У Чехії не переглянуть справу 1900 року про «ритуальне вбивство»

Один з останніх кривавих наклепів в Європі досі використовується радикалами для розпалювання юдофобії в сучасній Чехії, — пише Олександр Файнштейн на сайті «Хадашот».

1 квітня 1899 року в лісі недалеко від містечка Польна було виявлено знекровлене тіло 19-річної Анешкі Хрузової з перерізаним горлом. Нещасна помічниця швачки була убита в дні єврейського Песаха, що дало привід на підставі непрямих доказів звинуватити в злочині 22-річного єврея Леопольда Хілзнера.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Процес був гучним, газети порівнювали його зі справою Дрейфуса у Франції. Хід розслідування супроводжувався антиєврейськими заворушеннями в багатьох містах Богемії і Моравії, хоча прокурор так і не зміг надати вагомих доказів вини Леопольда.

Одним з небагатьох, хто став на бік обвинуваченого, був Томаш Масарик — майбутній президент Чехословаччини, а тоді професор соціології Празького університету. Аргументовано спростувавши марення про використання євреями християнської крові, він зіткнувся з жорсткою опозицією в особі своїх студентів і був змушений на якийсь час припинити читання лекцій в університеті.

Тим часом Хілзнера знову ж на підставі непрямих доказів звинуватили у другому вбивстві (хоча на релігійних мотивах суд вже не наполягав) і засудили до смерті, яка була замінена на довічне ув'язнення. У березні 1918 року він був помилуваний австрійським імператором Карлом I і залишок життя прожив у Відні, де і помер в 1928 році від раку. Його винність так ніколи і не була встановлена, як не була встановлена і причетність до вбивства інших підозрюваних, зокрема брата Анешкі, який посварився з нею напередодні трагедії.

Здавалося б, хто пам'ятає сьогодні про події, що поросли бур'яном багато років тому? Місцева єврейська громада нечисленна, а відносини офіційної Праги з Єрусалимом майже ідеальні — завдяки традиціям Масарика, в роки правління якого (між двома світовими війнами) Чехословаччина була чи не єдиною країною в Центральній і Східній Європі, де антисемітизм майже не відчувався.

Проте, в березні 2015 року лідери ультраправої партії «Народної демократії» Адам Бартос і Ладіслав Земанек вирішили освіжити в пам'яті співвітчизників ідею кривавого наклепу, залишивши провокаційну записку на могилі Анешкі Хрузової. На думку ультранаціоналістів, злочин, за який був засуджений єврей Леопольд Хілзнер, об'єднав чеську націю, продемонструвавши гостру потребу розв'язання єврейського питання, яке, як вважають Бартос і Земанек, досі актуальне.

Громадськість не дуже здивувалася, враховуючи, що Бартос багато років складає списки євреїв в країні, скаржиться на захоплення ЗМІ іудеями і заперечує Голокост. Не забарився суд, який засудив патріотів до умовного терміну за розпалювання ненависті.

Характерно, що, крім антисемітизму, ці персонажі відомі, головним чином, різкою критикою ЄС, гомофобією та беззастережною підтримкою Росії. «Народні демократи» відкрито виступали за анексію Криму у 2014 році, закликаючи Володимира Путіна зробити «зусилля щодо забезпечення порядку, безпеки і стабільності в Україні» і відзначаючи роль Росії як «оплоту християнської віри і культури».

Колишній секретар Спілки молодих комуністів Чехословаччини Земанек несподівано прийняв православ'я, як спостерігач брав участь у виборах в ДНР, зізнавшись, що його місія була організована і оплачена російською стороною. Серед іншого, політик активно підтримує режим Башара Асада і вимагає проголошення русинської автономії на Закарпатті. Партійний гуру Бартос, автор скандальної книги «Обрізана республіка. Чи виникне в Чехії новий Ізраїль?» протиставляє продажним політикам ЄС три милі його серцю політичні сили — «Єдину Росію», ЛДПР Жириновського і комуністів Зюганова.

Зрозуміло, мова йде про маргіналів, але насіння мають властивість проростати. Поставити ж крапку у справі Хілзнера хочуть, перш за все, ті, хто впевнений у його невинності. За словами Любомира Мюллера, жителі Польни переконані, що юнак не вбивав Анешку Хрузову.

Адвокат наголошує, що справа Хілзнера зачіпає наших сучасників, четверо з яких зустрічалися з юристом. Серед них — онук опікуна Хілзнера і нащадки Анешкі.

У минулому вже були спроби добитися перегляду цієї справи, але Мюллер вирішив спробувати щастя ще раз і... знову відмова. Так що ставити крапку в цій історії ще рано.

На ілюстрації: суд над Леопольдом Хілзнером