Цього дня була опублікована одна із найзнаменитіших газетних статей в історії

Почнемо з передісторії та причини появи статті Золя, без якої резонанс, викликаний нею, буде незрозумілий сучасному читачеві.

Капітан французької армії Альфред Дрейфус, судячи з усього, зірок з неба не хапав, проте у віці 34 років був зарахований у 1893 році до Генерального штабу. В 1894-го року у штабі було знайдено записку з переліком секретних військових документів, переданих німецькому аташе у Парижі. (Нагадаємо, що двома десятиліттями раніше Франція зазнала поразки у франко-прусській війні, в результаті якої виникла єдина Німецька імперія, а французи не забули про поразку до 1918 року).

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Графолог, який порівняв почерк, яким було написано записку, порівняв його зі зразками почерку офіцерів Генштабу і вказав на Дрейфуса. Той свою провину заперечував, але був засуджений до довічного ув'язнення на острові у Французькій Гвіані біля берегів Америки. Ця справа розколола Францію на два ворогуючі табори – «дрейфусарів» та «антидрейфусарів». Дрейфус був євреєм і, відповідно, вся його справа стала лакмусовим папірцем, що перевіряв Францію на антисемітизм. До речі, серед «антидрейфусарів» був, наприклад, Жуль Верн. Навіть аполітичні художники виявилися розділеними – Клод Моне став «дрейфусаром», а Поль Сезанн та Анрі Матіс – «антидрейфусарами».

Сумніви у винності Дрейфуса оприлюднили публічно майже відразу після процесу. Але все закрутилося після того, як новий керівник французької контррозвідки, яка до цього звинуватила Дрейфуса, Жорж Пікар, виявив, що витік документів із Генштабу продовжується. І що почерк, яким була написана фатальна записка, схожий на почерк не Дрейфуса, а майора Естерхазі, який служив у Генштабі.

Жорж Пікар доповів про свої сумніви начальству, після чого його перевели служити до Туніса, який був французькою колонією, і навіть ненадовго посадили до в'язниці. У Парижі він розповів усю цю історію знаменитому письменнику Емілю Золя і той опублікував свій знаменитий відкритий лист «Я звинувачую!», де поіменно звинуватив усіх, хто був причетний до фабрикації справи Дрейфуса, а французький уряд в антисемітизмі. Публікація листа викликала громадські заворушення, причому не лише на захист Дрейфуса.

Відреагувала і влада - Золя був звинувачений у наклепі і, щоб уникнути в'язниці, утік в Англію, звідки зміг повернутися після обставин, що змінилися у справі Дрейфуса, - капітану спершу скоротили термін його тюремного ув'язнення з довічного до 10 років, потім помилували і, ще пізніше, виправдали через суд.

А стаття Золя залишилася в історії прикладом того, як газетна публіцистика може вплинути на громадську думку.

Фото: Вікіпедія