Сьогодні - день народження "батька джинсів"

До того знаменного дня, коли 20 травня 1873 року Бюро патентів і торгових марок США видало йому патент № 139121 на виробництво, емігрант Лейба Штраус, який прибув у США в 1853 році, вже два десятиліття шив штани з парусини. 

Як видно з його фотографії, вже в зрілому віці Лейба Штраус був нескінченно далекий від образу "молодого бунтаря", який у другій половині минулого століття стали уособлювати джинси. Та йому б і на думку не спало, що таке взагалі станеться: його джинси вважалися саме тим, що було написано в патенті – «робочі комбінезони без бретелів з кишенями для ножа, грошей та годинника».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Штраус, як вже було зазначено, народився 26 лютого 1829-го року у баварському Буттенхаймі в єврейській сім'ї і після того, як його батько помер від сухот, у 1847 році емігрував до США. Там він одразу почав вчитися торговому бізнесу та у віці 19 років почав працювати комівояжером. У цій ролі Лейба Штраус, який у США став Леві (Ліваєм) Страусом (Levi Strauss), привіз товар своїх братів, які до нього влаштувалися у Штатах і торгували тканинами у Сан-Франциско.

Весь товар розкупили з корабля ще до заходу в порт. Залишилася лише конопляна парусина, з якої Страус замовив штани у місцевих кравців. Їх знову миттєво розкупили і тоді Лівай та його зять відкрили в Сан-Франциско галантерейний магазин, а Страус заснував у 1953 році фірму Levi Strauss & Co. Оскільки запаси парусини закінчилися (парусний флот на той час вже помирав і попиту неї було), штани почали шити з тканини " денім " (за назвою її батьківщини французького міста Ним).

З роками штани вдосконалювалися, виходячи з практичних міркувань – що й зробило їх згодом одягом «на віки». Страус продавав свою продукцію насамперед золотошукачам, і тому переробляв модель під їх вимоги. Так з'явилися особливо міцна подвійна строчка, великі передні та задні, а не бічні, як у звичайних штанах, кишені. Маленьку кишеньку спереду, яка ще недавно була обов'язковою для класичного крою джинсів, Страус придумав для кишенькового годинника.

Наступне важливе ноу-хау придумав не Страус, а Джейкоб Девіс (Якоб Йофіс, емігрант з Риги). Оскільки джинси були суто робочими штанами, в кишенях яких носили що завгодно, під їхньою вагою розповзалися навіть міцні нитки з подвійного шва. Кравець Девіс, який купував у Страуса фурнітуру, придумав посилювати кріплення кишень заклепками. А 1886-го року з'явився знаменитий шкіряний лейбл із двома кіньми, які не можуть розірвати джинси.

70 років в джинсах, які так і залишилися робочим одягом, майже нічого не змінювалося, а потім сталися одразу дві революції. Спочатку вони з робочого одягу перетворилися на молодіжний, причому це сталося завдяки Голлівуду і за півтора десятиліття до хіпі, яким іноді незаслужено приписують цю заслугу. А ще через двадцять років Кельвін Кляйн першим вивів моделей у джинсах Calvin Klein на подіум.

Так почалася справжня революція в «джинсовому світі», яка призвела до появи десятків, якщо не сотень, брендів – а ще в 70-х роках минулого століття їх можна було перерахувати на пальцях. Наприклад, в Україні ці роки можна було купити у спекулянтів "на руках" за місячну зарплату інженера "лівайси", Super Rifle. які через італійське походження коштували трохи менше "лівайсів", і, вже за половину цієї ціни, теж американські Lee.

Причому виглядав їхній крій, якщо не говорити про деталі практично однаково. Коли десь у 1973-му році у спекулянтів з'явилися джинси Wrangler принципово іншого крою - широкий кльош - вони викликали фурор. Тканина теж була іншою, тоншою, так що Wrangler асоціювався того року з настанням весни.

Але все-таки наймоднішою річчю століття журнал Time в 1999 назвав джинси Levi's серії 501.

Фото: Pinterest