Стало відомо, що 50 років тому на Нобелівську премію був висунотий український письменник

На відміну від майже всіх відомих літературних премій, які присуджуються зазвичай в три етапи (називання прізвищ письменників, які увійшли до лонг-листа, потім до шорт-листа, оголошення переможця), Нобелівська премія присуджується в обстановці повної секретності - називається тільки ім'я переможця. Більш того, навіть список висунутих на Нобелівську премію письменників залишається засекреченим на 50 років - очевидно, щоб уникнути скандалів.

Але, як відомо, нарив все одно повинен прорватися - і він прорвався, заливши гноєм все навколо премії так, що в 2018-му році її вирішили не видавати, а за цей час «почистити» список «жерців» , її присуджують. Нагадаємо, що все почалося з того, що Жан-Клода Арно, чоловіка поетеси Катаріни Фростенсон, яка була однією з небагатьох «жриць» серед «жерців», звинуватили в сексуальних домаганнях 18 жінок. В ході розслідування з'ясувалося, що Арно порушував правило не розголошувати ім'я лауреата премії до його офіційного оприлюднення. Це ім'я йому, можливо, називала сама Фростенсен, яка тут же пішла у відставку. А потім стало відомо, що подібним «зливом», займалися і деякі інші члени Шведської академії, які також пішли у відставку.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Але повернемося до списків номінантів. Іноді навіть 50 років, коли головних «фігурантів» вже немає в живих, після оприлюднення списку номінантів на «нобелевку» спалахує скандал. В цьому році вже навряд чи, оскільки всі втомилися від скандалів свіжих. Але, тим не менш, питань до списку маса.

Як відомо, в тому, 1969-му, році Нобелівську премію отримав ірландський драматург і романіст, класик «абсурду» Семюел Беккет. Вибір, до речі, цілком гідний - якщо тільки не враховувати, що в усьому світі дивляться театральні постановки за п'єсами Беккета і, тим більше, читають його романи від сили кілька десятків тисяч чоловік. У той же час, як з'ясовується з оприлюдненого зараз списку номінантів, були в ньому і претенденти, як мінімум, більш популярні і відомі.

Серед них - Володимир Набоков (Нобелівську премію так ніколи і не отримав), Хорхе Луїс Борхес (не отримав), Генріх Бьолль (отримав в 1972-му році), Фрідріх Дюрренматт (не отримав), Макс Фріш (не отримав), Грехем Грін (не отримав), Альберто Моравіа (не отримав), Олександр Солженіцин (отримав в 1970-м), Д.Р.Р. Толкін (не отримав), Торнтон Уайлдер (не отримав).

І це ми назвали тільки імена (всього їх у списку 103) відомі читачеві більше, ніж Беккет. А якщо додати до них ще творців «елітарної» літератури (таких, як сам Беккет), перелік збільшиться ще на десяток або більше імен. В одній тільки Франції це Наталі Саррот, Симона де Бовуар, Луї Арагон, Мішель Бютор, Рене Шар, Анрі Мальро, Ален Роб-Гріє і ще півдесятка імен. Але, повторимо, після тих скандалів, які відбулись навколо Нобелівської премії з літератури два останніх роки, будь-який скандал з приводу вищезгаданого списку буде сприйматися як нежить після запалення легенів.

Є в цьому списку з 103 прізвищ і український письменник Іван Драч, якого висунув на премію професор Гарвардського університету, засновник і перший директор Гарвардського інституту україністики Омелян Пріцак. Але, будемо відверті, шансів на Нобеля у тоді 33-річного українського поета, письменника і сценариста практично не було - з причин як політичних, так і професійних (його перша збірка віршів був надрукована всього за 6 років до цього висунення). Однак сам факт висунення і ім'я того, кого висунули, і хто це зробив, заслуговує на увагу і запам'ятовування.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: entigt O