Шалена реакція: чому після зустрічі Зеленського і Байдена у Путіна знову взялися за Донбас

Офіційні Київ і Вашингтон спільно дружать проти Росії, - так прокоментував спільне пост переговорний заяву Зеленського і Байдена, безпосередньо стосується сфери оборони і безпеки спікер російського президента Дмитро Пєсков. «Російська тематика зі знаком мінус була високо на порядку денному... Говорячи по-простому, мова йде про українсько-американську дружбу проти Росії і це може викликати тільки жаль. І ще Російської Федерації зовсім не подобається потенційна готовність Сполучених Штатів вітати євроатлантичні устремління України. Потенційно це для нас дуже небезпечно, тому що НАТО таким чином продовжить залучення своєї військової інфраструктури до наших кордонів. Це питання, яке спричинить необхідність прийняття якихось контрзаходів, з тим щоб провести перебалансування ситуації і на 100% забезпечити безпеку наших кордонів», - підкреслив прес-секретар Путіна, який, як кажуть в російських політкулуарах спить і бачить себе в кріслі багаторічного глави тамтешнього МЗС Сергія Лаврова.

Однак цілком очевидно, що не надто туманні перспективи повноцінної участі України в НАТО спонукали «голос» Путіна озвучити подібного роду меседжі. Тим більше, що за фактом переговорів українського та американського президентів не прозвучало жодної конкретики навіть з надання Києву Плану дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У Кремлі за підсумками двогодинного рандеву Зеленського і Байдена занепокоїлися кількома моментами, головний з яких - підписання між Києвом і Вашингтоном рамкової угоди «Про стратегічні основи оборонного співробітництва», яке буде діяти до 2026 року включно. Володимир Зеленський назвав документ якісно новим етапом у співпраці України та США в оборонній сфері.

Що передбачає ця угода? Вона визначає подальші кроки обох країн «для підвищення військового потенціалу і готовності України до збереження територіальної цілісності країни, прогресу на шляху сумісності з НАТО і сприяння регіональної безпеки». У документі також наголошується, що США підтримують суверенітет і територіальну цілісність України, засуджують російську окупацію Криму і агресію на сході країни, підтверджують постійну підтримку офіційного Києва визначати своє майбутнє і зовнішньополітичний курс, незалежний від зовнішнього втручання. Також тут мова йде про досить тісній співпраці України і США в різних оборонних програмах, спільних військових тренуваннях і навчаннях, «які повинні допомагати протистояти російській агресії».

На що слід звернути окрему увагу? Стратегічна оборонна рамкова угода, підписання якої ще якийсь місяць тому була під великим питанням, таки побачила світ і це вже плюс. Безумовно, це не зовсім те, що українська сторона спочатку хотіла бачити. Починаючи від назви, коли американці так і не сказали «так» формулюванні «угоді» без добавки «рамкова», намагаючись всіляко применшити його статус. І завершуючи змістом, де не згадуються жодні практичні гарантії безпеки. Але ще раз: навіть нинішній рамковий документ міг би бути не підписаний взагалі і якби наприкінці цього року завершилася дія «Концепції про партнерство» між міністерствами оборони двох країн від 2016 року, для Росії не існувало б в принципі жодних, навіть суто декларативних стримуючих чинників.

Крім рамочно-оборонного документа, укладеного між Києвом і Вашингтоном, реально занервували в Кремлі і від того, що в спільній декларації Зеленського/Байдена ні сном, ні духом не згадуються Мінські угоди, до яких в контексті різнопланових дискусій по Донбасу, постійно апелює РФ.

«Перед візитом президента Зеленського в США глава російського МЗС Сергій Лавров заявив, що Україна ніколи не злізе з гачка Мінських угод. Так ось, цього гачка більше не існує. Абсолютна зняття з порядку так званого Мінська американською Адміністрацією - це велика поразка Путіна і всього російського режиму», - заявив вчора в ефірі одного з політичних ток-шоу радник глави ОП Олексій Арестович. Він також додав, що сьогодні між Україною і США тривають активні переговори, що стосуються можливості модернізації/альтернативи Мінська, або ж додавання в кейс ТКГ стратегічних питань, «які повністю змінять зміст».

«Наша «п'ята колона» зараз вкрай обурюється, що ні слова не сказано про Мінські угоди і про виконання формули Штайнмайера. Ось тільки ігноруванням капитулянтской формули Штайнмайера справа не закінчилася: в спільній заяві за підсумками зустрічі йдеться ще й про надання урядом США $ 45 млн «гуманітарної допомоги з-за конфлікту в Донбасі». Чи піде це на відновлення нещодавно знищеної обстрілами російських терористів інфраструктури прифронтовій лінії або тільки на виплати переселенцям - не настільки важливо. Головне, США чітко позначили, яку сторону підтримують в конфлікті. Хоча могли просто демонстративно від нашої війни дистанціюватися», - зазначає політолог Олексій Голобуцький.

А його колега з експертного цеху Кирило Сазонов в свою чергу робить наступний акцент: «Для мене найбільший позитив не в тому, про що президенти сказали, а в тому, про що промовчали. Так, ось такий цікавий момент, який привернув увагу. Іноді в політиці, як в любові. Про головне "не говорять, а мовчать і зітхають...». Так ось - ні у виступах президентів, ні в спільній заяві ні слова про зав'язлу на зубах, як погано проварене м'ясо мертвої конячки Мінські угоди. Ні про їх безальтернативність, ні про неухильне виконання. Це дуже хороший сигнал для України. Тому що в російській трактуванні злощасні Мінські угоди - це вирок незалежності».

Зрозуміло, що військова допомога Вашингтона Києву в розмірі $60 млн, схвалена напередодні приїзду Зеленського в США - це, м'яко скажемо, крапля в морі. Проте до цієї суми входять «Джавелін» і тільки це, як вважають фахівці, вже досить в якості базового стримуючого фактора для Росії. Дійсно, протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) Javelin можна розглядати як ефективне наступальну зброю, яке вже відмінно освоїли українські військові. Нагадаємо, три роки тому в нашу країну було поставлено близько 40 одиниць ПТРК і більше 200 ракет до них. Нехитрі підрахунки показують, що навіть на 60 мільйонів доларів можна купити не менше 100 ПТРК і 500 ракет (середня вартість одного протитанкового ракетного комплексу - близько $ 600 тис. - ред.). Тільки цим, на думку профільних експертів, можна підтримати наступ цілої армії...

І якщо під час візиту президента Зеленського в США тема оборонного сектора обговорювалася глобально, але абстрактно, то предметно і точково всіх заходів, пов'язаних з участю американців в оборонних програмах України на Донбасі і в Чорноморському регіоні, будуть обговорені вже найближчим часом, коли в українську столицю прибуде з робочим візитом глава Пентагону Ллойд Остін.

Прекрасно розуміючи, що «запахло смаженим», в Кремлі почали здійснювати відверто провокаційні кроки. Наприклад, вчора стало відомо про те, що РФ категорично відмовилася продовжити мандат місії спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску «Гуково» і «Донецьк», розташованих на неконтрольованої України ділянці кордону. Російський мандат на контроль цих двох пунктів пропуску для ОБСЄ закінчується 30 вересня.

Постпред Росії при ОБСЄ Олександр Лукашевич заявив, що дане рішення було прийнято через те, що «присутність спостерігачів ОБСЄ на території РФ використовується для пропагандистських антиросійських нападок».

«Це все робиться, щоб відвернути увагу від невиконання Україною зобов'язань по Мінським угодами, а також щоб виправдати ухилення Києва від прямого діалогу з представниками Донбасу з політичного врегулювання. Зарубіжні куратори продовжують активно вкладатися в мілітаризацію і військове освоєння самої України, підігрівати і заохочувати войовничі прагнення «гарячих голів» в Києві, сприяючи тим самим закріплення парадигми військового вирішення конфлікту на Донбасі», - заявив Лукашевич.

У вітчизняному МЗС у відповідь заявили наступне: «Розглядаємо таке рішення РФ як свідчення її планів продовжувати і збільшувати поставки зброї, військового обладнання, боєприпасів, регулярних військ і найманців на тимчасово окуповану територію України в Донецькій і Луганській областях, що може привести до подальшої ескалації в зоні російсько-українського збройного конфлікту».

У головному зовнішньополітичному відомстві країни також додали, що Україна «рішуче засуджує деструктивну позицію Кремля щодо Спостережної місії ОБСЄ, адже забезпечення прозорості на російсько-українському кордоні є невід'ємною передумовою вирішення російсько-українського збройного конфлікту».

«Росія в черговий раз порушила обіцяні гарантії, дані нею в 2014 році, про підтримку постійного моніторингу ситуації на кордоні з Україною. РФ не прагне зміцнювати відносини з сусідніми державами, так як такі відносини не є її пріоритетом. Це підтверджується рішенням Путіна не продовжувати мандат місії ОБСЄ на українських кордонах», - заявила тимчасово повірена США при ОБСЄ Кортні Остріан.

Відзначимо, що пункти перетину кордону «Гуково» і «Донецьк» (в місті Донецьк Ростовської області - ред.) Розташовані на території Росії і свого часу спостережні пункти ОБСЄ на них були офіційно утворені саме на прохання РФ. Очевидно, що в разі припинення діяльності спостережних пунктів навіть неповної інформації, що надходить від спостерігачів ОБСЄ, не буде. Єдиним можливим джерелом інформації залишаться громадяни, що перетинають пункти пропуску.

При цьому показово, що Російська Федерація зараз йде на відвертий саботаж Мінських домовленостей, про виконання яких на словах ратує. Чому? Тому що в четвертому пункті Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року передбачається «забезпечення постійно діючого моніторингу та верифікації з боку ОБСЄ державного кордону між Україною і Росією». І, до речі, навесні поточного року Постійна рада Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) продовжив діяльність спеціальної моніторингової місії ще на один рік - до 31 березня 2022 року. Однак, як бачимо, росіянам, правила не писані. При тому, що спостерігачі ОБСЄ, працюючи без зброї, лише статистично звітують про ситуацію безпеки, інформують про гуманітарне становище на основі власних спостережень, сприяючи іншим організаціям в доставці допомоги в зону ОРДЛО.

«В останні місяці Путін доклав величезних і часом успішні дипломатичні зусилля, щоб задушити Україну руками Німеччини, Франції та США. Апофеозом блискучої спецоперації повинні були стати, за його сценарієм, слова, сказані Байденом Зеленському в Білому Домі: «Їдьте, молода людина, і виконуйте Мінські угоди, як вам і радять мої колеги, великі державні діячі Макрон, Меркель і Путін». Але ці сороміцькі слова не прозвучали, інакше б вони стали останніми словами колишнього президента Байдена перед актуалізацією 25-й поправки до Конституції США. У Києві прекрасно розуміють, що після провалу шестирічних мінських домагань Путін піде в самий найближчий час на військову ескалацію. Але Україна зробила свій вибір і буде його захищати. А ось Америці ще належить цей вибір зробити остаточно», - коментує ситуацію, що склалася відомий російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський.

Треба сказати, що про ймовірну ескалацію ситуації в зоні ОРДЛО він говорить не безпідставно: менш ніж через два тижні Росія і Білорусь підпишуть договір про тіснішу інтеграцію, що може привести до дислокації російських військ на північно-західних кордонах нашої держави. Якщо це станеться, Україна буде майже оточена контрольованими РФ межами: на півночі - від Білорусі до самої Росії і на півдні-включеним Кримом і непідконтрольними територіями Донбасу, які також «кришує» Кремль. У цьому сенсі, заяви, що стосуються оборонної сфери, які пролунали з Вашингтона під час візиту в США Володимира Зеленського, є для України хай не рятівними, але вкрай важливими...

Вихід з Афганістану, який підірвав позиції США у всьому світі, створив враження, що США йдуть зі світової політики і не здатні підтримувати своїх союзників. Але, як це не парадоксально, це створило дуже сприятливу атмосферу для заокеанського вояжу Зеленського, оскільки вдруге поспіль США просто не могли дозволити собі створити таке враження. У підсумку, у Вашингтоні перемогла точка зору прихильників непохитною підтримки України і сьогодні ключове завдання Зе-команди - триматися за неї обома руками.