Тривожне «ковзання»: що показав для України міжнародний саміт з демократії

Насамперед, нагадаємо, що дебютний саміт «За демократію» через пандемію коронавірусу пройшов у віртуальному форматі у грудні позаминулого року з подачі чинного американського президента. Зокрема, Джо Байден, прийшовши до Білого дому 2021-го, проголосив однією з головних цілей своєї Адміністрації просування прав людини та демократії у всьому світі. І якщо перший саміт підкреслив усю серйозність намірів лідера США, то другий ставив за мету закріпити ці устремління та підбити проміжні підсумки проголошеного дербі проти автократій. Та чи вийшло?

Дистанційна комунікація саміту «За демократію» стала вже певною традицією, оскільки він пройшов переважно в онлайновому режимі під патронатом президента США Джо Байдена та прем'єр-міністра Нідерландів Марка Рютте. Безпосередньо до Вашингтона приїхали лише лічені гості.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Мабуть, ключовою подією саміту став виступ сповненого оптимізму Джо Байдена, яким він щедро ділився з учасниками дискусії. На думку американського лідера, зараз світ переживає «переломний момент історії», і кроки, які роблять сьогодні, визначать долю поколінь на десятиліття вперед. Окремо Байден запевнив, що подібні саміти скликаються «не просто для того, щоб говорити піднесені слова, але для того, щоб стимулювати дії, які призведуть до конкретного прогресу для людей по всьому світу».

«Коли ми зібралися в грудні 2021 року, у багатьох місцях по всьому світу була думка, що найкращі дні демократії залишилися позаду. Демократія, за деякими показниками, занепадала протягом п'ятнадцяти років. Але цього року ми можемо сказати, що ми маємо розповісти іншу історію… Ми переламуємо ситуацію», - запевнив нинішній господар Білого дому.

Зупинившись на успіхах окремих країн, Джо Байден наголосив: «Слухайте, це насправді дуже нелегко, оскільки важка робота над демократією ніколи не закінчується… Її потрібно захищати постійно». Очевидно, щоб мотивувати на цю сталість усіх і кожного, президент США оголосив про виділення $690 млн для підтримки демократії, вільних медіа та виборів у всьому світі. Після цього в окремому повідомленні Білий дім оголосив, що у 2022, 2023 та 2024 роках на ці цілі Вашингтон уже витратив і збирається інвестувати сумарно близько $9,5 мільярдів.

Нинішня підтримка цивілізованим світом офіційного Києва, за словами Джо Байдена, який, нагадаємо, не далі ніж місяць тому відвідав з неанонсованим візитом нашу країну, продемонструвавши «єдність демократій та солідарність із хоробрим українським народом, який захищає свою демократію».

Від імені цього найхоробрішого народу на саміті виступив президент Володимир Зеленський. Він, на відміну від свого американського колеги, був більш чітким у формулюваннях і, ясна річ з прив'язкою до російсько-української війни, заявив, що «демократії потрібна перемога вже цього року».

«Росія давно воює з усіма вами, із демократіями світу. Вона воює за допомогою дезінформації, втручання у вибори, шпигунства, експорту корупції, кіберзлочинності, намагається спровокувати енергетичну кризу, яка неодмінно вдарить по ваших рахунках. Перед обличчям зла слід бути безкомпромісними, бо вороги демократії мають програти, а наша національна мета – перемогти», - наголосив нинішній господар Банкової.

Принагідно Зе, який, зазначимо, при аудиторії політлідерів зі 120 країн дуже і дуже важливо, акцентував на необхідності прискорення надання Україні військової допомоги, і в цілому закликав швидше приймати рішення, тому що «санкції проти Росії значно повільніші, ніж російська агресія» .

Боротьбу українських воїнів із путінськими «визволителями» Зеленський алегорично порівняв із пожежею: «Пожежники не можуть чекати кілька місяців пожежних машин чи погодитися з правилом, що пожежні гідранти мають бути обов'язково лише для коротких відстаней. Саме тому захисники демократії мають допомогти з усією зброєю, яка буде надійною для забезпечення оперативної поразки агресора».

Примітно, що під час своїх вступних промов на відкритті саміту практично кожен спікер згадав про війну в Україні. Зокрема, президент Словаччини назвала російську агресію «загрозою для глобального світу». Зузана Чапутова закликала також розглядати підтримку нашої з вами країни як «інвестицію у мир та демократію».

У свою чергу, президент Малаві Лазарус Чаквера у вельми емоційних тонах заявив, що вторгнення в Україну є цинічною атакою на свободу як таку, і «будь-яка країна, яка любить свободу, повинна не тільки засудити це, а й бути з Україною насправді щодня». «Недостатньо для демократій лише говорити слова солідарності. Було б похвально для країн, які тут зібралися, дати Україні все, чого вона потребує для повного та беззастережного захисту своєї свободи», - підсумував Лазарус Чаквера.

«Цілком логічно і дуже показово, що тема війни між Росією та Україною стала однією з головних на другому саміті «За демократію». Очевидно, що Україна бореться не лише за свою свободу, незалежність та територіальну цілісність, а й за ідеали демократії та принципи міжнародного права, які зневажає Росія. Саме на полях війни в Україні зараз проходить передовий рубіж глобальної боротьби між демократією та авторитаризмом. Чим важливий для нас цей саміт? Насамперед просуванням наших інтересів у контексті захисту демократії. Тобто, обговоренням не просто завершення війни в Україні, а забезпеченням умов для перемоги, яка дозволить відродити та посилити демократичні процеси на пострадянському просторі, а можливо і в ширших міжнародних масштабах», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

На його думку, для зміцнення та консолідації позицій демократії в Україні принципово необхідно також забезпечити прискорений вступ України до ЄС та НАТО, порядок прийняття рішень яких потребує реформування: «З одного боку, в Євросоюзі та Північноатлантичному Альянсі діє начебто абсолютно демократичний принцип прийняття рішень консенсусом – тобто одноголосно. З іншого боку, як показує практика, такий порядок ухвалення рішень може блокувати нормальну роботу ЄС та НАТО, та сприяти інтересам окремих держав, які самі порушують принципи та стандарти демократії (як у випадку з режимом Орбана). Тому в ЄС та НАТО необхідно переходити на порядок ухвалення рішень кваліфікованою більшістю».

З будь-якою більшістю, у глобальному вимірі, сьогодні існують серйозні проблеми. Наприклад, результати другого саміту «За демократію» вийшли дуже спірними. Насамперед, питання викликала доля підсумкової декларації, яку зі 120 країн підписали лише 73. Більше того, 13 з них підтримали документ із застереженнями, наголосивши на незгоді з деякими пунктами.

Так, Вірменія відмовилася підписатися під параграфом, де держави-учасниці саміту засудили спроби застосування сили проти «територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави». Як наочний приклад у цьому абзаці наводилася «агресія Російської Федерації проти України». Офіційний Єреван, між тим, вважав пункт «несправедливим», оскільки в ньому не згадувався його конфлікт із Баку, який з погляду Вірменії «також має бути жорстко засуджений світовою спільнотою».

Чим показовою є ця позиція? Тим, що в кращому разі «петляюча» у питанні розв'язаної Путіним війни проти України Вірменія намагається на цій хвилі змістити акценти на себе. І не Єреван тут єдиний. Низка інших учасників заходу також висловлювала невдоволення великою концентрацією на російсько-українській війні за недостатньої уваги до криз в інших частинах планети.

Крім Вірменії із застереженнями декларацію підтримали Болгарія, Домініканська Республіка, Індія, Ірак, Ізраїль, Малаві, Мавританія, Мексика, Парагвай, Філіппіни, Замбія. Примітно, що остання поряд із США, Коста-Рікою, Південною Кореєю та Нідерландами була співголовою нинішнього саміту «За демократію». І такий результат вкотре наголошував, що скликаними на зустріч країнами демократія сприймається зі, скажімо так, різними відтінками.

«Критерії демократичності та склад учасників саміту виявилися сильно розмиті. З тим, що Вашингтон вирішив не запрошувати на захід Туреччину та Угорщину, яких на Заході звинувачують у відході від демократичних стандартів, усі так чи інакше змирилися. Зрештою, претензії до Анкари та Будапешта їх союзники пред'являють не перший рік, а тому відсутність цих держав певною мірою виглядала логічно. Але як тоді можна пояснити присутність на зустрічі Індії, в якій зараз відбувається тиск на лідера опозиції Рахула Ганді, або Ізраїлю, де прем'єр Біньямін Нетаньяху намагається продавити юридичну реформу, що викликала масові протести в країні, або Мексику, де президент Андрес Мануель Лопес Обрадор намагається покласти кінець вільним та чесним виборам? Чи, наприклад, чим, з точки зору Вашингтона, участь у саміті заслужила Грузія, яка нещодавно пережила хвилю протестів через спробу влади продавити «закон про іноземних агентів» і зазнала жорсткої критики з боку західних політиків?», - пише The Financial Times.

«Заради об'єктивності зазначимо, що Тбілісі на зустрічі представляла президент країни Саломе Зурабішвілі, до якої у Заходу претензій немає, але яка й на рішення, що приймаються в республіці, впливає, м'яко кажучи, дуже обмежено. Так чи інакше, якби США були послідовними, то цих країн не було б у списку запрошених, не кажучи вже про деяких інших, ще більш спірних учасників. Однак завдання показати масштаб демократичного табору, мабуть, взяло гору над жорсткими критеріями відбору. Маючи таких друзів, як ці, демократія навряд чи потребує ворогів», - підсумовує видання.

«Росія, опинившись сьогодні фактично у глобальній дипломатичній ізоляції, руками своїх нечисленних країн-друзів та/або відвертих маріонеток, всіляко намагається маргіналізувати тему війни в Україні і це насправді дуже серйозна загроза для нас, особливо в контексті анонсованого контрнаступу. Але, наскільки мені відомо, вище військово-політичне керівництво налаштоване навіть у разі невдачі все одно продовжувати військові дії. За умови, природно, стабільних західних військових поставок, які можливі лише коли тема війни буде, скажімо так, на Олімпі глобальної уваги, на що сьогодні спільно мають працювати українські політики, дипломати, журналісти, експерти, волонтери, громадські діячі та свідомі громадяни, які нині перебувають за межами нашої країни. Тобто зараз як ніколи важлива горизонтальна дипломатія на всіх рівнях, оскільки ціна питання – надто висока», - зазначає в розмові з Lenta.UA близький до Банкової політолог.

Про ціну, на яку недвозначно натякає наш співрозмовник, недавно говорив і президент Володимир Зеленський. В інтерв'ю Associated Press чинний гарант української Конституції особливо зазначив, що гарячий у всіх сенсах Бахмут нині утримують задля того, щоб «партія компромісу» на Заході не посилила своїх позицій і не стала тиснути на українську владу з метою укладання якнайшвидшого миру з путінською Росією на вигідних. їй - РФ - умовах.

Читайте також: Зеленський назвав єдиний варіант для РФ добитися переговорів з Україною

Читайте також: Українська авіація знищила позиції окупантів, - Генштаб ЗСУ