Стало відомо, чому Сталін скасував святкування Дня Перемоги

Україна і країни колишнього СРСР 9 травня 2020 року відсвяткують 75-ту річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. При цьому за часів Сталіна це свято скасували вже в 1947 році, зробивши день розгрому фашистських військ знову робочим.

Чому лідер СРСР вирішив відмовитися від Дня Перемоги, чого і кого він боявся і на які кроки готовий був піти, щоб не програти під час війни і після її закінчення розповів історик, віце-президент Асоціації істориків Другої світової війни Костянтин Залеський.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«День Перемоги святкували в 1945, 1946 і 1947 роках, поки в грудні 1947 роки не скасували. В даному випадку це було пов'язано не з тим, що побачили в Європі. В Європі дійсно наші фронтовики побачили, як живуть ті ж самі німці, і у них склалося вкрай несприятливе порівняння з нашою країною, - передає слова історика - «Лента.ру». - Навіть якщо брати ту ж розгромлену Східну Пруссію, все одно в мемуарах наших солдатів і офіцерів (НЕ генералів), які вже зараз публікуються, ми бачимо, що люди дивувалися тому, які там будинки, як там живуть. І тому, чому в країні переможного соціалізму, де все належить народові, так люди не живуть. В даному випадку припиненням святкування Дня Перемоги ці враження не можна було «скасувати».

Сталін говорив, що пора перестати носити ордени, отримані за бойові заслуги, і почати пишатися орденами, які отримані за трудові заслуги. Тобто ось для цього і було скасовано святкування Дня Перемоги. Щоб перестати звеличувати Перемогу і займатися поточними справами відновлення країни, тому що в даному випадку саме відновлення країни було на порядку денному. Ситуація ж була досить погана: європейська Росія розгромлена за роки війни, втрати населення дуже великі, плюс був післявоєнний голод. Загалом, проблеми були дуже серйозні, і треба було мало того що відновлювати країну, треба було і вперед рухатися, тому що ті ж США ніхто не відміняв, вони існували, розвивалися, і там ніякої війни не було. Скажімо, в створенні ядерної зброї ми наздогнали американців, але це коштувало колосальних грошей.

Тому пишатися Днем Перемоги Сталін вважав непотрібним. Він вирішив, що, якщо пишатися Днем Перемоги, це потягне за собою цілий ряд заходів. Ось, наприклад, зараз, коли ми святкуємо День Перемоги, ми пишаємося цією перемогою. Ветеранам дають надбавки. У сталінські ж часи виникла ось яка ситуація: в країні близько 500 тисяч інвалідів трьох груп. Їм платили вчинені копійки - 180 або 160 рублів, - тому що самі люди абсолютно даремні для соціалізму, тобто вони не можуть працювати на благо соціалістичної вітчизни. А гроші їм платити треба. Так, вони живуть впроголодь, вони милостиню просять на вулицях. Значить, якщо ми пишаємося перемогою, то ми повинні платити цим людям нормальну пенсію, щоб вони нормально жили. У країни на це грошей немає. Якщо ми пишаємося перемогою, то людей, які внесли в неї внесок (а їх видно, вони ордена носять), повинні поважати, повинні з ними рахуватися. Що, Йосип Віссаріонович буде зважати на це дуже великою кількістю маршалів і генералів? Тоді їм потрібно давати хороші посади в партійному апараті, з ними потрібно радитися. Якщо ми пишаємося перемогою.

Тому перемогою пишатися не можна було. Це можна було робити тільки на міжнародній арені. Там ми завжди пишалися, ми завжди згадували про Велику Перемогу в документах, спрямованих на аудиторію поза країною. Тут ми пишалися, бо це було політично вигідно. А всередині країни це було невигідно. Усередині країни потрібно було будувати економіку, потрібно було її піднімати, потрібно було її відроджувати і рухати далі. А якщо потрібно рухати далі економіку, то думка військових ніякого значення не має ».

ФОТО: pixabay.com