У Боярці увічнили пам'ять полковника УНР, що взяв Київ в травні 1920 року

Марко Безручко народився на Запоріжжі, в 1914-му закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. У роки Першої світової війни воював, був поранений.

У грудні 1918 року Безручко очолив оперативний відділ Головного управління Генерального штабу армії УНР, а у квітні 1919-го став начальником штабу Корпусу Січових стрільців.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Після підписання Варшавського договору українські дивізії спільно з польською армією почали наступ на Київ, який був зайнятий більшовиками.

5 травня передові частини польської та української армії війська увійшли на околиці Києва. На наступний день польський розвідзагін на трамваї (!) з Пущі-Водиці приїхав в центр Києва і захопив вісім червоноармійців, яких доставили в штаб тим же трамваєм. Полонені розповіли, що більшовики вирішили не оборонятися, а відійшли за Дніпро.

Тож 7 травня поляки зайняли місто, а на наступний день кияни вітали і бійців 6-ї Січової стрілецької дивізії армії УНР під командуванням Марка Безручко.

Вранці 9 травня 1920 на Хрещатику пройшов спільний польсько-український парад на честь визволення столиці України. Підрозділи пройшли від Прорізної вулиці до Думської площі (нині — Майдан Незалежності), і у зворотному напрямку.

За наказом верховного командування польської армії будинки прикрасили українськими прапорами. Парад повинні були приймати лідери держав і головнокомандувачі союзних армій — Верховний отаман Симон Петлюра і маршал Юзеф Пілсудський. Однак вони відразу після зустрічі відбули з Києва — перший в Могилів-Подільський, другий — до Варшави.

Тому парадом керував генерал Ридз-Смігли, командувач польської 3-й Армії, частини якої увійшли в Київ. Поруч з ним стояли полковник Марко Безручко, представник польського штабу полковник Юліан Стахевич, французький полковник Шарль-Густав Анот і японський військовий аташе майор Масатака Ямавакі.

Буквально через місяць більшовики відбили Київ, а Безручко став командувачем Середньої групи військ армії УНР, що брала участь в боях з Першої кінної армії РККА. 5 жовтня 1920 року йому було надано звання генерал-хорунжого, а незабаром Безручко очолив військову місію і штаб армії УНР у Варшаві.

З 23 травня по 5 серпня 1921 року Марко Данилович керував військовим міністерством уряду УНР в екзилі. Працював у Варшаві в польському військовому картографічному інституті, в 1931 — 1935 роках був головою Українського військово-історичного товариства у Варшаві.

Генерал-хорунжий загинув у Варшаві при нез'ясованих обставинах взимку 1944 року і був похований на православному цвинтарі в Варшаві — тут лежать десятки великих полководців і державних діячів УНР.

На честь Безручко у 2016 році були перейменовані вулиці у Вінниці та Києві, а 10 жовтня цього року на будівлі колишнього штабу 6-ї стрілецької дивізії Січових стрільців в Боярці встановили барельєф із зображенням генерал-хорунжого.

Барельєф виготовлений і встановлений на кошти Боярської міської ради з ініціативи члена правління благодійного фонду «Героїка» Андрія Ковальова.

У церемонії взяли участь історики, громадські діячі, городяни і внучатий племінник полководця — Анатолій Безручко, який з недавніх пір живе в Боярці.

На ілюстрації: меморіальна дошка на честь Марка Безручко. Фото: Ростислав Мартинюк