легкою метою для Повітряних сил України - їх били бомбардувальниками Су-24, штурмовиками Су-25, гелікоптерами Мі-8 і Мі-24, "Байрактарами" ТБ2.

24. Завдяки вжитим заходам, описаним у пункті №13, українській авіації вдалося вижити. Причому російське командування настільки було впевнене у знищенні української авіації, що це призводило до абсурдних ситуацій: часом російська ППО не дозволяла вести вогонь по українських літаках, вважаючи, що це дружня авіація, яка повертається із завдання.

25. Через переоцінку успішності ударів по українській ППО російська авіація зазнала невиправдано високих втрат у перші 72 години вторгнення. ПКС РФ настільки були впевнені у знищенні української ППО, що спочатку навіть не вішали на літаки індивідуальні засоби радіоелектронного придушення (РЕП) під час бойових вильотів.

26. На четвертий день вторгнення ВКС РФ змінили тактику та задіяли протирадіолокаційні ракети, виявляючи місце розташування українських систем ППО, щоб знищувати їх поодинці під час бойових вильотів. Але це не стало вирішенням проблеми. На низькій висоті Україна збивала російські літаки за допомогою ПЗРК. Поступово кількість бойових вильотів ВКС РФ із проникненням у глибокий тил почала зменшуватися.

27. До того ж виявилося, що російські льотчики погано навчені: у прямих повітряних боях українцям вдавалося завдавати втрат російської авіації, навіть перебуваючи в чисельній меншості 2:6.

28. Дивлячись на проблеми на землі і в повітрі, російське командування прийняло рішення скасувати висадку десанту, що планувалося, між Одесою і Миколаєвом, хоча десантні кораблі були вже підготовлені.

29. Деякі розвідувальні групи все ж таки були висаджені, але швидко були виявлені та знищені. Проте до перших чисел квітня десантні кораблі маневрували у Чорному морі, зображуючи наміри.

30. Через 10 днів після вторгнення ПКС РФ, нарешті, почали задіяти раннє попередження, засоби РЕБ та РЕП. У міру того, як Україна поступово втрачала доступ до окупованих територій, їй все важче було здійснювати близьку підтримку з повітря та використовувати свої БПЛА ТБ2.

31. Коли на четвертий день вторгнення російське командування почало розуміти, що їх бліцкриг провалився на всіх напрямках, крім півдня (про це докладніше у пункті №29 раніше опублікованої частини), ситуація для російських військ на землі почала стрімко погіршуватися.

32. Погана орієнтація на території і недостатня тактична обізнаність призвели до того, що постачання та підкріплення російських військ велося по одних і тих же дорогах, вони повторювали одні й ті ж тактичні маневри, використовували одні й самі локації для базування.

33. До того ж, російська розвідка не передбачила можливості використання Україною гідротехнічних споруд на свою користь: наприклад, рівень води в річці Ірпінь вдалося підняти на 50-70 см, що стало значною перешкодою для російських військ, що проривались до Києва.

34. До кінця березня російські війська під Києвом опинилися у невдалій бойовій геометрії: фланги угруповання застрягли під Ірпенем на заході та під Броварами на сході та постійно прострілювалися українською артилерією. Велика кількість російських військ концентрувалася на вузькому просторі, що не дозволило їм ефективно реалізувати чисельну перевагу (а на півночі вона була, нагадаємо, 12:1, див. пункт №25 першої частини доповіді).

35. Командувач Східного військового округу генерал-полковник Олександр Чайко став перед складним вибором: спробувати прорватися через українські лінії оборони та вийти на дороги на південний захід від Києва чи відступити. Чайко вибрав перше.

36. Рішення не виправдало себе. Не здатні підвести достатню кількість артилерії, російські війська зазнали величезних втрат і самі потрапили під загрозу оточення. Командуванню нічого не залишалося як віддати наказ до відступу, щоб зберегти підрозділи, що залишилися.

37. Ще одну велику помилку було допущено, коли, оточивши Чернігів, російські війська вирішили рухатися далі на Київ, згідно з початковим планом, замість того, щоб ізолювати українські підрозділи, як це було зроблено в Маріуполі.

38. Це дозволило українцям заволодіти тактичною ініціативою. ЗС РФ пішли безперервно через 200 км густої лісистої місцевості, постійно потрапляючи в засідки і пастки. Українська тероборона, спецназ та 1-а танкова бригада завдали їм великих втрат (див. пункт №25 першої частини доповіді). Те саме сталося і під Сумами.

39. У результаті російські війська не захопили ані Чернігів, ані Суми, а на схід Києва підійшли серйозно підбитими.

40. Така ж помилка була допущена і під Миколаєвом. Командування РФ наказало обходити українські підрозділи і намагатися оточити Миколаїв з півночі. У результаті воно просто розпорошило свої війська вздовж доріг, дало час українському південному командуванню мобілізуватися та залишило відкритим фланг.

41. Єдиним прикладом, де російське командування ухвалювало грамотні рішення на оперативному рівні, стало оточення Маріуполя. До 9-го дня вторгнення ЗС РФ перерізали всі шляхи постачання, у тому числі найважливішу трасу Маріуполь-Волноваха. Допомогло і те, що командування ЗС РФ спочатку знало, що оточуватиме Маріуполь, і не розпорошувалося на інші цілі.

42. Але жорстокий опір, який чинили захисники Маріуполя, змусив ЗС РФ перейти до тієї ж тактики, яку вони використовували під час облоги Грозного під час Другої чеченської війни: масовані бомбардування, що чергуються зі штурмами механізованих і піхотних підрозділів. Ця тактика призвела до катастрофи та великої трагедії для мирного населення.

43. Маріуполь протримався майже три місяці виключно завдяки надзвичайній хоробрості його захисників. Вони не просто перевершили всі очікування Генштабу ЗСУ, а ще й завдали важких втрат російським військам, що настають, вигравши для України час, щоб підготуватися до наступної стадії війни - Битви за Донбас.

Фото: скріншот відео

Читайте також: У Мережі показали моторошні кадри перших днів вторгнення РФ в Україну (ВІДЕО)

Читайте також: Україна вперше у світовій історії стала суб'єктом і «зламала гру» геополітикам, - стратег