Турчин і його команда: легенда українського гандболу опинилася на межі загибелі

Легендарні спортивні клуби столиці України завжди користувалися особливою увагою київських уболівальників. Футбольне «Динамо», хокейний «Сокіл», волейбольний «Локомотив», баскетбольний «Будівельник» - всі ці команди в минулі часи були гордістю не тільки Києва, а й усієї України і навіть СРСР. За їхніми виступами, в різний час, стежило безліч глядачів. І навіть людина, яка не розуміється на спорті, навряд могла пропустити повз увагу черговий успіх однієї з команд.

Окреме місце в цій історії посідає гандбольний «Спартак». Адже це не просто клуб, а ціла епоха українського, радянського і світового гандболу.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Матчі «Спартака» в Києві викликали величезний ажіотаж серед уболівальників. Зал Палацу спорту заповнювався під зав'язку практично на кожному поєдинку. Гравці команди стали кумирами мільйонів людей по всьому світі. Ігор Турчин і його підопічні змусили любителів спорту подивитися на гандбол з іншого боку. Виявилося, що маленький м'яч в жіночих руках може викликати таке захоплення у глядачів, який можна порівняти хіба що з ємоціями, які отримують вполівальники від найпопулярнішої у світі гри - футболу.

А почалося все в далекому 1959 році. Тоді нікому невідомий випускник Кам'янець-Подільського педінституту Ігор Євдокимович Турчин отримав розподіл в Київ за спеціалізацією «баскетбольний тренер». Проте в столиці вакантних тренерських посад не знайшлося, і молодому фахівцеві запропонували роботу в одній зі спортивних шкіл тренером з гандболу. Ніхто навіть і припустити не міг, що вже через кілька років ім'я тренера і його команди прогримить по всьому світі.

Турчин особисто відбирав перспективних, на його думку, спортсменок і готував їх до великої гри. Наставник присвячував тренуванням не тільки робочий, а й весь свій вільний час. Протягом короткого часу тренер зумів створити з колективу справжню сім'ю. У підсумку 1962 року у Києві офіційно з'явився новий жіночий гандбольний клуб - «Спартак».

З першого дня існування команда почала розвиватися семимильними кроками. Того ж року підопічні Турчина перемогли на республіканських юнацьких змаганнях в Івано-Франківську і завоювали право на участь у всесоюзних змаганнях.

1963 року «Спартак» виграв першість Києва серед жіночих команд, а 1964-го клуб дебютував в чемпіонаті СРСР серед команд класу «А», посівши 2-е місце. Уже в наступному році команда стала переможцем турніру і вийшла до вищої ліги.

Київський клуб за короткий час застовпив за собою місце в групі лідерів радянського гандболу, завоювавши 1969 року звання чемпіонів країни. Після цієї перемоги в історії команди настала золота доба.

«Спартак» на чолі з Турчиним став автором феноменальної серії: протягом 20 років клуб лідирував в одному з найсильніших чемпіонатів світу, залишаючись незмінним чемпіоном СРСР. За цей період команда 13 разів ставала переможцем престижного Кубка європейських чемпіонів. Це досягнення «Спартака» досі ніхто не перевершив.

Всьому світові стали відомі імена таких гандболісток як Лариса Карлова, Тетяна Кочергіна (Макарець), Любов Одинокова (Бережна), Людмила Порадник (Бобрусь), Наталія Тімошкіна (Шерстюк), Зінаїда Турчина.

Команда перетворилася в базовий клуб збірної СРСР, яку також очолював Турчин. Саме він привів збірну до золотих медалей Олімпійських ігор в Монреалі (1976) і в Москві (1980).

За видатні досягнення в спорті Турчин і його команда навічно писані в Книгу рекордів Гіннеса.

1993 року Ігор Турчин помер від серцевого нападу на «бойовому посту». Смерть наздогнала майстра в Бухаресті, в перерві матчу «Спартака» на Кубок ЄГФ проти місцевої команди «Рапід» ...

З відходом тренера почався повільний, але незворотний захід легендарної команди.

У пострадянський період на лідируючі позиції в українському гандболі вийшов запорізький «Мотор», а найсильніші гравці країни почали поступово виїжджати за кордон.

«Спартак» довгий час намагався триматися на високому рівні, але важке фінансове становище позбавило команду шансів на вирішення серйозних завдань і подолання нагальних проблем.

В останній раз зірка «Спартака» засяяла у 2000 році, коли команда стала чемпіоном України. Потім почався занепад. «Спартак» поступово перетворився в пересічний клуб, матчі якого не транслюються по телебаченню, а інші ЗМІ забули про легенду вітчизняного гандболу.

2011 року київська влада обіцяла повернути «Спартаку» колишню славу. Озвучувалися обіцянки відновити роботу ДЮСШ, спортивного ліцею, першої і другої команди, як було за часів Турчина. Та все це залишилося на рівні гучних обіцянок ... І зараз клуб опинився на межі зникнення.

У поточному чемпіонаті України «Спартак» не з'явився на шість останніх поєдинків, за що отримав шість технічних поразок. Команда офіційно не знімалася з першості, проте в нинішньому сезоні, судячи з усього, вже не зіграє. Майбутнє легендарного клубу залишає одні питання, на які немає відповідей.

На фінансову допомогу влади розраховувати явно не доводиться. Як і на спонсорів. Українські меценати мало зацікавлені в розвитку спорту...

Київ поступово втрачає колишню славу спортивного міста. 2012 року припинив існування волейбольний «Локомотив», 2014-го - хокейний «Сокіл», 2018 року баскетбольний «Будівельник» не допустили до участі в чемпіонаті України через заборгованість перед гравцями, на черзі - гандбольний «Спартак».

Роман Петрук, Lenta.UA

Фото: ГК Спартак