Сенсація від генетиків: "батько американської кавалерії" виявився гермафродитом

Уродженець Варшави, польський шляхтич Пулавський з 19 років перебував на військовій службі, 1768 року з батьком і братами брав участь у створенні Барської конфедерації для захисту Речі Посполитої. Воював з російськими військами, ледь не загинув у зіткненні з загоном Олександра Суворова — від кулі його прикрив старший брат — Франц, який загинув у тому бою. Молодий ротмістр став відомий своєю хоробрістю далеко за межами Польщі, але після поразки конфедератів був змушений покинути батьківщину.

У 1775-му в Парижі Пулавський знайомиться з Бенджаміном Франкліном, на якого справляє незабутнє враження. Батькові-засновнику Сполучених Штатів вдається вмовити поляка допомогти молодій нації в боротьбі за незалежність і влітку 1777 року той прибуває до Нового світу, де приєднується до військ Джорджа Вашингтона. У тому ж році він рятує життя майбутньому першому президентові США в битві при Брендівайні.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Кавалерійських частин в той час у Континентальній армії практично не було, тому, з огляду на досвід Пулавського, головнокомандувач Вашингтон призначає соратника командиром всієї американської кінноти. Поляк отримує чин бригадного генерала, а його чотири бригади драгунів товариші за службою поза очі називають легіоном Пулавського. Він був незручним і свавільним командувачем, що підкорявся лише самому Вашингтону і Конгресу і конфліктував з офіцерами, що погано розуміли його англійську.

9 жовтня 1779 року 34-річний Казимир повів свій Легіон в наступ на Джорджію і був смертельно поранений в битві за Саванну, встигнувши заробити до цього часу репутацію «батька американської кавалерії». Герой упокоївся в цьому ж місті, де в 1825 році маркіз Лафайет особисто заклав наріжний камінь у фундамент пам'ятника однополчанину.

У 1996 році надгробок кавалериста опинився під загрозою руйнування, тому рештки Пулавського вирішили ексгумувати і... дуже здивувалися. Вчені вирішили, що кістяк належить жінці і опинилися в могилі генерала помилково. З іншого боку, зріст і статура відповідали конституції генерала, та й стара травма п'яти вказувала на те, що з високою ймовірністю в Саванні поховали саме Пулавського. Проте, лише недавно, порівнявши отримані результати ДНК з аналізом решток внучатої племінниці кавалериста, експерти довели, що мова йде про скелет Казимира. Хоча форма тазу і черепа безсумнівно нагадують жіночі, що свідчить про інтерсексуальність генерала. Ця аномалія — народження з ознаками, властивими обом статям, — зустрічається приблизно у 1,7% населення світу.

Одна з причин феномену — вроджена гіперплазія наднирників, через яку у жінок можуть розвиватися геніталії, що нагадують чоловічі, а у чоловіків з'являтися жіночі риси. При цьому у таких людей немає гендерного роздвоєння, і Казимир Пулавський ймовірно навіть не замислювався про свою інтерсексуальність, тим більше, що і слова такого тоді не знали. У деяких культурах існує більше двох статей, просто вчені звично інтерпретують людські рештки, як чоловічі або жіночі, як це було, наприклад, у випадку з гробницею жінки-вікінга в Бірке.

Що стосується Казимира, то він ріс чоловіком, був бравим воїном і залишив видатний слід як у польській, так і в американській історії. У Польщі на честь нього названі вулиці і викарбувані монети, в Нью-Йорку з 1937 року проходить щорічний парад пам'яті генерала, День Казимира Пулавського відзначають в Чикаго, його ім'я увічнене в безлічі топонімів.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: портрет Казимира Пулавського, худ. Х-Б. Хол. Credit: National Archives at College Park