Цього дня в США відбулася прем'єра знаменитого мультфільму "Жовтий підводний човен"

Чому ми згадали же про премьера в США? Тому, что, познакомившись с другими половиной моего столичного сообщества, яке-явище поп-культуры достигло столь же масштабного масштаба, как и "хрестин" в США (В этом году - 13 листопада 1968 года). При этом The Beatles были хлопцами из невеликого английского портового города Ливерпуля, режисер - канадец, который переехал в Лондон, художник-аниматор - немец, который должен был жить в Нью-Йорке.

До речі, спочатку «бітли» спочатку не хотіли брати участь у проекті. По-перше, вони вже мали досвід, коли їхні пісні та їх самих у вигляді мультиплікаційних образів, які їм не подобалися, використовували в мультсеріалі The Beatles. По-друге, вони збиралися в модну тоді в хіпповських колах Індію вчитися у гуру Махаріші. Але коли вони сказали, що озвучуватимуть намальованих Джона, Пола, Джорджа та Рінго будуть не вони, а професійні актори (але, зрозуміло, не співатимуть за них), і вони можуть поїхати до своєї Індії, справа залагодилася.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Сюжет Yellow Submarine не дуже оригінальний для повнометражного мультфільму - у чудовій країні під назвою Pepperland з'явилися якісь сині шкідливі люди, які заморозили все навколо, включаючи оркестр «Клубу самотніх сердець сержанта Пеппера». (Саме так називається «бітлівський» диск Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band, який довго вважався найкращим рок-альбомом усіх часів).

Юний Фред вирушає у жовтому підводному човні на пошуки музики, яка прожене шкідливих речей, зустрічається з The Beatles, які погоджуються йому допомогти і т.д. Злегка абсурдна (як, втім, і весь сюжет мультфільму) ідея з жовтим підводним човном належить Рінго Старру, який завжди був найвеселішим з «бітлів» і обґрунтував свою пропозицію так: «У підводний човен можна запхати все, що завгодно».

Говорячи про музику до цього знаменитого мультфільму, зазвичай забувають про іншу його складову – анімаційну. А робота режисера Джорджа Даннінга і художника Хайнца Едельмана виконана в кращих традиціях психоделічного мистецтва 60-х років. Це якийсь поп-сюрреалізм, що відображає сприйняття світу західною молоддю того часу, що не дивно – Едельман був художником-сюрреалістом та заробляв на життя як дизайнер та ілюстратор популярного молодіжного журналу та не мав досвіду роботи у мультиплікації.

У цьому його хіба що професійному недоліку полягала у разі і його гідність, оскільки Ейдельман ставив перед групою, що працювала над мультфільмом, завдання, які раніше анімації не застосовувалися. Можливо, саме тому майже всі головні творці «Жовтого підводного човна», який став одним із найкращих мультфільмів в історії кіно, надалі своєї роботи до такого успіху і близько не підійшли. Багато хто, крім, звичайно, The Beatles.

Фото: Twitter