Список «сумнівних ліків» від Фонду Сороса та ЦПК – що з ним не так?

Громадська організація «Центр протидії корупції» – на порозі чергового гучного скандалу. Тут заявляють про погрози з боку фармкомпаній після оприлюднення звіту про «ліки з недоведеною ефективністю».

У «дослідженні» з гучною назвою «Як в Україні щороку зливаються мільярди гривень на сумнівні ліки» ЦПК звинувачує у виробництві препаратв з недоведеною ефективністю практично всю українську фармпромисловість. А у великому списку лікарських засобів, які «борці з корупцією» вважають «фуфломіцинами» – більшість популярних ліків, що традиційно користуються попитом у громадян України і не тільки.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Проте більше ніж за місяць з моменту опублікування скандального звіту – жодних слідів позовів проти ГО «ЦПК» у відкритих судових джерелах не з'явилося. «Активісти» обмежуються повідомленнями «Фарма загрожує нам судами!», не вказуючи, хто конкретно і за що саме, має до них претензії. І ця маленька істерика виглядає по-дитячому наївно: хто-хто, а активісти-антикорупціонери добре знають, що будь-яка інформаційна маніпуляція може обернутися судовим розглядом. Що цілком нормально.

Тож скарги ЦПК на загадкових фармацевтів носять ймовірно запобіжний характер, видаючи невпевненість «антикорупціонерів» у достовірності викинутого у ЗМІ «розстрільного списку» препаратів. І це привід уважно вивчити зміст скандального документа, на якому, крім логотипу «Центру протидії корупції», красується і лейбл соросівського фонду «Відродження».

Це означає, що «борці з корупцією» освоїли черговий грант – зрозуміло, що з користю для себе і без наміру витрачатися на судову тяганину. А питання «чи з користю для суспільства?» залишається відкритим.

Корупція є? А якщо знайду?

З початком пандемії стали медійними досі маловідомі персонажі, які виявилися «гуру» медичної статистики, мікробіології, фармацевтики, оцінювання ефективності санітарно-епідемічних обмежень. Ці «експерти» створюють хаос та гігантські інформаційно-стресові навантаження, що супроводжують життя суспільства з початку оголошення пандемії у 2020 році.

«Активісти», схоже, не змогли уникнути спокуси підключитись до цієї теми. Центр протидії корупції давно пережив свої зоряні часи, коли мільйонні гранти міжнародних донорів сипалися, як з рога достатку. Останніми роками ЦПК явно маргіналізувався, опустившись до сумнівних вуличних шоу, а головний ідеолог «антикорупційного активізму» Шабунін потрапив до кількох неприємних скандалів, пов'язаних з нерухомістю та підозрами в особистому збагаченні за рахунок грантових програм.

У цій ситуації тема пандемії стала приводом для спроби ЦПК нагадати про себе. Хоча приводом не безперечним, бо про корупцію як таку в «дослідженні» не йдеться. Взявши на себе невластиві функції медичних експертів, ЦПК не навів жодного прикладу, скажімо, корупційної складової під час реєстрації «сумнівних» препаратів. Тоді в чому сенс?

Могутня купка – доцент і провізор

Антикорупціонери влізли у вкрай складну наукову сферу. Медицина та фармація – це не ті теми, де волання в мегафон щось вирішує. Це не е-декларації, не судова реформа й не «Роттердам+».

Питання якості медпрепаратів – надскладний науково-практичний напрям: від створення ліків та випробувань, до виробництва й накопичення клінічного досвіду. Виносити вердикти про дієвість лікарських засобів можуть вчені-фармацевти та клініцисти, озброєні достовірною методологією, досвідом і відповідним науковим та практичним статусом.

Однак вивчення авторського складу «фармацевтичного дослідження» Центру протидії корупції, провокує гомеричний регіт. Оцінкою дії лікарських засобів займалася потужна група товаришів:

• Федір Лапій: дитячий інфекціоніст та імунолог, співробітник вишу післядипломної медосвіти, доцент (науковець);
• Назарій Прозоровський: анестезіолог, провізор відділу антимікробної резистентності та інфекційного контролю Центру громадського здоров'я МОЗ (чиновник);
• Співробітники ЦПК кількістю чотири штуки – юрист, аналітик, піарниця і дизайнер (активісти).

Виходить, що тавро «сумнівної ефективності» на десятках препаратів поставила група неофітів, які не мають ні практичного досвіду, ні права на такі висновки. А тим більше – права на широке оприлюднення.

Думка фахівця

Lenta.UA отримала коментар «наукової праці» ЦПК від Віталія Мамчура – доктора медичних наук, професора кафедри фармакології Дніпровського державного медичного університету.

«Дослідження «Як в Україні щорічно зливаються мільярди гривень на сумнівні ліки» – це публікація з фармакоекономіки, тобто інформація для виробників лікарських препаратів; для дистриб’юторів і аптек, для фахівців лабораторій, які розробляють лікарські препарати. І водночас – ілюстрація того, що користується попитом у громадян (за призначенням лікарів, рекомендаціями фармацевтів, з реклами в ЗМІ тощо).

Але судити про ефективність, безпеку та якість лікарських засобів може й повинен тільки фахівець, насамперед, фармаколог (якщо «Фармація (фармацевтика) – наука про виготовлення й розпізнавання ліків», то  «Фармакологія –…частина лікарської науки про дію та вживання ліків, лікарських рослин» – визначення фармакології та фармації за В. І. Далем)  в особі експертів ДЕЦ МЗ України, вчених фармакологів 20-ти медичних університетів, Інституту фармакології та токсикології НАМН України, ДНЦЛС, науково-педагогічних співробітників НФаУ. І тільки! Що вони й роблять у процесі реєстрації лікарських препаратів.

Потрібно ще знати, що, згідно з даними ВООЗ, створення нового лікарського засобу – це в середньому 14,5 року кропіткої роботи та 1,2 млрд доларів капіталовкладень.

Якщо так дорого і довго створювати новий лікарський препарат, то можна (за законом) зробити його дієтичною добавкою, трохи зменшивши дозу (нижче терапевтичної), повідомивши покупця про те, що дієтична добавка – не лікарський засіб.

Що робить держава? Вона дає можливість (правову, законодавчу насамперед) створювати, вивчати і пропонувати генеричні препарати, використовувати «досвід» природи (фітопрепарати і препарати тваринного походження, зокрема мікроорганізми), гомеопатичні препарати.

Тому ніхто не дає права «експертам» (Федір Лапій, Назарій Лавровський, Олена Щербан та ін.), які не мають фахової освіти, знань і повноважень, судити про ефективність та безпеку передліків, лікарських засобів у різних лікарських формах.

Що можна говорити про «дослідження» цієї групи «фахівців», де немає навіть глосарію з посиланнями на грамотні визначення: лікарські засоби, БАД=ДД, гомеопатичні засоби, лікарські препарати рослин (фітопрепарати), допоміжні засоби, ефективність, доведена ефективність, сумнівна ефективність, традиційні ліки, старі ліки?

Хто надає право (не запитуйте: «А чому не можна?») виходити на публіку з такою публікацією? Хто проводив експертизу цього «звіту»? І взагалі хотілося б побачити власні науково-медичні публікації за темою дисертаційної роботи цих експертів. Є наукова професійна етика, яку в цьому випадку тотально зневажають».

А ви знайшли докази сумнівності препаратів?

«Активісти» явно перестарались ще в декількох моментах. Чого вартує твердження про те, що в інструкціях до так званих «сумнівних» препаратів наведено невірні дані про їхню ефективність? Фактично «експерти» ЦПК закликають пацієнтів і лікарів не довіряти офіційним інструкціям з медичного застосування препаратів, які пройшли повну експертизу вповноваженим державним органом.

У цьому місці дуже хочеться бачити позицію МОЗ та ДЕЦ МОЗ України, де проходять повну експертизу-досьє всі лікарські препарати. І кожна інструкція до медичного препарату підписується самим міністром!

Ось тут до «групи дослідників» виникає неприємне питання.

Якщо ви такі прихильники доказової медицини – то де докази тверджень про неправдивість хоча б в одній з інструкцій? В «дослідженні» не наведено жодного аналізу конкретного документу! Але ж, насправді, якщо є обґрунтовані докази невідповідності відомостей в інструкції про механізми дії та показання про призначення препарату (або їхньої відсутності) – це явно корупційна дія, про яку ЦПК повинен повідомити антикорупційну прокуратуру або ДБР.

Але інформації про звернення «антикорупціонерів» у прокуратуру – немає!

«Якщо українське й добре продається – це сумнівно»

Переглянувши список препаратів, визнаних «сумнівними» дитячим лікарем, анестезіологом і чотирма «активістами» – нескладно вивести закономірність: у майже абсолютній більшості ці лікарські засоби, по-перше, українського виробництва, і, по-друге, користуються попитом, давно й активно застосовуються в медичній практиці.

Є й ще один нюанс. Аналіз препаратів у контексті СOVID-19 автори «дослідження» вивели в особливий розділ. І, їх рука не здригнулася вписати в категорію сумнівних взагалі всі противірусні засоби українського виробництва.

Цікаво, що піар-кампанія ЦПК свого «дослідження» збіглася за часом з нарешті ухваленим рішенням МОЗ про включення в протоколи лікування Ковіду противірусної терапії при початкових стадіях розвитку вірусної інфекції (в домашніх умовах). І вийшла печалька – всі препарати, які лікарі можуть прописати хворому для противірусної терапії, оголошені «фуфломіцинами»!

У цій частині історії виник показовий казус. Центр громадського здоров'я МОЗ вивісив новину про «дослідження» ЦПК на своєму сайті, але потім видалив її (очевидно, хтось таки вчитався в «творчість» шабунінських «експертів»). Посилання з новин ЗМІ про «список фуфломіцинів», який нібито «опублікований МОЗ», ведуть на порожню сторінку...

Це показово ще й тому, що такі дії працівників МОЗ говорять або про відсутність у них загалом медичної освіти, або про те, що вони були повними двієчниками у своїх університетах (такі собі Лобанови)… На що необхідно, очевидно, звернути увагу міністра – у його апараті явно кадрові проблеми.

Вірус штучного хаосу

Чи не здійснюють «експерти» ЦПК, оголошуючи десятки препаратів неефективними, моральний злочин? Адже це – посил лікарям і пацієнтам, частина з яких може повірити в реальність розтиражованого ЗМІ фейкового «списку фуфломіцинів». А відмова від ліків іноді призводить до найтрагічніших наслідків.

Втім, «могутня купка» із ЦПК про такі дрібниці, ймовірно, не замислюється...

Це і є внесення хаосу й стресу в і без того дихаючу на ладан сферу охорони здоров'я.

З такою «антикорупційною» діяльністю Україні навіть інфекцій не потрібно. Подібні оплачені Фондом Сороса акції дискредитації вітчизняної фармацевтики призведуть до шпиталізацій і смертей набагато успішніше, ніж будь-який штам коронавірусу.

Єгор БОРІН

Иллюстративное фото: new.antac.org.ua