Світ відзначив сторіччя від дня смерті одного з найзагадковіших та найзнаменитіших письменників ХХ століття

Найзнаменитіше і, напевно, найкраще оповідання Кафки "Перевтілення" починається так: "Als Gregor Samsa eines Morgens aus unruhigen Träumen erwachte, fand er sich in seinem Bett zu einem ungeheueren Ungeziefer verwandelt". І ось тут у перекладачів починаються проблеми. Раніше було прийнято перекладати це речення так: "Прокинувшись одного ранку після неспокійного сну, Грегор Замза виявив, що він у себе в ліжку перетворився на страшну комаху".

Однак "комаха" німецькою - das Insekt. Das Ungeziefer це "паразит". Звучить, погодьтеся, неблагозвучно. тому пізніше були ще спроби перекласти це слово як "жук" - тим більше, що Кафка дає для цього основу: у Замзи тепер тверда панцирна спина (через неї він і помре наприкінці оповідання) та численні тонкі ніжки. Тут, звісно. у кожного відразу виникає картина, яку він хоч раз бачив у житті – десь на землі лежить на спині товстий жук, який не може сам перевернутись і безпорадно ворушить ніжками.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Однак і тут - мимо: "жук" німецькою der Käfer. Так що, як це ні неприємно бачити уявним поглядом, зараз все ж таки схиляються до того, що Кафка мав на увазі звичайного домашнього таргана, в якого перетворюватися, звичайно, зовсім "моветон". Щоправда, і "тарган" німецькою der Schabe.

У цьому маленькому прикладі – весь Кафка. Він начебто як письменник тим і бере, що малює дикий жах абсолютно реалістично, але насправді все не так просто. Додамо ще, що коли книжечку (єдина, яка вийшла за його життя) з "Перевтіленням" хотіли проілюструвати, письменник був категорично проти. І ще - хоч нині Die Verwandlung вважається одним із головних творів ХХ століття, тоді це оповідання помітили лише деякі читачі та колеги Кафки. Йшла перша світова війна (оповідання було написано раніше - в 1912 році) і було не до "метаморфоз" (варіант перекладу назви оповідання) якогось Замзи.

Згадали ми про це тому, що до сторіччя від дня смерті Кафки з'явилася (зокрема, у серіалі, що вийшов нещодавно) нова версія його життя. Мовляв, його твори це одне, а сам автор інше – його і на роботі цінували, і спортом він у міру сил займався та ін. Зрозуміти творців таких версій можна – у світі вже стільки написано і навіть знято про Кафку, що знову виходити на люди з цією темою, інтерпретуючи її по-старому, навіть непристойно.

Але ось що писав про себе сам Франц у "Щоденниках" (той, хто хоче зрозуміти Кафку, повинен прочитати саме їх, хоча, попереджаємо, тексти місцями діють гнітюче): "Я подібний до вівці, втраченої вночі в горах або вівці, що біжить за цією вівцею". Це, до речі, приклад того, наскільки він професійний письменник - адже інший написав би "Я подібний до вівці, втраченої вночі в горах" і поставив крапку. Але Кафці потрібна гранична точність - і він її домагається, хоча щоденник писав лише для себеі.

Адже Кафка взагалі, як відомо, заповідав своєму другові та видавцеві Максу Броду після своєї смерті спалити його рукописи, чого той не зробив. І з того часу цей безмірно самотній (жінки в нього були, але до одруження справа не доходила, а ось публічні будинки відвідував) людина стала "всесвітнім надбанням", чого навряд чи бажала.

Заставне фото: Pinterest