Триває святкування ювілею одного з найвпливовіших українців ХХ століття

Форум, приурочений до 140-річчя від дня народження Казимира Малевича, в киівському Центрі сучасного мистецтва М17, про який писала Lenta.UA , закінчився, але там продовжує працювати виставка робіт художників авангарду початку ХХ-го століття. І єдиний її недолік полягає не в самій виставці, а в тому, що її поки оцінили переважно тільки професіонали в цій сфері або ті, хто вчиться, щоб стати таким. Насправді ж піти туди варто всім, хто цікавиться мистецтвом.

Пояснити це найпростіше за допомогою порівняння. Українця, який відвідав Лувр, вдома обов'язково запитають: «Ти «Мону Лізу» бачив?» І якщо він відповість, що так, бачив, людину залишать в спокої. Тим часом «бачив» в даному випадку означає - стояв у натовпі з сотні інших людей в декількох метрах від невеликої картини, на якій з такої відстані неможливо побачити жодної деталі. Але така вже сила у розкрученого століттями бренду, що і цього достатньо, щоб турист визнав себе на все життя залученим до таємниці мистецтва.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

А ось на київській виставці авангарду відвідувач може підійти до картин впритул, і розглядати їх, осягаючи таємниці живопису, хоч годинами. Між іншим, тільки так живопис і можна зрозуміти по-справжноьму - довго вдивляючись в картину і осягаючи не тільки її сюжет, а й те, наприклад, як покладені фарби (іноді мазки настільки експресивні, що глядач ніби бачить сам процес роботи художника), як вибудувана композиція, і намагаючись зрозуміти, чому все зроблено саме так, а не інакше, хоча у художника був вільний вибір.

Адже авангардисти ХХ-го століття, на відміну від більшості нинішніх авангардистів, особливо зарубіжних, вчилися в художніх школах і академіях і прекрасно вміли писати картини в реалістичному ключі (Малевич, до речі, володів усіма стилями того часу), але вибрали чомусь авангард. Причому вибрали, прекрасно усвідомлюючи, що втрачають через це масового глядача і клієнта, і, відповідно, заробіток. Але ж пішли на це. І хіба не цікаво, дивлячись зараз на виставці на їх картини, зрозуміти, заради чого вони зробили?

Адже це зараз Олександр Богомазов, Олександра Екстер, Давид Бурлюк, Анатолій Петрицький, Василь Єрмілов, Олександр Родченко, Віктор Пальмов і інші знамениті художники початку ХХ-го століття, чиї роботи представлені на виставці, стали б доларовими мільйонерами. Але ж тоді піти в авангард означало приректи себе не тільки на бідність, а й на нерозуміння суспільства, а іноді і колег. Заради якої мети вони це робили? Чому вона для них була так важлива, що вони були готові пожертвувати комфортом? Хіба ця загадка не цікавіша, ніж якась там, взагалі-то, вигадана, «загадка усмішки Джоконди»?

Причому відповісти собі на це запитання можна тільки, розглядаючи оригінали картин, а не їх ілюстрації в книгах або на екрані комп'ютера. І поки виставка в М17 дає таку можливість, нею варто скористатися. А заодно і подивитися фільм «Малевич», про який Lenta.UA теж писала . Кому-то він допоможе відповісти на питання, що виникли на виставці, а у кого-то, навпаки, викличе питання, відповіді на які можна буде шукати на виставці.

І не забудьте при цьому, що сучасні кумири приходять і йдуть, а Малевич залишається одним з найвпливовіших українців ХХ-го століття, ідеї якого світове мистецтво використовує вже більше ста років.

Аліса Куніцина, Lenta.UA

Заголовне фото: ЦСМ М17