У київському Довженко-центрі відкрилася виставка творів батька знаменитого «Чужого»

У заголовку цієї статті помилки немає. Хоча режисером космічного хоррора «Чужий» був Рідлі Скотт, який зняв видатний в своєму жанрі фільм, рівного якому за візуальною новизною за сорок років до сих пір не зробили, весь дизайн стрічки - заслуга Гігера. Втім, в цьому є і заслуга Скотта, який перш, ніж запросити швейцарця, відкинув запропоновані йому іншими художниками ескізи. Йому потрібно було щось принципово нове - і він його знайшов в особі робіт Гігера.

Справа в тому, що всі до цього запропоновані Скотту ескізи істоти, яка тероризує космічний корабель, нагадували модифікації тіла людини або тварини, а режисерові потрібен був по-справжньому «чужий». І тут хтось зі знімальної групи фільму згадав, що на стрічці «Дюна» культового режисера-авангардиста Алехандро Ходоровського працював незвичайний художник на ім'я Гігер, і показав Скотту альбом його робіт «Некрономикон». Переглянувши альбом, режисер зрозумів, що знайшов того, кого шукав.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тут треба відразу попередити людей зі слабкою психікою, що шукати «Некрономикон» в інтернеті їм не варто. «Чужий» - лише дуже слабкий його відголос. Парадокс ситуації полягає в тому, що Скотт, який відкинув інших художників через нестачу у них уяви, з Гігера був змушений вчинити навпаки - вводити його уяву в більш-менш прийнятні рамки.

Справа в тому, що Гігера взагалі важко порівнювати з будь-яким художником. Навіть у Ієроніма Босха в його фантазіях присутні знайомі персонажі - люди, птахи, тварини, чорти. У монстрів Гойї теж легко розпізнаються антропоморфні риси. Своєрідність же Гігера полягає в повному відході від антропоморфности. Його шанувальник Тімоті Лірі (що вже багато про що говорить) вважав, що Гігер надихається світом комах. Якщо додати до цього захоплення художника темами смерті, жорстокості, насильства, сексу в найфантастичніших його формах, то коктейль виходить, образно кажучи, міцний.

Настільки міцний, що, як уже було сказано, Скотт його всіляко розбавляв. В першу чергу - прибирав самі настирливі еротичні риси з первісного вигляду Чужого. Але в той же час «політ фантазії» Гігера (наприклад, голова Чужого зроблена зі звичайної пластикової моделі людського черепа, у якого художник на 15 см подовжив щелепи і зробив більш обтічним) настільки його вразив, що Скотт доручив йому весь дизайн фільму.

Тому ті, хто вважає, що Гігер отримав свого «Оскара» тільки за самого «чужого» помиляється. Він першим з художників кіно (і тільки після нього вже сорок років цією ідеєю користуються віе) перетворив «начинку» космічного корабля в похмурий, викликаючий клаустрофобію, простір з вузькими вигнутими коридорами, де несподіванка чекає на кожному розі. Всі ці десятки і сотні разів потім повторені в інших фільмах гратчасті підлоги і стелі, які не захищають від небезпеки - це теж Гігер.

Ну а що стосується всіх інших, за межами «Чужого», фантазій швейцарського художника, який помер в 2014-му році, то це вже більше відноситься до особливостей смаку і психіки як їх творця, так і його шанувальників. Наша справа - попередити.

Заставне фото: YouTube